- •Основні типи взаємодій у природі.
- •1.3. Фізика і науково-технічний прогрес. Роль вітчизняних вчених в розвитку фізики.
- •2.1.1. Простір і час у нерелятивістській фізиці. Системи відліку. Кінематика точки. Перетворення Галілея. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея.
- •2.1.2. Динаміка матеріальної точки. Поняття сили. Закони динаміки матеріальної точки та межі їх застосування.
- •2.1.3. Динаміка системи матеріальних точок. Рівняння руху ситеми матеріальних точок.
- •2.1.4. Рух у полі центральних сил. Закони Кеплера і закон всесвітнього тяжіння. Умови еліптичного, параболічного і гіперболічного рухів.
- •2.1.5. Задача двох тіл.
- •2.1.6. Рух заряджених часток в електромагнітних полях
- •2.1.7. Закони збереження енергії і імпульсу в нерелятивістській механіці та їх зв’язок із властивостями симетрії простору і часу.
- •2.1.8 Неінерціальні системи відліку. Сили інерції. Прояви сил інерції на Землі.
- •2.1.9 Гравітаційне поле. Закон всесвітнього тяжіння. Закон Кеплера. Інертна і гравітаційна маси. Принцип еквівалентності.
- •2.1.10 Механічні коливання. Вільні і вимушені коливання. Резонанс. Коливання при наявності тертя.
- •2.1.11.Механічні хвилі. Рівняння біжучої хвилі. Інтерференція хвиль. Стоячі хвилі.
- •2.1.12. Механіка рідин і газів. Закономірності руху ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернулі.
- •2.1.13. Принцип найменшої дії. Рівняння Лагранжа другого роду. Узагальнена сила, функція Лагранжа.
- •2.1.14. Канонічні рівняння Гамільтона. Функція Гамільтона.
- •2.1.15. Розсіяння частинок у центральному полі. Формула Резерфорда.
- •2.1.16. Динаміка твердого тіла. Система рівнянь руху твердого тіла. Момент сили. Момент інерції. Теорема Гюйгенса-Штейнера.
- •2.1.17. Динаміка матеріальної точки змінної маси. Рівняння Мещерського. Формула ціолковського
- •2.2.1 Експериментальні основи теорії відносності. Постулати Ейнштейна. Перетворення Лоренца. Принцип відносності Ейнштейна.
- •Перетворення швидкостей
- •2.2.2. Релятивістський імпульс і енергія, зв’язок між ними. Енергія спокою. Частинки з нульовою масою. Релятивістська динаміка. Закон збереження енергії- імпульсу.
- •3.1.1 Електричні заряди. Вимір питомого заряду частинки і елементарного заряду. Рівняння неперервності.
- •3.1.2 Електромагнітне поле у вакуумі і його характеристики. Принцип суперпозиції. Сила Лоренца.
- •3.1.3. Експериментальні основи електродинаміки: взаємодія нерухомих зарядів, досліди Кулона; взаємодія струмів, досліди Ампера; електромагнітна індукція, досліди Фарадея.
- •3.2.1 Система рівнянь Максвела у вакуумі. Розглянемо потік через замкнену поверхню - і-р-ня Максвела.
- •3.2.2 Потенціали електро-маг поля, р-ня для потенціалів, градієнтна інваріантність електр поля.
- •3.2.3. Густина енергії і густина потоку енергії елек-маг поля.
- •3.2.4 Закони перетворення полів і потенціалів при переході від однієї інерц сис до іншої. Принцип відповідності в електродинаміці.
- •3.2.5 Система рівнянь Максвела у речовині.
- •3.3.1. Електростатичне поле у вакуумі, його потенціальність. Принцип суперпозиції і теорема Гаусса. Енергія взаємодії системи зарядів і енергія електростатичного поля.
- •3.3.3 Електростатичне поле в діелектриках. Теорема Остроградського-Гаусса для поля в діелектрику.
- •3.3.4. Поляризація діелектриків. Полярні і неполярні діелектрики. Сегнето- і п’єзоелектрики. Антисегнетоелектрики, піроелектрики.
- •3.3.6. Магнітне поле електричного струму. Закон Ампера. Індукція і напруженість магнітного поля. Закон Біо – Савара – Лапласа.
- •3.3.7. Постійний струм в металах. Сила і густина струму. Закон Відемана – Франца. Електрорушійна сила. Закони Ома і Джоуля-Ленца. Правила Кірхгофа і їх фізичний зміст.
- •3.4.1 Змінний струм. Опір, ємність, індуктивність у колі змінного струму.
- •3.4.2 Коливальний контур. Вільні і вимушені коливання. Резонанс. Генерація не затухаючих електромагнітних коливань.
- •3.5.1 Хвильове рівняння. Плоска монохроматична хвиля. Швидкість поширення електромагнітних хвиль. Ефект Доплера.
- •3.5.2. Випромінювання електромагнітних хвиль. Дипольне випр. Електромагнітна природа світла. Шкала електромагнітних хвиль.
- •4.1.2 Поняття про когерентність. Інтерференція світла. Методи здійснення інтреференції світла.
- •4.1.3 Принцип Гюйгенса-Френеля. Дифракція світла. Дифракція Френеля і Фраунгофера. Дифракційна решітка. Дисперсія і роздільна здатність решітки.
- •4.1.4 Поляризація світла: лінійна, колова та еліптична поляризації. Еліпсометрія. Подвійне променезаломлення. Поляризаційні призми.
- •4.1.5 Фізичні принципи оптичної голографії. Динамічна голографія.
- •4.2.1. Відбивання і заломлення світла на межі розділу двох діелектриків. Формули Френеля.
- •4.2.2 Дисперсія. Нормальна і аномальна дисперсія. Електронна теорія дисперсії світла. Поглинання світла. Фазова і групова швидкості світла.
- •4.2.3 Розсіювання світла. Види розсіяння світла: закономірності і елементи теорії.
- •4.2.4. Основи нелінійної оптики. Основні нелінійні явища – генерування нових частот, параметричне підсилення світла, самофокусування і самодифракція.
- •4.2.5. Теплове випромінювання і його закони. Формула Планка.
- •4.2.6. Оптика анізотропних середовищ. Штучна анізотропія: фотопружний ефект, ефекти Керра, Поккельса та Коттона-Мутона.
- •4.2.7. Фотоефект. Закони і теорія фотоефекту. Гіпотеза світлових квантів.
- •4.2.8. Ефект Комптона: основні закономірності та теорія ефекту
- •4.3.1 Наближення коротких хвиль. Основні поняття і закони геометричної оптики. Заломлення світла на плоскій і сферичній поферхнях.
- •4.3.2 Дзеркала, призми, лінзи. Оптичні прилади.
4.2.3 Розсіювання світла. Види розсіяння світла: закономірності і елементи теорії.
З
класичної точки зору процес розсіювання
світла полягає в тому, що світло, яке
проходить ч/з речовину зумовлює коливання
елктронів в атомах. Коливаючи
електрони збуджують вторинні хвилі,
які поширюються по всіх напрямках. Це
явище нібито повинно при всіх умовах
приводити до розсіювання світла. Проте
вторинні хвилі е когерентними, тому
потрібно врахувати їх взаємну
інтерференцію.
Відповідний
розрахунок дає, що у випадку однорідного
середовища, вторинні хв повністю гасять
одна одну
по всіх
напрямках, крім напрямку поширення
первинної хвилі, тому розсіювання
світла не спостерігається. Вторинні
хв не гасять
одна одну в голов напрямках тільки при
поширенні світла в неоднорідному
середовищі св хв, дифрагуючи на
неоднорідностях середовища, дають
дифракційну картину, яка характ рівномір
розподілом інтенс по всіх напрямках.
Таку дифракцію на
малих
неоднорідностях наз розсіювання світла.
Середовища з явно вираженою оптичною
неоднорідністю назв
мутними середовищами ( дими , тумани,
емульсії). Світло розсіяне на частинках,
розміри яких значно менші довж св хв є
частинно поляризованими.Це пояснюється
тим, що коливання електр зумовлені
розсіяним пучком, проходять в площині
перпендикуляр. до пучка. Коливання Е в
вторинній хв проходять у площині,
яка проходить ч/з напрямок коливаннь
зарядів. Тому св розсіяне ел частково
в напрямках перпен до пучка, буде
повністю поляризованим. В напрямках,
які утворюють кут з пучком променів не
рівне 90º, розсіяне св поляризоване
тільки частково Якщо розміри
неоднорідностей малі порів з довжиною
св хвилі, інтенсивність
розсіян св I~ω4~1/λ4
- закон Релея.
Молекулярним розсіюванням пояснюється
голубий колір неба. Неперервно виникають
в атмосфері внаслідок хаотичного руху
(молекулярного), місце згущення і
розрідження повітря , які розсіюють
сонячне світло. При цьому згідно з-ну
Релея голубі і сині промені розс
сильніше, чим інші, зумовлюючи голубий
колір неба. Мол
розс св
– це розсіюв св оптично однорідним
сердовищем. Комбінаційне
розсію
св назив тому, що в спектрі крім крім
частоти падаючого світла ω0,
появляються додаткові частоти і добавки,
які є лінійною комбінацією від падаючої
частоти і добавки Δi,
тобто Δω1=ω0±ω1,
Δω2=ω0±ω2…….,
Δωi=ω0±ωi
Ефект Вавілова -Черенкова. У 1934р. Черенков який працював під керевництвом Вавілова побачив особливий вид свічення речовин під дією випромін –γ радію. Вавілов висловив првильна припущення, що джерелом випромін були швидкі електрони, що створюється γ- випромін. Це явище отримало назву ефекту Вавілова – Черенкова. Це явище спостерігається для електронів, протонів, і мезонів при русі їх в рідинах і твердих тілах.
4.2.4. Основи нелінійної оптики. Основні нелінійні явища – генерування нових частот, параметричне підсилення світла, самофокусування і самодифракція.
Явища, які виникають
під впливом електричного поля потужного
випромінювання, називають нелінійними
оптичними явищами. При нелінійній
поляризації принцип суперпозиції не
виконується, бо електричні поля впливають
одне на одного і взаємодіють з нелінійним
середовищем. На відміну від лінійної
оптики в нелінійній оптиці показник
заломлення середовища є функцією
електричного поля світла:
,де n0
– показник заломлення лінійного
середовища, n2
– параметр, який визначає нелінійні
властивості речовини. Нелінійну оптику
визначають як:
оптику достатньо інтенсивних світлових хвиль,
оптику багато квантових процесів, де число квантів більше двох.
Генерація другої
гармоніки. Якщо світлова хвиля
поширюється
вздовж осі Z.
Внаслідок поляризації другого порядку
виникає стала в часі поляризація
. Отже, завдяки квадратичній поляризації
в нелінійному середовищі поряд із
світловою хвилею з частотою ω з’являється
також нова хвиля з подвоєною частотою
2ω.
Генерацію другої гармоніки можна розглядати як процес злиття двох фронтів зовнішнього випромінювання в один з подвоєною енергією.
Поширення в нелінійному середовищі трьох хвиль із зв’язаними частотами супроводжується обміном енергії між ними. Максимальний обмін спостерігається тільки тоді коли задовільняється умова синхронізму :
Тоді енергія від хвилі накачування буде в нелінійному середовищі передаватися з частотами ω1 і ω2. це явище називається параметричним підсиленням.
В неоднорідному середовищі світлові промені не зберігають напрям прямолінійного поширення, а відхиляються в бік зростання показника заломлення. Якщо інтенсивність випромінювання зменшується з віддаленням від осі пучка, то в центрі світлового каналу приріст показника заломлення максимальний, а це означає, що світлові бічні промені будуть нахилятися до центрального променя світлового пучка. Описане явище називається самофокусуванням. За умови, що n2<0 і все було б навпаки, то мало б місце явище розфокусування.
Інтерферуючі пучки в нелінійному середовищі самі створюють дифракційну решітку, це явище називається самодифракції.Її можна спостерігати коли два світлові пучки поширюються назустріч один одному, коли перетинаються два когерентні світлові пучки.
