66 Завдання

- Суцільний (неперервний) – спектр, в якому представлені всі довжини хвиль від червоного до фіолетового. Вид такого спектра залежить в основному від температури тіла і мало залежить від роду речовини. Такі спектри дають речовини у твердому та рідкому станах, а також газами під значним тиском.

- Лінійчастий спектр – сукупність окремих світлових ліній різних кольорів на темному фоні. Такі спектри дають речовини в газоподібному атомарному (не молекулярному) стані.

Спектри поглинання. Якщо біле світло пропускати через холодний газ (який не випромінює світло), то на фоні неперервного спектра джерела з*являються темні лінії.

Газ поглинає найінтенсивніше світло саме тих довжин хвиль, які він випромінює в нагрітому стані. Темні лінії на фоні неперервного спектра – це лінії поглинання, які в сукупності утворюють спектр поглинання.

Метод дослідження, який дає можливість за спектром випромінювання і поглинання робити висновок про хімічний склад речовини, називають спектральним аналізом.

67 Завдання

Радіоактивне випромінювання – здатність атомів окремих елементів до перетворення, яке самодовільно, без зовнішнього впливу, супроводжується випусканням невидимих променів.

α- випромінювання – позитивно заряджені частинки ядра атома гелію. Відхиляються електричним і магнітним полями. Швидкість, з якою вилітає α-частинка, дорівнює близько 10⁷м/с. Мають мінімальну проникність і максимальну іонізуючу здатність.

β-частинки – електрони. Відхиляються електричним і магнітним полями. Швидкість, з якою вилітає електрон, порядку 10⁸ м/с. Мають малу проникність.

γ-частинки – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 10^-12м і частотою близько 10²⁰Гц. Не відхиляються електричним і магнітним полями. Мають максимальну проникну і мінімальну іонізуючу здатність.

Закон радіоактивного розпаду:

N=N₀2^-t/T, де N – кількість ядер, які не розпались у даний момент часу t, N₀ – кількість атомів у початковий момент часу, Т – період піврозпаду (інтервал часу, протягом якого кількість радіоактивних атомів зменшується у 2 рази).

Радіоактивні перетворення:

α- розпад – випускання ядром α-частинок (ядер Гелію ⁴₂ Не)

Правило зміщення: ^A_ZX→^A-4_Z-2Y + ⁴₂He

β-розпад – випускання ядрами електронів

Правило зміщення: ^A_ZX→^A_Z+1Y + ⁰_-1е

γ-розпад – випромінювання γ-квантів збудженими ядрами, які поглинули деяку енергію. При цьому масове число і порядковий номер не змінюються.

68 Завдання

Лічильник Гейгера. Принцип дії пристрою ґрунтується на явищі ударної іонізації газу: пролітаюча заряджена частинка іонізує молекули газу; утворені електрони прискорюються електричним полем всередині лічильника до енергії, необхідної для ударної іонізації молекул газу і утворення елекронно-іонної лавини. Дає змогу реєструвати факт про літання електронів і γ-квантів та густину їх потоків.

Камера Вільсона. Принцип дії пристрою ґрунтується на конденсації перенасиченої пари (води або спирту) на іонах, утворених вздовж траєкторії про літання зарядженої частинки. Розміщаючи камеру Вільсона в однорідному магнітному полі і вимірюючи радіус кривизни траєкторії (треку), можна визначити питомий заряд частинки. Дає змогу реєструвати траєкторії руху заряджених частинок.

Метод товстошарових фотоемульсій. Принцип роботи ґрунтується на іонізуючій дії швидких заряджених частинок на фотоемульсію. Дає змогу реєструвати частинки з дуже високими енергіями та явище їх взаємодії.

Біологічна дія радіоактивного випромінювання. Поглинута доза випромінювання: D=E/m, де Е-поглинута енергія випромінювання, m – маса опромінюваної речовини.

Одиниця поглинутої дози випромінювання в Сі: [D]=Дж/кг=Гр (грей).

Природний фон радіації дорівнює річній дозі 2*10^-3Гр.

Гранично допустима доза – 0,05 Гр за рік. Разова доза 3-10Гр є смертельною для людини.

На практиці застосовується позасистемна одиниця рентген (Р). 1 Р=0,01 Гр.