20 ..Принципи, що стосуються контрольно оцінювальних функцій процесу навчання

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Згідно цього принципу оволодіння знаннями, уміннями і навичками досягається лише пі  коли вони добре зрозумілі дитині, зберігаються в пам'яті й можуть відтворюватися у необхідний момент в різних життєвих умовах. Механічне засвоєння матеріалу не свідчить про його міцність.

Принцип міцності засвоєння навчальної інформації учнями органічно пов'язаний з реалізацією інших принципів свідомості та активності, систематичності та послідовності, доступності, наочності. Ефективність його здійснення відображається у результатах відстрочених перевірок і оцінювання знань, умінь і навичок учнів, а головним показником є уміння учнів постійно користуватися знаннями.

На міцність засвоєння учнями допоміжної школи знань, умінь і навичок впливає ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, Це, передусім, особливості пам'яті розумово відсталих дітей, зокрема, звуження обсягу запам'ятовування; недостатня продуктивність запам'ятовування і відтворення; недостатня усвідомленість завченого; викривлення матеріалу в процесі зберігання інформації в пам'яті, швидке забування

Важливо також під час організації закріплення матеріалу здійснювати опору на наочно-образну, емоційну пам'ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам'ятовування.

Впливає на міцність засвоєння і активність свідомості дітей. Якщо вони засвоювали матеріал механічно, не аналізуючи його, не порівнюючи, не доводили власних міркувань, то і рівень володіння такими знаннями, з точки зору, зокрема, його міцності, буде досить низьким.

Отже, тісний зв'язок теорії з практикою – також один із факторів реалізації принципу міцності засвоєння знань, умінь і навичок і одне з найвагоміших корекційних завдань допоміжної школи.

У дослідженнях українських олігофренопедагогів І. Г. Єременка, В. М. Синьова, Г. М. Мерсіянової, Л. С. Вавіної, В. І. Бондаря, О. Д. Чекурди та ін. з'ясовані наступні основні для допоміжної школи умови ефективного застосування учнями знань на практиці.

1.  Дотримання єдності засвоєння і застосування знань. Треба не роз'єднувати ці процеси, а зробити одночасними: робота за інструкцією; пригадування правила перед дією; складання плану діяльності тощо. 

2. Зміцнення зв'язків навчання з життям, практикою (спеціальний добір завдань), актуалізація і використання в навчанні життєвого досвіду дітей.

3. Систематичне включення учнів у практичну діяльність, яка вимагає свідомого використання набутих знань: