1Основні історичні етапи становлення психодіагностики. 2Джерела виникнення і розвитку психодіагностики. 3Актуальні проблеми та перспективи розвитку психодіагностики. 4Психодіагностика як теоретична та прикладна дисципліна: предмет, задачі, місце в системі наукового знання. 5Структура психодіагностики. 6Професійно-етичні аспекти психодіагностики. 7Поняття психологічного діагнозу. Види, структура психологічного діагнозу. 8Задачі психодіагностики в системі освіти. 9Особливості психодіагностичного процесу, основні етапи. 10 Протокол психодіагностичного обстеження. Складові протоколу. 11.Заключення психодіагноста. Збереження діагностичної інформації. 12.Перемінні, що вливають на результати психодіагностики. 13.Поняття про психодіагностичні дані (Ь-, , Т- дані). 14.Тестологія і психодіагностична практика. Поняття тесту, його позитивні ознаки та обмеження. 15.Популярні аматорські та професійні тести в психодіагностиці. Вимоги до професійної психометрії. 16.Характерні особливості інструкції до виконання тестового завдання. 17.Комп’ютерне тестування: переваги та недоліки. Тестові ігри в психодіагностиці. 18.Конструювання психодіагностичних методів за якісною характеристикою та співвідношенням стимульного матеріалу і реєстрації відповідей. 19.Характеристика стимульного матеріалу. Реакції на тестові стимули. 20.Типи тестових завдань. Правила формулювання тестових завдань. 21Типологія тестових стимулів. 22.Номотетичний, клінічний та ідеографічний підходи в психодіагностичних вимірюваннях. 23.Співвідношення понять «метод» і «методика» в психодіагностиці. 24.Поняття «методика». Одновимірні та багатовимірні класифікації методик. 25.Поняття «метод». Класифікації методів психодіагностики.

1.Основні історичні етапи становлення психодіагностики.

Початком виникнення експериментальної психології умовно вважається 1879, оскільки саме в цьому році В. Вундт заснував у Німеччині першу лабораторію експериментальної психології, намічаючи перспективи побудови психології як цілісної науки, припускав розробку в ній двох непересічних напрямків:1) природничого, що спирається на експеримент;2) культурно-історичного, психологічні методи вивчення культури. Перший псих. Експеримент створив Еббінгауз. Диференціальна психологія стала ще одним джерелом психодіагностики. Поза уявлень про індивідуально-психологічних особливостях, які вивчає диференціальна психологія, неможливо було б виникнення психодіагностики як науки про методи їх вимірювання. Однією з основних причин, обумовило зародження психодіагностики, потрібно вважати висунуту лікарською практикою потреба в діагностиці та лікуванні розумововідсталих і душевнохворих людей.

1. до психологічна історія - передісторія сягає в глибину століть (люди давно зрозуміли, як важливо оцінювати особливості людей). Середина третього тисячоліття до нашої ери в Стародавньому Вавилоні проводилися спеціальні випробування випускників школи писарів: потрібно було знати 4 арифметичних дії, вимір полів, вміти співати, грати на музичному інструменті, розбиратися в тканинах, металах, рослинах.

У Стародавньому Єгипті була система випробувань для кандидатів в жерці - співбесіда (біографічні дані, вміння вести бесіду, зовнішність), перевірки вміння працювати, слухати, мовчати, випробування вогнем, водою, страхом похмурих підземель.

Піфагор пройшов цю систему перевірок і став використовувати для відбору людей в свою математичну школу. Також оцінювали інтелектуальні здібності - давав дуже важкі математичні завдання: вирішувалося завдання - брав в школу, не зміг вирішити - оцінювалося вміння гідно тримати себе, дати відсіч. Також Піфагор приділяв увагу сміху і посмішці.

Поштовхом для виникнення психодіагностики були вимоги практики:

1. медична практика (дослідження і лікування розумової відсталості - диференціювання рівнів відсталості).

Е.Сеген - один з методів діагностики розумової відсталості (тест відтворення колишнього порядку на дошці).

2.Джерела виникнення і розвитку психодіагностики.

Психодіагностика як науково-практична дисципліна сформувалася на прикінці XIX - на початку XX ст. її джерелами були експериментальна психологія, психофізика, психофізіологія, психометрія, психотехніка, яка вивчає проблеми практичної діяльності людей у прикладному аспекті. Її витоки заглиблені у давній історії, свідчення про що збереглися до наших часів.В середині 1930 років в Гарвардському університеті ведуть дослідження Морган і Г.Мюррей. В цих дослідженнях було вперше виявлено, що принцип проекції може використовуватись як основна побудова діагностичної процедури.В період (1940) тривало збільшення кількості діагностичних методик. Уявлення діагностичних методик про кількість психологічних тестів 1940 року дає журнал психічних вимірів, виданий Буросом,1950-і роки ознаменовані розвитком нового типу особистісних тестів.

Виділяють найважливіші джерела виникнення і розвитку психодіагностики: 1)Експерементальна психологія (оскільки експеримент є основою психодіагностичних методик)

2)Дифренційна психологія(без уявлень про індивідуально-психологічні особливості, які вивчає диференціальна психологія, неможливо було виникнення психодіагностики як науки про методи їх вимірювання) 3)Тестологія 4)Прикладна психологія( це застосування знань,принципів методів у різних галузях психології,а отже тісно пов’язане з психодіагностикою) Ключовим поняттям у психодіагностиці є поняття «розпізнавання»,у контексті ПД- це пізнавальний процес,який здійснюється за допомогою виділення чогось одиничного із загального.

3.Актуальні проблеми та перспективи розвитку психодіагностики.

Психодіагностика, переживає серйозну кризу. Причини – 1.це майже повна відсутність професійних розробників психодіагностичних методик. 2 причина - це низька психодіагностична і особливо психометричних культура наших психологів-користувачів тестів. 3 - це дуже мала кількість повноцінних вітчизняних психод.методик, які могли б на рівних конкурувати з відомими сучасними зарубіжними методиками. 4 - це мала кількість якісних вітчизняних підручників з сучасної психодіагностики. 5 - це практика видання у відкритій пресі і поширення фірмами-виробниками. Три ймовірні напрямки змін : 1 - потрібно розглянути зміни, пов'язані з науковим розумінням генетичної природи відповідей-реакцій, які даються піддослідними, що проходять діагностичне тестування. Від правильного розуміння цієї природи залежить ступінь відповідності цих відповідей-реакцій дійсності. 2 тенденція наблизитися до повного визначення тієї найважливішої сторони людського мислення, яка знаходить своє вираження у здатності вирішуватьзадачі, нерідко мають велике життєве значення для індивіда. 3 – (головний)у ньому справа йде про зміст психологічних тестів, а за тими відповідями, які дають випробовувані, які виконують ці тести, виводиться висновок про особливості психіки кожної з них.

4.Психодіагностика як теоретична та прикладна дисципліна: предмет, задачі, місце в системі наукового знання.

Психодіагностика розглядає закономірності винесення валідних і надійних діагностичних суджень, правила «діагностичних умовиводів», за допомогою яких здійснюється перехід від ознак певного психічного стану або процесу до констатації наявності і виразності цих психологічних «змінних».Предмет - опис конкретної людини в термінах загальної генералізованої психологічної моделі особистості отриманої в ході цілеспрямованої оцінки індивідуальних особливостей психологічної регуляції діяльності і поведінки обстежуваного. Завдання : науково-дослідні(методологічні, включають фундаментальні принципи, визначення предмета, категоріальну базу, загальну теорію методу; теоретичні, включають розробку теорії і побудова зазначених вище трьох груп моделей; експериментальні.); науково-практичні (інформаційні пов'язані з визначенням параметрів психодіагностичної моделі відповідної психологічної структури; технологічні, що включають питання аналізу оцінки, конструювання психодіагностичного методу).