26. Етичний аспект маніпулятивного впливу.

Небезпека маніпуляцій може розпізнаватися як на рівні почуттів, так і на рівні розуміння. В обох випадках судження про наявність маніпуляції виноситься як результат тлумачення (можливо, несвідомого) отриманих відомостей.

Емоційне сприйняття загрози маніпуляції відображає результат перевірки якогось події на важливість, значимість для суб'єкта: чи добре, чи не небезпечно? Причому емоційно-оцінна реакція вкладається, як встановлено експериментально, в інтервал 0,2-0,3 с. При цьому коротка емоційна реакція, просигналізував про небезпеку, може залишитися непоміченою, не дійти до усвідомлення, затриматися на підпороговому рівні, викликаючи лише неясне занепокоєння. У випадку, коли оцінюється вся ситуація, виникає відчуття того, що "щось не так". Потрібно вчитися прислухатися до внутрішніх сигналів, бути сенситивним, оскільки внутрішнє відчуття неправильності відбувається є першим сигналом наявності маніпулятивної загрози.

Раціональне розпізнавання загрози маніпуляції може будуватися на знанні особливостей поточної ситуації або залучених до неї учасників. Наприклад, знайомство в середовищі нинішніх вітчизняних підприємців нерідко відбувається за стандартною схемою:

• перша частина - "діалог - розвідка", в якому з'ясовується важливість партнера, ступінь його податливості до впливам, оцінюються перспективи відносин;

• друга частина - "аванс", тобто реклама себе і своїх перспектив;

• третя частина - "попит-пропозиція", на якій зав'язуються ділові відносини.

Той, хто знає про цей сценарій, уже на першому кроці зобов'язаний припустити, що його партнер може видавати "аванс" і зробити відповідну поправку, щоб не піддатися на його хитрощі.

27. Зміст та особливості сугестивного впливу.

Проблема причиновості сугестивних впливів привертала увагу багатьох учених, але з позицій філософського аналізу не була поглиблено вивчена. Багато хто визнає реальність навіювання, але мало хто пояснює його природу. Гносеологічні й семантичні обґрунтування цього явища, визначення й аналіз соціальних і духовних детермінант не стали предметом спеціального дослідження. Проте наукова література містить матеріали, що дають змогу не лише ознайомитися з явищем сугестії, але й становлять основу розкриття його сутності, виявлення причин його виникнення та функціонування

Здавна при поясненні феномену сугестії визнавалася значна сила слова. Серед мислителів минулого, чиї праці не втратили своєї актуальності в науковому тлумаченні сугестії, у тому числі у визнанні значення вербального чинника, можна назвати Арістотеля, Сократа, Платона, Цицерона, Квінтіліана як творців ораторського мистецтва і софістів із їхніми поглядами на феномен мовного переконання.

Стародавніми джерелами, на основі яких можна отримати уявлення про роль вербального чинника, є замовляння, обрядові співи, буддійські мантри, біблійні тексти, православні молитви. Аналіз їхнього змісту дозволяє пояснити причини виникнення забобонів, пересудів; способи укорінювання містичного уявлення про незвичайні явища природи й можливості людського організму.

Феномен сугестії та її соціально-психологічні компоненти-розглядали філософи Нового часу. До видатних мислителів, котрі визнавали силу вербального впливу в людському спілкуванні, належить видатний учений XVIII ст. М.Ломоносов. Написання художніх творів, фундаментальних філологічних праць, наукової граматики й риторики російської мови - переконливий доказ значущості вербального чинника в суспільному житті.

Актуальною є оцінка слова як предмета наукового аналізу на сучасному етапі розвитку пізнання. Комунікативна функція слова, співвідношення мови, символа, знака досліджуються в працях Г.Колшанського, О.Лосєва, О.Лурії, О.Леонтьєва, Л.Кисельової, М.Маковського, Р.Шералієвої. Роботи Є.Басіна, Г.Рузавіна, Л.Реснянської, І.Зимньої, Ю.Лотмана підкреслюють комунікативний аспект взаємодії індивідів, що є інтеграційним чинником впливу на свідомість людини.