- •1 Завдання
- •2 Завдання
- •3 Завдання
- •4 Завдання
- •5 Завдання
- •6 Завдання
- •7 Завдання
- •8 Завдання
- •9 Завдання
- •10 Завдання
- •11 Завдання
- •12 Завдання
- •13 Завдання
- •14 Завдання
- •15 Завдання
- •16 Завдання
- •17 Завдання
- •18 Завдання
- •19 Завдання
- •20 Завдання
- •21 Завдання
- •22 Завдання
- •23 Завдання
- •24 Завдання
- •25 Завдання
- •26 Завдання
- •27 Завдання
- •28 Завдання
- •29 Завдання
- •30 Завдання
- •31 Завдання
- •32 Завдання
- •33 Завдання
- •34 Завдання
- •39 Завдання
- •40 Завдання
- •41 Завдання
- •42 Завдання
- •43 Завдання
- •44 Завдання
- •45 Завдання
- •46 Завдання
- •47 Завдання
- •48 Завдання
- •49 Завдання
- •50 Завдання
- •51 Завдання
- •52 Завдання
- •53 Завдання
- •54 Завдання
- •55 Завдання
- •56 Завдання
- •57 Завдання
- •58 Завдання
- •59 Завдання
- •60 Завдання
- •61 Завдання
- •62 Завдання
- •63 Завдання
- •64 Завдання
- •65 Завдання
- •66 Завдання
- •67 Завдання
- •68 Завдання
- •69 Завдання
- •70 Завдання
58 Завдання
Світло – електромагнітні хвилі, які викликають у людини зорові почуття. Від 4*1014Гц до 7,5*1014Гц. λ= с/ν, де с – швидкість світла у вакуумі. λ=0,75*10-6м=750нм – червоний колір, λ=0,4*10-6 м=400нм – фіолетовий колір. Швидкість поширення світла залежить від роду середовища υ= c/√εμ=c/n; n= c/υ. n – абсолютний показник заломлення середовища – число, яке показує в скільки разів швидкість світла в данному середовищі менша, ніж у вакуумі.
Відбивання – явище зміни напряму поширення свіла, яке виникає на межі розділу двох різних середовищ. Закони відбивання:
Промені падаючий і відбитий лежать в одній площині з перпендикуляром, який встановлений в точку падіння променя.
Кут падіння дорівнює кутові відбивання.
Заломлення – явище зміни напряму поширення світла при переході з одного середовища в інше внаслідок зміни швидкості світла. Закони заломлення:
Промені падаючий і заломлений лежать в одній площині з перпендикуляром, який встановлений в точку падіння променя.
Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення є величиною постійною для двох даних середовищ: sinα/sinγ=n21.
n21 – відносний показник заломлення (другого середовища відносно першого). n21=n2/n1=υ1/ υ2.
Повне відбивання – явище, при якому світло повністю відбивається від межі розділу двох прозорих середовищ. sinα/sin90= n2/n1; sinαn=1/ n1.
αn – граничний кут повного відбивання.
59 Завдання
Інтерференція – явище додавання двох хвиль з однаковою довжиною, внаслідок чого спостерігається стійка в часі картина посилення або послаблення результуючих світлових коливань у різних точках простору. Для спостереження інтерференції необхідно мати когерентні світлові промені, тобто такі, що мають однакову частоту і сталу різницю фаз. Такі промені дістають поділом пучка світла від одного і того самого джерела на два промені або використовуючи лазери. Умова інтерференційних максимумів ∆l=±nλ.
Умова інтерференційних мінімумів ∆l=±(2n+1) λ/2.
∆l – різниця ходу двох хвиль, які збуджують коливання в даній точці, λ – довжина хвилі.
Приклади спостереження інтерференції хвиль:
виникнення кольорів тонких плівок
виникнення кілець Ньютона
Приклади використання інтерференції хвиль:
перевірка якості обробки поверхонь
просвітлення оптики
Дисперсія – залежність показника заломлення світла речовиною від довжини хвилі світла.
60 Завдання
Дифракція – явище відхилення від прямолінійного поширення світла. Спостерігається під час проходження світла через малі отвори чи огинання світлом перешкод, розміри якого малі (спів мірні) порівняно із довжиною хвилі.
Дифракційна решітка – сукупність великої кількості вузьких щілин, розділених непрозорими проміжками. Використовується для дослідження спектрального складу світла і визначення довжини хвилі. dsinφ= kλ. k – порядковий номер максимуму. λ – довжина світлової хвилі, d – період дифракційної решітки – відстань від початку однієї щілини до початку наступної. d=1/100 мм=10-5м.
61 Завдання
nч<nф;
n=c/υ;
υч>υф.
Дисперсія – залежність показника заломлення світла речовиною від довжини хвилі світла.
Спектр – результат розкладання світла на складові з різними довжинами хвиль. Типи:
Суцільний (неперервний) – спектр, в якому представлені всі довжини хвиль від червоного до фіолетового. Вид такого спектра залежить в основному від температури тіла і мало залежить від роду речовини. Такі спектри дають речовини у твердому та рідкому станах, а також газами під значним тиском.
Лінійчастий спектр – сукупність окремих світлових ліній різних кольорів на темному фоні. Такі спектри дають речовини в газоподібному атомарному (не молекулярному) стані.
Смугасті спектри складаються з окремих смуг, розділених темними проміжками. Такі спектри утворюються молекулами, що слабо зв*язані або зовсім не зв*язані між собою.
Спектри поглинання. Якщо біле світло пропускати через холодний газ (який не випромінює світло), то на фоні неперервного спектра джерела з*являються темні лінії.
Газ поглинає найінтенсивніше світло саме тих довжин хвиль, які він випромінює в нагрітому стані. Темні лінії на фоні неперервного спектра – це лінії поглинання, які в сукупності утворюють спектр поглинання.
Поліарізація – сукупність явищ хвильової оптики, у яких виявляється попередність електромагнітних світлових хвиль.
Електромагнітна хвиля називається поліарізованою, якщо напрямки коливань векторів напруженості і магнітної індукції строго фіксовані і лежать у визначених площинах.
Поляроїди використовують в автотранспорті для захисту водіїв від сліпучої дії фар зустрічних машин, поляриметри – для визначення концентрації розчинів активних речовин.
