Прийменники (Praepositiōnes) у латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.

1. Найуживаніші прийменники з акузативом:

ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над.

2. Найуживаніші прийменники з аблативом:

a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через.

3. Прийменники з акузативом і аблативом:

in – в, на, до

sub – під

super – над чим, на чому, на що.

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.

Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно.

20. Герундій і герундив

Ґерундій – віддієслівний іменник, що означає процес дії. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфіксів –nd – для дієслів І-ІІ дієвідмін та –end – ІІІ –IV дієвідмін і закінчення –i:

Infinitīvus	Основа інфекта	Gerundium
I laudāre II docēre III legĕre IV audīre	lauda- doce- leg- audi-	lauda-nd-i doce-nd-i leg-end-i audi-end-i

Ґерундій перекладається:

1. неозначеною формою дієслова; ars scribendi – мистецтво писати;

2. віддієслівним іменником: occasio legendi – нагода читання;

3. дієприслівником, якщо виконує функцію ablatīvus modi: docendo discĭmus – навчаючи вчимось.

Ґерундій володіє двома ознаками: іменника та дієслова.

Іменникові ознаки ґерундія

Ґерундій відмінюється за другою відміною середнього роду однини. Він не має називного відмінка. Логічним називним відмінком ґерундія служить infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану). Ґерундій має чотири відмінки: genetīvus, datīvus, accusatīvus, ablatīvus.

Відмінки ґерундія мають обмежене коло значень.

Genetīvus ґерундія вживається як genetīvus obiectīvus:

a) після іменників: ars, artis, f (мистецтво), causa, ae, f (причина), consensio, ōnis, f (згода),consuetūdо, ĭnis, f (звичка), cupidĭtas, ātis, f (бажання), difficultas, ātis, f (труднощі), facultas, ātis, f (можливість), genus, ĕris, n (вид), libīdo, ĭnis, f (пристрасть),  б) після прикметників, що керують genetīvus obiectīvus:

avĭdus, a, um – жадібний, а, е

cupĭdus, a, um – скупий, а, е

insuētus, a, um – незвиклий, а, е

в) із постпозитивними прийменниками causa та gratia – заради, із-за, для, через.

1. Sapientia ars vivendi putātur. – Мудрість вважається мистецтвом життя.

2. Beāte vivendi cupiditāte incensі omnes sumus (Cic.) –Всі ми – запалені пристрастю жити щасливо.

а) для позначення мети після дієслів із значенням „служити”, „давати”, „наділяти”, „посилати” та ін.:

sum, fui, esse– бути; do, dedi, datum, āre – давати; tribuo, ui, ūtum, ĕre – наділяти; mitto, misi,missum, ĕre – посилати; relinquo, reliqui, lictum, ĕre – залишати; dono, āvi, ātum, āre – дарувати;

б) після прикметників, що керують давальним відмінком:

necessarius, a, um – необхідний, а, е

utĭlis, e – корисний, а, е

simĭlis, e – подібний, а, е

facĭlis, e – легкий, а, е

diffĭcilis, e – важкий, а, е

1. Quisque locum pugnando cepit. – Кожен вибрав місце для бою.

2. Aqua utĭlis bibendo est. – Вода – корисна для пиття.

Accusatīvus ґерундія вживається з прийменником ad і виражає мету, призначення:

а) Homo ad intellegendum et agendum natus est. – Людина народжена для мислення і діяння.

Ablatīvus ґерундія має значення знаряддя, способу дії і виступає як ablativus instrumenti абоmodi (орудний знаряддя або способу). Він вживається без прийменника або з прийменником.

Ablativus без прийменника виступає як ablativus instrumenti або modi:

1.  Homĭnis mens discendo et cogitando alĭtur. – Людський розум живиться вченням і мисленням.

Ablativus ґерундія вживається із прийменниками: a (ab), de, e (ex), in, інколи pro.

1. Qui ingenuis studiis atque artĭbus delectantur, ex discendo voluptātem capiunt. – Ті, які захоплюються благородними науками і мистецтвами, отримують задоволення від навчання.

Дієслівні ознаки ґерундія

Як дієслово ґерундій керує відмінками (тобто вимагає прямого чи непрямого додатка). Ґерундій вимагає того ж відмінка, що й дієслово, від якого він утворений: E terrae cavernis ferrum elicĭmus, rem adcolendum agros necessariam. – Із надр землі видобуваємо залізо, матеріал, що є необхідним для обробітку землі.

Як дієслово визначається прислівником: Saepe dubitando ad veritātem pervenīmus. – Часто сумніваючись, приходимо до істини.

Ґерундій не має часів і пасивного стану, значення його – активне.

Ґерундив (Gerundīvum)

Gerundīvum або participium futūri passīvi (дієприкметник майбутнього часу пасивного стану) – це віддієслівний прикметник, що має значення повинності, необхідності у пасивному стані. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфікса –nd для дієслів І-ІІ дієвідмін та -end ІІІ-ІV дієвідмін і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), –a (f), –um (n):

I lauda-nd-us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід хвалити

II doce-nd- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід навчати

III  leg-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід читати

IV audi-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід слухати

Ґерундив відмінюється за І-ІІ відмінами і виконує в реченні дві функції:

1) предикативну;

2) атрибутивну.

Описова дієвідміна пасивного стану

(Coniugatio periphrastĭca passīva)

Ґерундив у предикативній функції виступає частиною складено-го присудка та виражає повинність, необхідність. Він виступає як прикладка до додатка після таких дієслів: do – даю, trado – передаю,habeo – маю, relinquo – залишаю, curo – турбуюсь, suscipio – беру на себе. У такій функції ґерундив перекладається інфінітивом або віддієслівним іменником із прийменниками на, для:

1. Popŭlus Romānus Crasso bellum gerendum dedit. – Римський народ доручив Крассу вести війну.

2. Caesar obsĭdes Aeduis custodiendos tradit. – Цезар доручає едуйцям охороняти заручників.

Ґерундив поєднується з формами дієслова sum, fui, esse в усіх часах і способах та утворює описову дієвідміну пасивного стану (сoniugatio periphrastĭca passīva):

Атрибутивна функція ґерундива

Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова.

Відмінки ґерундива виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й ґерундія:

1. Vivis et vivis non ad deponendam, sed ad confirmandam audaciam. – Ти живеш, живеш не для усунення, а для зміцнення відваги.

2. Dux urbe defendenda magnam gloriam sibi parāre studuit. – Полководець прагнув підготувати собі велику славу захистом міста.

Від латинського ґерундива утворена низка українських слів: легенда, референдум, меморандум, пропаганда та ін.

Заміна ґерундія на ґерундив

Ґерундив в атрибутивній функції є еквівалентом ґерундія з прямим додатком:

Consilium urbem capiendi. – План захоплення міста.

При заміні ґерундія на ґерундив прямий додаток ґерундійної конструкції ставиться у відмінку ґерундія, а сам ґерундій заміню-ється ґерундивом та узгоджується з додатком в роді, числі та відмін-ку:

Ґерундій	Ґерундив
Consilium urbem capiendi. План захоплення міста.	Consilium urbis capiendae. План захоплення міста.