- •Становлення і розвиток людської психіки як екосистеми соціальної взаємодії і взаємовпливу.
- •2. Концепція п. Бергера і т. Лукмана про процеси і структури соціальної реально¬сті.
- •Об'єктивний і суб'єктивний рівні соціальної реальності.
- •4. Свобода, трансцендентність, творчість як екзистенційні характеристики людини та їх значення для психології впливу.
- •21. Зміст та критерії маніпуляції.
- •22. Прийоми маніпулятивного впливу та аргументації.
- •23. Обман як різновид маніпуляції.
- •24. Причини, які примушують людину маніпулювати
- •26. Етичний аспект маніпулятивного впливу.
- •27. Зміст та особливості сугестивного впливу.
- •28. Самонавіювання як різновид сугестивного впливу.
- •29. Навіюваність як особистісна характеристика.
- •30. Ситуативні фактори навіюваності. Сугестивний вплив у великих соціальних групах.
- •31. Переконання як різновид психологічного впливу.
- •32. Особливості та правила переконання.
- •33. Способи переконання (інформування, роз’яснення, доведення).
- •34. Техніки аргументації (метод позитивних відповідей Сократа, розгорнута аргументація, двостороння аргументація).
- •36. Умови зараження (емпатія, експресивність, залучення партнера до виконання спільних дій)
- •37. Наслідування як різновиду психологічного впливу.
- •38. Шляхи здійснення та вікові особливості наслідування.
- •40. Форми санкціонування як психологічного впливу (примус і спонукання).
- •41. Психологічний вплив як шлях реалізації насильницьких дій суб’єкта.
- •42. Групове мислення (і. Дженіс) і групова дискусія.
- •44. Експеримент Еша і концепції конформності.
- •45. Теорія когнітивного дисонансу л. Фестінгер. Експерименти с. Мілгрема: підпорядкування авторитету, груповий тиск - негативні і позитивні ефекти, вплив змі.
- •46. Тюремний експе¬римент ф. Зімбардо. Експеримент м. Шерифа (міжгрупові відносини). Експерименти е. Аронсона, метод «складової картини-головоломки».
- •47. Дженіс і Пратканіс про групове мис¬лення. Концепція м. Покрасса щодо мотиваційних механізмів впливу на поведінку людини.
- •Серцевиною педагогічної діяльності а.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею
- •49. Принципи (техніки) впливу (за р. Чалдіні).
- •50. Ефекти соціальної перцепції. Причини, за якими люди піддаються впливові.
- •51. Техніки захисту від маніпуляції.
- •52. Правила конструктивного протистояння впливові та здійснення впливу.
- •53. Зміст соціального впливу.
- •54. Групова поляризація, вплив меншості, соціальний конформізм, переконання і зміна установок формування соціальних норм.
- •55. Теоретичні підходи до вивчення і трактування соціального впливу.
- •56. Концепція суб’єктивної валідності л. Фестінгера.
- •57. Теорія неформального соціального спілкування л. Фест
- •58.Теорія нормативного та інформаційного соціального впливу м. Дойча і г. Джерарда.
- •59.Теорія ймовірнісного опрацювання р. Петті і Дж. Качоппо.
- •60.Теорія конверсії меншості с. Московічі.
- •61.Процеси соціального впливу за г. Ч. Келманом (поступливість, інтерналізація, ідентифікація).
- •62.Структура публічного виступу. Вступ, встановлення контакту між аудиторією і доповідачем.
- •63.Емоційна складова публічного виступу.
- •64.Невербальні засоби спілкування з аудиторією. Зміст повідомлення.
- •65.Ефекти пов’язані з запам’ятовуванням інформації.
- •66.Особливості мовлення у публічному виступі.
- •67.Техніки підсилення змісту повідомлення.
30. Ситуативні фактори навіюваності. Сугестивний вплив у великих соціальних групах.
Великі групи — це спільноти людей, які існують у масштабах суспільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо.
Традиційно як провідну ознаку великих соціальних груп розглядають їхні потреби й інтереси. У цьому разі потреби й інтереси постають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища.
Ступінь задоволення потреб великих соціальних груп виявляється в коефіцієнті їхньої життєстійкості. Цей коефіцієнт визначають, враховуючи такі показники: середня тривалість життя, дитяча смертність, поширення генетичних каліцтв, якість продуктів, концентрація підприємств важкої промисловості на одиницю території, відсоток бюджетних витрат на соціальні й економічні програми та ін. Коефіцієнт життєстійкості великих соціальних груп визначають за шестибальною шкалою.
Для представлення інтересів класів, груп суспільства створюють партії. Вони виникають у чітко структурованому суспільстві, штучно їх створити не можна.
Причини об'єднання людей у партії пов'язані з психологією потягу до влади. Не випадково під партією розуміють будь-яку політичну групу, яка бере участь у виборах і спроможна через вибори привести своїх кандидатів до влади.
До великих соціальних груп належать також масові рухи. Варто зазначити, що масові рухи — це об'єднання людей, як правило, неміцні й нестійкі, членів яких єднає тільки присутність в одному місці в один час. Взаємодія між ними має характер взаємного посилення емоцій. Соціально-психологічні ознаки масових рухів такі: а) відсутність організованості; б) слабка взаємодія між членами; в) анонімність.
Люди об'єднуються для захисту навколишнього середовища. 6 рухи за цивільні, споживчі та інші права. Існують політичні, релігійні і расові рухи.
Рухи поділяють на "реформаторські" та "революційні". Серед них розрізняють:
• національно-культурні рухи. їхня мета - вивчення й популяризація традицій минулого, відродження, збереження і розвиток відповідних культур, ремесел, соціально-етнічної самобутності;
• професійні рухи, наприклад, асоціація "Анти-СНІД". Створюють їх, як правило, щоб об'єднати зусилля фахівців певної галузі, зокрема для поширення й розвитку конкретного напряму діяльності. До рухів такого типу близькі асоціації людей, що з певної причини опинилися у важкому становищі й об'єдналися для взаємодопомоги;
• культурно-виховні рухи, зокрема - "Світ через родину";
• так звані фонди. Іноді їх створено за професійною ознакою, іноді за ознакою благодійної організації;
• комітети підтримки, які належать до спільнот короткотривалої, оперативної дії.
