1. 1.Національна доктрина розвитку освіти України є державним документом, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку у XXI столітті.

Головна мета української системи освіти — створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися упродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську політичну націю, яка прагне жити в співдружності з усіма народами і державами світу.

Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови та культури, повагу до народних традицій.

Реалізація Доктрини забезпечить перехід до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти, що виходить із її пріоритетності для розвитку України. Це забезпечить відчутне зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості, нації і народу, у результаті чого відбудуться потужні позитивні зміни в системі матеріального і духовного виробництва, структурі політичних відносин, побуті і культурі.

Зростуть самостійність і самодостатність особистості, її творча активність, що істотно зміцнить демократичні засади громадянського суспільства, прискорить розвиток і духовно-моральну збалансованість ринкових відносин.

Зростаючий освітній потенціал суспільства забезпечить упровадження нових і новітніх інформаційних технологій, що дасть змогу протягом наступних 10—15 років скоротити відставання в темпах розвитку, а з часом — істотно наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу.

Випереджуючий розвиток освіти, упроваджений на основі цієї Доктрини, забезпечить вихід України з нинішнього стану, усебічну модернізацію суспільства і держави, нації та народу, досягнення рівня життя, гідного людини.

2.Перший підрозділ - «Шкільна та позашкільна освіта».

Взятий у роки перебудови курс на демократизацію стає визначальним для організації освіти й виховання в Україні після проголошення її незалежності. Принципові зміни в освітянську справу України цих років внесли закони про освіту, про мову, концепції дошкільного виховання, загальноосвітньої та вищої школи, оригінальні навчальні програми, підручники, посібники. Важливим кроком до забезпечення змістовної роботи школи було затвердження колегією Міністерства освіти і науки України «Концепції середньої загальноосвітньої школи України» (12.09.1991). Для забезпечення докорінних змін у школі концепцією визначено основні підходи до відновлення культуротворчої функції школи, відродження її на гуманістичних і демократичних засадах відповідно до національних і загальнолюдських цінностей.

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) накреслила перспективи розвитку галузі. Згідно з нею в Україні створено безперервну систему навчання та виховання - від початкового до найвищого освітнього рівня, формування інтелектуального й духовного потенціалу нації.

Для сприяння розвитку педагогічної науки відповідно до потреб освіти та свідомої громадськості 4 березня 1992р. засновано Академію педагогічних наук України як найвищу галузеву наукову установу.

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» (1999) передбачає реалізацію принципів гуманізації та демократизації, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учнів, формування його основних компонентів.

За роки незалежності у країні сталися відчутні позитивні зрушення в утвердженні української мови як державної, створено власну систему національних підручників та досить потужну видавничу базу. Підручниковий фонд постійно вдосконалюється й поповнюється.

Важливі зміни відбулися в системі оцінювання. Учителі мають обирати обо поєднувати безбальне, бальне, безоцінне оцінювання - це процес, що концентрується на кінцевому результаті.

Другий підрозділ підручника висвітлює проблеми в дошкільній освіті. Сучасні погляди на дошкільне виховання викладені в Концепції дошкільного виховання в Україні (1993), та Законі України «Про дошкільну освіту» (2001). Вони  відображають демократичні процеси в державі через вироблення нових суспільних вимог до дошкільної ланки освіти як основи соціокультурного становлення особистості.

Третій підрозділ вміщує викладення проблем, які стоять перед вищою школою на сучасному етапі. Основним документом, який врегулював її правове, організаційне й змістове забезпечення, став Закон України «Про вищу освіти» (2002). Реформа вищої освіти в Україні вже має деякі ознаки Болонського процесу: створено (але ще не втілено в життя) законодавчу базу забезпечення автономії університетів; розпочато запровадження дворівневої системи вищої освіти; понад 60 українських ВНЗ запровадили систему взаємозаліків результатів навчання з європейськими вищими навчальними закладами. Поступово впроваджується в Україні кредитно-модульна система.