8.Задачі психодіагностики в системі освіти.

Основними задачами є здійснення контролю за формуванням необхідних знань і професійно важливих якостей, оцінка особливостей розумового й особистісного розвитку студентів у ході навчання, оцінка якості самої освіти. Все більшого поширення набуває застосування психодіагностичних методик для підбору абітурієнтів у ті чи інші навчальні заклади. Психодіагностика у вузі покликана допомогти у вирішенні практичних завдань із вдосконалення навчально-виховного процесу і підготовці фахівців вищої кваліфікації. Відомо, що успішність навчальної діяльності студентів залежить як від рівня інтелектуального розвитку і спеціальних здібностей, необхідних для оволодіння даною професією, так і від особливостей особистості і мотивації. Психодіагностика зазначених психологічних особливостей дозволить більш ефективно здійснювати відбір абітурієнтів і подальший розвиток здібностей і умінь студентів, проводити необхідну корекцію навчально-виховного процесу з врахуванням індивідуальних психологічних особливостей.

Виокремлюють задачі психодіагностики в системі освіти: 1)Діагностика психологічної готовності дитини до школи(керногерасика) 2)Контроль за інтелектуальним і особистісним розвитком учня. 3)Виявлення причин дезадаптації дитини до умов навчання. 4)Діагностика порушень розвитку 5)Оцінка програм і методів навчання 6)Вирішення проблем дітей з адитивною поведінкою 7)Оцінка ефективності роботи вчителів та освітнього закладу загалом. 8)Профорієнтаційна робота

9.Особливості психодіагностичного процесу, основні етапи.

Основні етапи діагностичного процессу зводяться до збору даних відповідно до завдання дослідження, їх переробці, інтерпретації і, нарешті, винесенню ухвали (діагноз і прогноз). Етапи:  Визначення стану об’єкта психодіагностики на феноменологічному рівні шляхом опису діагностичних ознак – поведінкових проявів, які можна безпосередньо спостерігати. Передбачає:  Ознайомлення із запитом досліджуваного або пов’язаних з ним осіб;  Визначення відповідності даного конкретного випадку компетенції психолога;  Вивчення комплексу об’єктивної та суб’єктивної інформації про досліджуваного, на основі чого складається робоча картина особистості. Висування гіпотез про психологічні причини феноменологічного стану об’єкта психодіагностики. Визначається концептуальний апарат дослідження. Передбачає:  Чітке визначення наукового апарату дослідження (об’єкта, предмета, мети, завдань та гіпотези дослідження);  Вибір доцільних діагностичних методик. Збору даних, їх переробки та інтерпретації. Передбачає: проведення діагностичних процедур. Отриманий емпіричний матеріал подається у передбаченому специфікою використаних методик вигляді.

10.Протокол психодіагностичного обстеження. Складові протоколу.

Каждый протокол должен быть оформлен на отдельном листе полноформатной писчей бумаги (желательно в клеточку) и содержать исчерпывающую информацию, позволяющую проверить правильность подсчета и интерпретации показателей:.

1. Каждый протокол содержит шкалу, включающую указания на:

   • название методики

   • фамилию экспериментатора

   • псевдоним испытуемого

   • пол испытуемого

   • возраст испытуемого

   • образование и будущую специальность испытуемого

   • дату проведения обследования

   • номер теста (в случае ретеста)

2. В рабочей части протокола содержатся:

   • информация об ответах на каждый пункт составного теста

   • рисуночная продукция психографических методик и т.п.

В случае стандартных бланков ответный лист в практикуме выполняется в строгом соответствии с принятым стандартом (для обработки по ключам-трафаретам).

3. Подсчет баллов (числовые значения подсчитанных баллов):

   • перевод в стандартную шкалу

   • профильные изображения (график попыток) и т.п.

4. На обороте протокола (или на подклеенной второй части листа) делается первичная интерпретация показателей – первоначально без отнесения с результатами остальных методик.