9. Магістральний протокол vtp.

Протокол VTP (англ. VLAN Trunking Protocol) — протокол ЛВС, службовець для обміну інформацією про VLAN (віртуальних мережах), наявних на обраному транковом порту. Розроблено і використовується компанією Cisco

Протокол VTP був створений для вирішення можливих проблем у середовищі комутації віртуальних локальних мереж VLAN. Наприклад, розглянемо домен, в якому є кілька пов'язаних один з одним комутаторів, що підтримують кілька VLAN-мереж. Для створення і підтримки з'єднань усередині VLAN-мереж кожна з них повинна бути налаштована вручну на кожному комутаторі. По мірі зростання організації збільшення кількості комутаторів в мережі, кожен новий комутатор повинен бути налаштований вручну з введенням інформації про VLAN-мережах. Всього лише одне неправильне призначення в мережі VLAN може викликати дві потенційні проблеми: Перехресне з'єднання VLAN-мереж внаслідок неузгодженості конфігурації VLAN-мереж. Суперечливість конфігурації в змішаному середовищі передачі, наприклад, в середовищі, що включає в себе сегменти Ethernet, Fiber Distributed Data Interface (FDDI). У протоколі VTP узгодженість конфігурацій VLAN-мереж підтримується в загальному адміністративному домені. Крім того, протокол VTP зменшує складність управління і моніторингу VLAN-мереж.

ризначення протоколу VTP полягає у підтримці узгодженості конфігурацій в загальному адміністративному домені. Протокол VTP є протоколом обміну повідомленнями, які використовують магістральні фрейми 2-го рівня для управління додаванням, видаленням та перейменуванням VLAN-мереж в одному домені. Крім того, протокол VTP дозволяє здійснювати централізовані зміни в мережі, про які повідомляється всім іншим комутаторів в мережі. Повідомлення протоколу VTP інкапсулюються в фірмові фрейми протоколів ISL або IEEE 802.1 Q і передаються далі по магістральних каналах іншим пристроям. До фреймах IEEE 802.1 Q в якості тега додається 4-х байтове поле. В обох форматах передаються ідентифікатор ID VLAN-мережі

10. Стандартні списки управління доступом.

Стандартні списки управління доступом Інженерам при створенні будь-якого списку управління доступом, який повинен застосовуватися для фільтрації IP-пакетів, доводиться приймати рішення щодо вибору одного з двох основних варіантів: які пакети підлягають фільтрації і де в мережі слід розмістити список управління доступом. У програмному забезпеченні Cisco IOS передбачена можливість застосовувати засоби фільтрації списку управління доступом або при вході пакету в інтерфейс, або при його виході з інтерфейсу. Іншими словами, у системі IOS список управління доступом асоціюється з інтерфейсом і, зокрема, з трафіком, що входять або виходять з інтерфейсу. Після вибору маршрутизатора, в якому планується використання списків управління доступом, необхідно вибрати інтерфейс, призначений для реалізації засобів фільтрації, а також вказати, чи поширюється дія цих коштів на вхідні або вихідні пакети.

Фільтрація пакетів може здійснюватися в міру їх надходження в інтерфейс, ще до прийняття рішення про маршрутизацію. Фільтрація пакетів може проводитися перед виходом з інтерфейсу, після прийняття рішення про маршрутизацію У програмному забезпеченні Cisco IOS для вказівки на те, що пакет повинен бути відфільтрований, використовується термін заборона (deny) Якщо мова йде про те, що пакет не повинен бути відфільтрований, то в програмному забезпеченні Cisco IOS застосовується термін дозвіл (permit) Налагодження засобів фільтрації здійснюється за допомогою списків управління доступом. У кінці кожного списку управління доступом перебувати неявна інструкція, яка забороняє весь трафік (deny all traffic). Тому, якщо пакет не відповідає ні одній з інструкцій у списку управління доступом, він відкидається.