- •16. Технології прийняття управлінських рішень
- •17.Чинники, що впливають на якість управлінських рішень
- •18.Методи прийняття управлінських рішень
- •19.Зміст та завдання планування в адмін.. Мен-ті.
- •20.Принципи управлінського планування.
- •21.Види планування в адмін.. Мен-ті.
- •22.Процес планування. Піраміда планування.
- •23.Етапи стратегічного планування.
- •24.Стратегії концентрованого росту.
- •25.Стратегії інтегрованого росту.
- •26.Стратегії диверсифікації. Стратегії скорочення.
- •27.Місце та роль тактичного та оперативного планування в адмін.. Мен-ті.
- •28.Етапи оперативного планування.
- •29.Зміст організаційної діяльності та її місце в адмін.. Мене-ті.
- •30.Розподіл праці як елемент організаційної діяльності.
21.Види планування в адмін.. Мен-ті.
Довгострокове планування вирішує задачі вибору стратегії діяльності, трудового потенціалу, інвестицій, НДОКР, позиціонування нових продуктів на ринках. Воно ведеться на термін до 5 років з обов'язковим щорічним коректуванням.
Середньострокове (агрегатне) планування визначає кількісні і тимчасові орієнтири виробництва (звичайно від 3-х до 18 місяців). Агрегатне планування визначає кращі економічні шляхи задоволення прогнозованого попиту, рівні витрат ресурсів і праці. Воно регулює ресурсне забезпечення, запаси, допоміжні і субпідрядні роботи. Термін «агрегування» означає об'єднання ресурсів, необхідних для задоволення попиту в потрібних кількостях у заданий час.
Стосовно довгострокового планування, що задає стратегії діяльності і їх укрупнене ресурсне забезпечення, агрегатне вирішує тактичні задачі. План тактичних рішень складається з квартального і місячного планування, що враховує ситуацію на ринках споживання і ресурсів.
Короткострокове планування «дизагрегує» середньостроковий план у місячний, тижневий плани і конкретизує їх у добові та годинні завдання (плани-графіки). Вирішуються задачі запуску завантаження, пропускної здатності та ін.
Термін дії короткострокового плану не більш місяця, оперативного – день. В оперативних планах визначається поточна робота і потреби в енергії і сировині, машинах, устаткуванні й інструментах, робочій силі, коштах на відповідний період часу. Терміни, виробничий процес вимагаютьдиспетчеризації.
У плановій роботі можна виділити ІНВЕСТИЦІЙНЕ планування, у процесі якого визначається необхідність у засобах для відновлення та підтримки в належному стані основного капіталу. На практиці сюди відноситься закупівля основних засобів, зміст, ремонт, амортизація, страхування, податки на власність. Звичайно, ці питання включають у фінансовий план.
Перераховані плани охоплюють майже всі сфери діяльності підприємства. Але це лише одна сторона справи. Плани повинні бути виконані, а якщо змінилися умови, то кореговані. За ходом виконання планів необхідний ретельний контроль.
Організація контролю і виконання рішень дозволяє керівникам вчасно вносити необхідні виправлення, адекватно реагувати на обстановку.
КОНТРОЛЬ, звичайно, підрозділяють на попередній, поточний і торговий. Він повинен охоплювати всі сторони діяльності і може бути фінансовим, технічним пропускного режиму, протипожежним і т.д. Контроль може бути внутрішнім чи зовнішнім. Для ефективного контролю та виправлення помилок у діяльності потрібно знання нормативів, технічних і вартісних показників, способів виміру й обліків роботи та багато чого іншого.
22.Процес планування. Піраміда планування.
Піраміда
Процес
Загалом процес планування і реалізації стратегії організації є замкненим циклом з прямими (від розроблення стратегії та формування тактичних планів до реалізації й контролю) і зворотними (від визначення результатів виконання до коригування плану) зв'язками. Стадії впровадження стратегії та контролю за результатами не належать безпосередньо до процесу планування, хоч і є передумовами для коригування розробленої або формування нової стратегії.
Процес стратегічного планування для кожної організації є унікальним явищем, тому що залежить від багатьох чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Основні стадії розроблення стратегії є доволі уніфікованими для конкретного об'єкта управління. Розбіжності, які існують у поглядах деяких теоретиків і практиків, стосуються здебільшого послідовності здійснення окремих стадій та їхнього змісту.
Залежно від обраного об'єкта стратегічного управління розрізняють: загальну стратегію, бізнес-стратегію, функціональні й операційні стратегії.
