Розділ 2 дослідження сучасного стану ринку фінансових послуг в україни

2.1. Ретроспектива та динаміка банківської діяльності на ринку фінансових послуг України

Банківська система України являє собою специфічний економічний інститут, що безумовно реагує на будь-які зміни в економічній, політичній чи суспільній сферах. Враховуючи, що в банківській сфері обслуговується більша частина фізичних та юридичних осіб, її трансформація може мати як позитивне так і негативне загальнонаціональне значення. Цей факт свідчить про унікальне значення банківських послуг в економіці країни. В процесі трансформації економіки банківський сектор завжди працює на її користь та відіграє основну роль в процесі формування та розвитку вітчизняної економіки.

Безумовно, ринок банківських послуг є складовою ринку фінансових послуг, що характеризує організацію системи взаємовідносин між його суб’єктами в процесі купівлі-продажу послуг та трансформації фінансових ресурсів в інвестиційний капітал.

Банківські установи відіграють значну роль в процесі формування ринкової економіки, зокрема, під час формування попиту на банківські послуги, інвестицій та кредиті ресурси, готівкові та безготівкові платіжні засоби з однієї сторони та наявністю пропозиції інвестиційних ресурсів та платіжних засобів, переліку доступних банківських послуг з іншої сторони (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Взаємозв’язок економіки та банківської системи на ринку фінансових послуг

Банківська послуга – це кінцевий результат функціонування банків щодо задоволення потреб клієнтів, пов’язаних із рухом грошових коштів або провадженням додаткових видів діяльності, що відображаються поза балансом [7, с. 43]. Щоб надавати фінансові послуги, банківським установам необхідно володіти достатнім рівнем активів. Наразі вітчизняні кредитні установи за обсягом активів відстають від банків більшості країн світу в середньому від ста до тисячі разів [8; 9]. Зокрема, ПриватБанк, який за даними НБУ займає перше місце в Україні, з обсягом капіталу першого рівня 2,569 мільярда доларів, виявився на 315 рядку рейтингу найбільших світових банків. Як наслідок, низький рівень працюючих активів, включаючи й позики реальному сектору економіки, інвестиції в цінні папери та незначна питома частка довгострокових інвестицій. Слід зазначити, що значна частина непрацюючих активів вітчизняних банківських установ знаходиться на рахунках у формі іноземної валюти. При цьому, в процесі девальвації національної валюти дана частина валютних активів фактично трансформується в працюючі, оскільки приносить значні прибутки банківській установі. Однак основна проблема відображається в неефективному зв’язку банківської системи з реальним сектором економіки.

Реалізуючи одну з основних своїх функцій – трансформацію заощаджень в інвестиції – банки впливають на рівень соціально-економічного розвитку країни, а саме, на удосконалення структури виробництва та прискорення темпів його розвитку, збалансованість та ефективність галузей економіки, отримання найбільшого приросту продукції та рівня прибутковості, що свідчить про тісний взаємозв'язок між розвитком банківського та реального секторів економіки. Результативність діяльності банківських інститутів позитивно пливає на функціонування реального сектора економіки та його соціальної складової.

Виконуючи низку особливих макроекономічних функцій, банки забезпечують готівковий обіг грошей в економіці, задовольняють її потреби у кредитних ресурсах, тощо, виконуючи надзвичайно важливу роль в сучасній економіці:

• проведення платежів – основні послуги банківських інститутів, оскільки в ринковій економіці, усі суб’єкти господарської діяльності, незалежно від форм власності, проводять взаєморозрахунки через банківські установи, покладаючи на останніх відповідальність за своєчасність виконання доручень клієнтів щодо проведення платежів;

• кредитування – важлива послуга банку як фінансово-кредитної установи передбачає ефективний перерозподіл вільних грошових ресурсів на умовах платності, строковості та повернення. Наразі кредитні послуги є основним джерелом доходів банківських установ;

• акумулювання фінансових ресурсів та їх трансформація в позичковий капітал робить банківські інститути найбільшими інституційними інвесторами як в межах національних економік так і в світовому масштабі;

• мобілізація вільних грошових заощаджень на основі формування ефективної депозитної політики на наявність високих гарантій надійності розміщення грошових коштів в банківські установи. Наразі таким гарантом виступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

• формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти та послуги, що об'єктивно відображають співвідношення між попитом на них і пропозицією;

• послуги на фондовому ринку з цінними паперами передбачають участь банків в процесі купівлі-продажу цінних паперів та послуги андерайтингу;

• формування умов для мінімізації комерційного та банківського ризику;

• здійснення кваліфікованого посередництва між інституціональними інвесторами щодо пропозиції банківських продуктів і послуг;

• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

• консультаційні та інші послуги.

Стан банківської системи сьогодні характеризується великою кількістю змін на фінансових ринках, зміною тенденцій в політиці та економіці, періодичним виникненням фінансових криз. Ці фактори відчутно впливають на їх стабільність та істотно позначаються на темпі розвитку як світової, так і національної економіки. Конкурентоздатність банківських установ в першу чергу, як відомо, залежить від отриманих фінансових результатів, що знаходять своє місце серед основних завдань при реалізації пріоритетів діяльності банку. Проблема формування фінансових результатів, створення конкурентоздатних переваг банку на ринку банківських послуг в час політичної та економічної нестабільності є як ніколи важливою та актуальною і з теоретичної точки зору, і з практичної.

Банківський сектор є найбільшою складовою фінансового ринку України з активами, що складають домінуючу частку активів усіх фінансових установ. Саме тому негативні тенденції у фінансовому секторі країни виявились тут найбільш помітними (Додаток А). Так, кількість установ, які мають банківську ліцензію, на початок 2014 року становила 180 установ, на початок 2015 року – 163 установи, а на початок 2016 року – 117 установ, у тому числі 41 установа із іноземним капіталом, що свідчить про сильну залежність вітчизняної банківської і фінансової системи від іноземних джерел фінансових ресурсів.¹ За 2015 рік ліцензію втратили 9% усіх банків України, а на кінець 2015 року цей показник становив уже 26%. На разі один банк перебуває у стадії реорганізації,

___________________

¹ Oсновнi показники діяльності банків України / Матеріали офіційного сайту Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807

у п’яти банках введена тимчасова адміністрація. Іншими словами, за 2015 рік банківська система України залишилась без 1/4 банківських установ. Що ж до оцінки результатів діяльності тих банків, які продовжують функціонувати, то результати їх роботи можна назвати вкрай неефективними. За даними Національного банку України (НБУ), результат діяльності банків України на кінець 2014 року становив (-52966) млн. грн., а на кінець 2015 року – (-66600) млн. грн., тобто за 2015 рік збитки банків України зросли на 8%. Збиткова діяльність знайшла своє відображення і у від’ємній рентабельності активів банків – (-4,07%) та (-5,46%) у 2014 та 2015 роках, та рентабельності банківського капіталу - (-30,46%) та (-51,91%) впродовж двох останніх років відповідно. Показник достатності (адекватності) регулятивного капіталу банків на початок 2016 року становить найнижче за останні 8 років значення – 12,74%.¹

Помітним є скорочення не лише кількості банківських установ, але і їх структурних підрозділів. Так, якщо на початок 2014 року нараховувалось 14972 діючих структурних підрозділів банків, то на початок 2015 року їх кількість зменшилась на 13,6% і склала 12939 підрозділів, а на початок 2016 року значення цього показника знову скоротилось (цього разу на 8%), і зупинилось на відмітці 11873 підрозділи.¹

Скорочення філіальних мереж банківських установ неодмінно відобразиться на кількості клієнтів банків та обсягах наданих ними послуг, а отже, у перспективі можна очікувати чергове погіршення показників фінансового стану банківських установ України.

Погіршення результатів діяльності банківських установ, спричинених як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, свідчить про зростання ризиків для стабільного розвитку банківського сектора, який замість забезпечення фінансовими ресурсами вітчизняної економіки, такими необхідними для активізації економічної динаміки, сам став більш вразливим, демонструючи

___________________

¹ Oсновнi показники діяльності банків України / Матеріали офіційного сайту Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807

зниження стійкості. ^1,2,3 У світовій практиці для оперативного аналізу проблем та аргументованого застосування необхідних заходів, спрямованих на забезпечення стабільності фінансового сектора та окремих його сегментів, активно використовуються індикатори фінансової стійкості (ІФС). Запропоновані Міжнародним валютним фондом Financial Soundness Indicators (FSIs) – індикатори поточного здоров’я та міцності фінансових установ країни та їх контрагентів із сектора корпорацій та сектора домогосподарств – використовуються сьогодні у більшості країн світу.⁴ ІФС дають можливість моніторингу розвитку банківського сектора, вони є важливим інструментарієм діагностики ризиків та основою вироблення заходів попередження їхніх наслідків. Для України, яка впроваджує ІФС у практику, їхнє застосування є реальним кроком до розбудови системи оцінки стійкості вітчизняної фінансової системи.⁵ Наведені у Додатку Б тенденції основних ІФС підтверджують тезу про зниження фінансової стійкості банківської системи України. Особливе занепокоєння викликає зростаюча динаміка співвідношень недіючих кредитів до капіталу та до валових кредитів, що є одним із найбільш уживаних показників стійкості під час міжкраїнових порівнянь розвитку та оцінки конкурентоспроможності фінансових систем.

У випадку необхідності швидкого реагування для попередження негативної ситуації оперативним і простим на національному рівні є аналіз ІФС «співвідношення капіталу до активів», який часто називають коефіцієнтом фінансової стійкості (показує ступінь забезпеченості ризикових вкладень банків їх власним капіталом).

Оскільки загрози для банківського сектора часто можуть провокуватись

___________________

¹ Степаненко О. П. Оцінювання ефективності функціонування та розвитку банківської системи / О.П. Степаненко // Економіка розвитку. – 2013. – № 1 (65). – С. 5–10.

2 Єлісєєва Л. В. Банківська криза як індикатор суспільної довіри / Л. В. Єлісєєва // Управління розвитком. – 2015. – № 2 (180). – С. 38–42

3 Шумська С. С. Взаємозв’язок дисбалансів у фінансовій сфері України / С. С. Шумська // Економічна теорія. – 2015. – № 1. – С. 74–88.

4 Показатели финансовой устойчивости. Руководство по составлению. – Вашингтон, округ Колумбия, США : Международный Валютный Фонд, 2007. – 312 с

5 П’ятницький Д. В. Оцінка фінансової стійкості: індикатори та зведені індекси в українській та міжнародній практиці / Д. В. П’ятницький // Економічний часопис XXI. – 2014. – № 3–4 (2). – С. 51–54.

проблемами навіть одного системно важливого банку або групи банків, то для виявлення слабких місць системи важливо оцінити стійкість окремих груп банків. Приклад такого підходу наведено на рис. 2.2, де наочно видно, що фінансова стійкість різних груп українських банків упродовж 2002–2014 рр. дуже варіювала, що впливало на стійкість усієї системи. Найсильніше змінилась ситуація у 4 групі – показник зменшився за період із 0,295 до 0,186, хоча й він був на кінець 2014 року найвищим серед інших. Ключову роль у зниженні агрегованого показника по банківській системі зіграла ситуація у 2 групі – за минулий рік індикатор стійкості банків впав із 0,191 до 0,08, зменшивши агрегований із 0,151 до 0,112 (який досяг найнижчого значення за увесь період дослідження).

Рис. 2.2. Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості різних груп банків у 2002 – 2014 рр.

Слід зазначити, що робота з проблемними банками ведеться НБУ постійно, однак упродовж останніх років вона має більш суттєві результати. У рамках процесу очищення банківської системи в 2014- 2015 Національний банк визнав неплатоспроможними 52 банки, вони в даний час виводяться з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Як повідомляв УНІАН, сума виплат, які Фонд повинен здійснити 1 млн. вкладникам зазначених банків, становить 56 млрд. грн. Неплатоспроможним також може бути визнаний також і банк «Фінанси і кредит», що входить до групи найбільших, у разі невиконання його акціонером затвердженого плану капіталізації банку до кінця літа.¹

Зростання темпів «очищення» вітчизняної банківської системи кількісно видно із порівняння офіційної статистики, яку почав представляти НБУ з червня 2015 р., виділяючи дані за групою неплатоспроможних банків. Так, якщо виокремити неплатоспроможні банки (див. додаток А), то частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі виданих кредитів зменшиться з 18 до 16,5 % (у 2013 р. – 7,7%); збитки БС за 5 місяців 2015 р. зменшаться з 73,2 до 25,2 млрд. грн.; рентабельність активів та капіталу покращиться, хоча й залишиться негативною (з -4,56 до -12,42 та -46,98 до -168,11).² Окрім 35 банків із І та ІІ груп, що вже пройшли стрес-тестування, до жовтня 2015 р. мають пройти діагностичне обстеження ще 20 найбільших банків. Це має велике значення з точки зору зростання капіталізації БС, оскільки за результатами першого стрес-тесту виявлено недостатність капіталу на 66 млрд. грн., що знижує стійкість банків до стресових ситуацій.

Аналіз альтернативних (незалежних від НБУ) досліджень стійкості та надійності банківських установ, наприклад, на основі даних онлайн-журналу про страхування «Форіншурер» та порталу «Мінфін», вказує, що серед 10 банків із найвищим рейтингом стійкості знаходяться далеко не всі системно важливі банки (з 8 названих у грудні 2014 р. в результаті розрахунків експертами НБУ показника системної важливості банку). Так, до списку найнадійніших банків станом на липень 2015 р. аналітики «Форіншурер» включили: Ощадбанк, Укрексімбанк, Креді Агріколь Банк (Credit Agricole), Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen Bank), Укрсиббанк (BNP Paribas Group), Укрсоцбанк (UniCredit Bank), Сітібанк Україна (Citigroup), ІНГ Банк Україна

___________________

¹ Нацбанк завершив очистку банковской системы [Електронний ресурс] / Информационное агентство УНІАН. – Режим доступу: htp://economics.unian.net/fnance/1101200-natsbank-zavershil- ochistku-bankovskoy-sistemyi-gontareva.html.

2 Oсновнi показники діяльності банків України / Матеріали офіційного сайту Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807

(ING Groep), ОТП Банк (OTP Bank), ПроКредит Банк (ProCredit Bank). Тобто лише 4 банки із групи системно важливих є у рейтингу десяти найкращих (п’ятий – Приват банк займає 15 позицію).

Під надійністю банку, на думку «Форіншурер», слід розуміти «здатність фінансового інституту протистояти несприятливим факторам; однак надійність і ймовірність дефолту – поняття різні: банк, що має високий рівень надійності, може зіткнутися з найсильнішим впливом негативних і малопередбачуваних факторів, які здатні призвести до його банкрутства, в той час як банк із задовільним рейтингом продовжить працювати, оскільки в результаті збігу обставин уникне впливу негативних факторів; також необхідно враховувати політичні ризики».¹ У рейтингу стійкості банків за 1 квартал 2015 р. за даними порталу «Мінфін» майже ті ж самі банки: Райффайзен банк Аваль, Креді Агріколь Банк, ПроКредит Банк, Ощадбанк, Укрсиббанк, Укрексімбанк, Кредобанк, Альфа-Банк, Укргазбанк, Сбербанк Росії. Загальний рейтинг стійкості базується на основі оцінок: стійкості до стресу, лояльності клієнтів / вкладників, коригування експертів. Він розраховується експертами «Мінфіну» на підставі інформації з офіційних і відкритих джерел (у рейтинг включено банки перших трьох груп за класифікацією НБУ, а також невеликі банки з портфелями роздрібних депозитів від 1 млрд. грн.).²

З огляду на такі показники можна констатувати, що банківська система потребує невідкладного реформування. Так, Національний банк України опублікував проект програми розвитку фінансового сектора України до 2020 року, підготовленої представниками регуляторів фінансового та банківського ринків, а також профільних організацій.

Зокрема згідно з опублікованою програмою, реформа фінансового ринку України передбачає розробку і реалізацію до 31 грудня 2016 року грошово-

___________________

¹ Рейтинг самых надежных банков Украины 2015 [Електронний ресурс] / Фориншурер : офиц. сайт. – Режим доступу : htp://forinsurer.com/ratng-banks/

2 Рейтинг устойчивости банков по итогам 2 квартала 2015 [Електронний ресурс] / Минфин : финансовый портал. – Режим доступу : http://minfn.com.ua/banks/ratng/?date=2015-04-01

кредитної політики на основі інфляційного таргетування, реалізацію до 30 червня 2016 року валютно-курсової політики на основі режиму гнучкого валютного курсу. В рамках реалізації валютно-курсової політики передбачено удосконалення основ валютних інтервенцій, розробку принципів впровадження тимчасових заборон і обмежень у випадку кризових ситуацій, зменшення рівня доларизації активів і пасивів банків.¹

Крім того, пропонується до кінця 2015 року розробити стратегію запобігання ризиків, пов'язаних із діяльністю системно важливих банків, налагодити системний моніторинг за цими банками, а також забезпечити ефективний механізм підтримки системних банків.

Проект передбачає створення до 30 червня 2016 року кредитного реєстру в НБУ, а також забезпечення розвитку співробітництва між наявними кредитними бюро і систематичне й повне розкриття негативної кредитної історії позичальників фінансовими установами для накопичення в реєстрах.

На даний момент відбувається кроки щодо очищення та оздоровлення фінансового сектору, серед яких можна виділити наступні.

1. Прийняття законів щодо збільшення вимог до капіталу банків, посилення корпоративного управління в банках, захисту прав інвесторів, сприяння капіталізації та реструктуризації банків, посилення відповідальності пов'язаних із банком осіб тощо.

2. Реорганізація НБУ з посиленням ролі ключових регуляторних функцій, створення комітетів фінансової стабільності та монетарної політики.

3. Розробка Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року, реалізація якої розпочалась у проектних групах відповідно до стандартів управління проектами.¹ У процесі реалізації напрямів та виконання завдань Програми очікується, що до 2020 року будуть створені передумови стабільного розвитку економіки України, перетворення фінансового сектору

___________________

¹ Інформаційна агенція УНІАН. Нацбанк представив проект реформи фінансового сектора до 2020 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// economics.unian.ua/finance/1060844"natsbank" predstaviv"proekt"reformi"finansovogo"sektora"do"2020" roku.html

України у конкурентоспроможне середовище з інвестиційно-інноваційним кліматом.

Проте яким саме воно буде, залежить від того, як впливатиме ключові ризики: загострення війни на Донбасі, гіпотетична невдача з реструктуризацією зовнішніх боргів держави та "приступ" популізму в політиків перед місцевими виборами (який уже матеріалізувався в прийняття закону про реструктуризацію валютних кредитів, по якому вже думають, як ситуацію "відмотати" назад).