- •1 Завдання
- •2 Завдання
- •3 Завдання
- •4 Завдання
- •5 Завдання
- •6 Завдання
- •7 Завдання
- •8 Завдання
- •9 Завдання
- •10 Завдання
- •11 Завдання
- •12 Завдання
- •13 Завдання
- •14 Завдання
- •15 Завдання
- •16 Завдання
- •17 Завдання
- •18 Завдання
- •19 Завдання
- •20 Завдання
- •21 Завдання
- •22 Завдання
- •23 Завдання
- •24 Завдання
- •25 Завдання
- •26 Завдання
- •27 Завдання
- •28 Завдання
- •29 Завдання
- •30 Завдання
- •31 Завдання
- •32 Завдання
- •33 Завдання
- •34 Завдання
- •39 Завдання
- •40 Завдання
- •41 Завдання
- •42 Завдання
- •43 Завдання
- •44 Завдання
- •45 Завдання
- •46 Завдання
- •47 Завдання
- •48 Завдання
- •49 Завдання
- •50 Завдання
- •51 Завдання
- •52 Завдання
- •53 Завдання
- •54 Завдання
- •55 Завдання
- •56 Завдання
- •57 Завдання
- •58 Завдання
- •59 Завдання
- •60 Завдання
- •61 Завдання
- •62 Завдання
- •63 Завдання
- •64 Завдання
- •65 Завдання
- •66 Завдання
- •67 Завдання
- •68 Завдання
- •69 Завдання
- •70 Завдання
54 Завдання
Генератор змінного струму – електрична машина, у якій механічна енергія перетворюється в електричну за допомогою явища електромагнітної індукції.
Трансформатор – пристрій, призначений для перетворення напруги і сили змінного струму при незмінній частоті (50 Гц). Для зменшення витрат електричної енергії в лініях електропередач силу струму в них зменшують, а напругу збільшують до сотень тисяч і більше вольт, а в місцях споживання електроенергії напругу знижують до необхідних значень (сила струму при цьому відповідно зростає).
Проблеми енергозбереження в Україні:
- Недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами і значна кількість імпортованих ресурсів;
- Необхідність створення стратегічних запасів для забезпечення енергетичної незалежності України;
- Високий рівень зношеності енергетичної інфраструктури та необхідність модернізації та реконструкції основних фондів;
- Недостатній рівень використання альтернативних видів палива та нетрадиційних джерел енергії;
- Високий рівень витрат енергоресурсів при їх виробництві, транспортуванні та споживанні, впровадження новітніх технологій, раціоналізація структури суспільного виробництва.
55 Завдання
Електромагнітне поле — це поле, яке
описує електромагнітну взаємодію між
фізичними тілами. Матеріальність
електромагнітного поля доведена
численними експериментами Фарадея,
Герца та інших учених, які виявили силову
дію поля на рухомі заряджені частинки
і провідники зі струмом.
Нестаціонарне
електромагнітне поле поширюється у
просторі у вигляді електромагнітної
хвилі.
Отже, електромагнітна
хвиля — це процес поширення
електромагнітних коливань (або поширення
електромагнітного поля). Одна з основних
її властивостей
поперечність:
.
Інша
важлива властивість така: електромагнітні
хвилі усіх λ поширюються у вакуумі з
однаковою швидкістю, що дорівнює
швидкості світла у вакуумі: с=3*108 м/с.
Радіолокація — визначення положення об'єкта за допомогою відбитих від нього радіохвиль. Радіолокація застосовується як у цивільній авіації, так і в системах протиповітряної оборони. Вона здійснюється за допомогою пристроїв, які називаються радіолокаційними станціями або радарами.
Відстань до об'єкта вимірюється за часом затримки, тобто часом випромінювання сигналу й часом реєстрації відбитого сигналу. Радіохвилі розповсюджуються в просторі зі швидкістю світла, тому час затримки для відстані у кілька сотенькілометрів становить тисячні долі секунди.
56 Завдання
Електромагнітні хвилі – це процес поширення електромагнітних коливань у просторі. Електромагнітні хвилі випромінюються відкритим контуром (верхня пластина конденсатора замінена антеною, а нижня – заземлена).
57 Завдання
Ідею використання електромагнітних хвиль для передавання сигналів на відстані вперше висловив у 1889 р. О.С.Попов. Він у 1895 р. збудував і продемонстрував у дії перший радіоприймач, який працював на релейній схемі: дуже мала енергія електромагнітних хвиль за допомогою спеціального пристрою когерера - використовувалася для керування електродзвінком.
Звукові сигнали (а) для передавання по
радіо («бездротово») перетворюють на
високочастотні. Для цього на допоміжні
(несучі) високочастотні коливання (б)
накладають за допомогою мікрофона
звукові коливання (а), в результаті
амплітуда високочастотного сигналу
виявляється змінюваною у такт із (а) —
модульованою (в). Такі коливання У
приймальному контурі коливання виду
(в) випрямляються за допомогою діода,
тобто детектуються (г). .
Потім конденсаторний фільтр відділяє
від них високочастотну складову, а до
мембрани телефону надходить низькочастотний
сигнал (д), аналогічний (а). випромінюються
у простір антеною.
