19.Зміст та завдання планування в адмін.. Мен-ті.

Зміст планування

У процесі управління теорія менеджменту виділяє чотири основні функції - планування, організацію (координацію), мотивацію і контроль. За допомогою планування визначаються цілі організації і дії всіх її членів.

Вибір стратегії, та й будь-якого управлінського рішення, заснований на уявленні про доцільність, на якому-небудь критерії. Це може бути швидкість досягнення мети, її корисність для групи чи індивіда, нарешті – вартість¸ зміст якої можна розкрити як пошук обґрунтованих відповідей на ряд питань про можливості досягнення цілей організації. Це специфічний процес, послідовність якого теорія керування представляє як ряд самостійних етапів.

Завдання планування

Першим і, може бути самим істотним рішенням при плануванні буде вибір цілей підприємства. Підприємства, які, внаслідок свого розміру, відчувають необхідність в багаторівневих системах, потребують також у кількох широко сформульованих цілях, як і в більш приватних цілях, пов'язаних із загальними цілями організації.

Основна загальна мета підприємства, чітко виражена причина його існування, позначається як його місія. Цілі виробляються для здійснення цієї місії.

Місія деталізує статус підприємства і забезпечує напрямок і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії підприємства повинна містити наступне:

1. Завдання підприємства з точки зору його основних послуг або виробів, його основних ринків і основних технологій

2. Зовнішнє середовище по відношенню до фірми, яка визначає робочі принципи підприємства

3. Культура організації.

20.Принципи управлінського планування.

До основних принципів планування слід віднести:

1. Принцип єдності, тобто холізму, означає, що показники, які використовуються в плануванні, слід обґрунтовувати в їх єдності, з врахуванням теоретичного і практичного взаємозв'язку. Розробка планових показників повинна здійснюватися у напрямку єдиного вектора цілей. Дотримання цього принципу потребує координації дій служб і підрозділів системи, що відображаються у відповідних планових показниках.

2. Принцип безперервності визначає процес планування як безперервний, коли на зміну одному виконаному плану приходить другий новий план, а на зміну другому — третій. Принцип стосується перш за все планів різного періоду: короткостроковий план є частиною середньострокового, а середньостроковий — довгострокового. Таке розуміння включає і зв'язок планування з прогнозуванням, коли план є похідним від прогнозу.

3. Принцип гнучкості, який означає здатність плану змінювати свій напрямок при змінних умовах діяльності і мати певні резерви. Принцип обґрунтовує наявність механізму зміни планових величин, тобто їх можливе корегування для адаптації в змінних обставинах.

4. Принцип точності потребує обґрунтованості, деталізації і конкретизації планового показника. Обґрунтованість плану в числовому вимірі означає його відповідність ресурсам, в тому числі нормальним здібностям і працевитратам виконавців.

5. Принцип участі означає, що в розробку планових показників повинні включитися всі спеціалісти об'єкта господарювання, а при необхідності — спеціалісти ззовні і партнери по бізнесу; в розробці планового документу обов'язкова участь майбутніх виконавців. В ході такої участі спеціалісти висувають свої ідеї, пропонують своє бачення рішення проблем, що збагачує і уточняє зміст плану, дозволяє створити дійсно необхідний і реальний документ. В ході такої участі створюється система заходів, у виконання яких будуть задіяні дійсні виконавці.

6. Принцип науковості, в контексті якого планові документи розробляються на основі пізнання і використання економічних законів і теорій, досягнення І ІТИ та інших наук. В процесі розробки планів актуалізуються тенденції і перспективи економічного і соціального розвитку господарського суб'єкта, розробляються прогнози, техніко-економічні обґрунтування темпів і пропорцій економічного росту.

7. Принцип системності — в процесі обґрунтування, розробки і прийняття планових рішень враховується складний характер функціонування і розвитку того чи іншого елементу національної економіки як певної соціально-економічної системи.

8. Принцип комплексності — в процесі обгрунтування і прийняття планового рішення в розрахунок слід приймати всі можливі наслідки його реалізації, як в самому об'єкті планування, так і в зовнішньому до нього середовищі.

9. Принцип оптимальності — означає орієнтацію планового розвитку на забезпечення найбільшої ефективності функціонування і розвитку запланованого об'єкта.

10. Принцип адаптивності — передбачає можливість адаптації плану до постійних змін, що відбуваються як в самому об'єкті планування, так і в зовнішньому середовищі.

11. Принцип обмеженості ресурсних можливостей — орієнтується на забезпечення раціонального ефективного використання всіх видів ресурсів.

12. Принцип соціальної направленості і пріоритету суспільних потреб — в державному плануванні слід виходити з інтересів людини і суспільства. Задоволення потреб населення повинно бути висхідною позицією загальнодержавних планів, так як це суспільно необхідно; економіка не повинна і не може розвиватися поза інтересами особистісного і суспільного споживання.

13. Принцип підвищення ефективності суспільного виробництва передбачає здійснення всіх цілей і задач планування з найменшими витратами, тобто максимальною економією живої оречевленої праці при виробництві одиниці продукції (робіт, послуг). Даний принцип реалізується через можливі форми і напрямки ресурсозбереження і проявляється через систему показників ефективності: зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі тощо.

14. Принцип пропорційності і збалансованості — держава через систему планування повинна впливати на формування пропорцій і структуру суспільного виробництва, що відповідає інтересам всього суспільства. Реалізація цього принципу передбачає:

• еквівалентність обміну результатами виробничої діяльності у всіх сферах суспільного виробництва;

• рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції;

* раціональне співвідношення між розумними потребами і всіма ресурсами;

* паритет різних форм власності при користуванні ресурсами — матеріальними, трудовими і фінансовими.

15. Принцип паритетності передбачає необхідність вибору паритетних напрямків в розвитку економіки, що обумовлено обмеженістю ресурсів і невідкладністю вирішення найважливіших загальнодержавних проблем.

16. Принцип узгодження короткострокових і перспективних цілей і задач передбачає сполучення теперішніх і майбутніх задач соціально-економічного розвитку країни з досягненнями науково обґрунтованих стратегічних цілей.

17. Принципи контролю за ходом реалізації планових документів повинен бути заснований на сполученні принципів і форм економічного стимулювання і адміністративно-правової відповідальності.

Загальними для всіх планів є загальні правила планування. До таких правил слід віднести наступні:

1) залучення максимального числа співробітників організації до планування, розпочинаючи з самих ранніх етапів роботи-над планом;

2) безперервність планування, що зумовлена характером господарської діяльності організації;

3) реальність, тобто виконуваність планових завдань і показників;

4) гнучкість, тобто адекватна реакція організації на зміни зовнішнього середовища;

5) інтеграція і диференціація планових завдань і показників;

6) забезпечення планових завдань необхідними ресурсами;

7) директивність, тобто обов'язковість планових завдань і показників для виконавців.