4. Дієслово. Граматичні категорії . Поділ на дієвідміни. Основні форми й основи дієслова. Часи інфекта

Латинське дієслово (verbum) має такі граматичні категорії:

Numĕrus (число): singulāris (однина),plurālis (множина).

Genus (стан): actīvum (активний),passīvum (пасивний).

Persōna (особа): prima (перша) – я, ми ,secunda (друга) – ти, ви,tertia (третя) – він, вона, воно, вони.

Modus (спосіб): indicatīvus (дійсний),imperatīvus (наказовий),сoniunctīvus (умовний).

Tempus (час): шість – три недоконані часи, три доконані часи.

До недоконаних часів (часів системи інфекта) належать:

а) Praesens (теперішній);

б) Imperfectum (минулий недоконаного виду);

в) Futūrum I (primum) (майбутній недоконаного виду).

До доконаних часів (часів системи перфекта) належать:

а) Perfectum (минулий доконаного виду);

б) Plusquamperfectum (давноминулий);

в) Futūrum IІ (secundum) (майбутній доконаного виду).

Coniugatio (дієвідміна): prima (перша),secunda (друга),tertia (третя),quarta (четверта).

Formae verbāles (дієслівні форми): infinitīvus (неозначена форма дієслова)

participium (дієприкметник)

gerundium (віддієслівний іменник)

gerundīvum (віддієслівний прикметник)

supīnum (супін).

Латинське дієслово має чотири основні форми:

1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persōna prima praesentis indicatīvi actīvi), яка закінчується на ‑о;

2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persōna prima perfecti indicatīvi actīvi), яка закінчується на -і;

3. cупін (supīnum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um;

4. неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi), яка закінчується на -re.

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта; 2) основи перфекта; 3) основи супіна.

Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення ‑re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, ‑ĕre у ІІІ.

Наприклад:

infinitīvus – laudāre – основа інфекта laudā-, docēre – docē-, legĕre – leg-, audīre – audī-.

Від основи інфекта утворюються недоконані часи (praesens, impеrfectum, futūrum I) активного і пасивного стану дійсного, (praesens, futūrum I) наказового та (praesens, impеrfectum) умовного способів; неозначені форми теперішнього часу, ґерундій і ґерундив.

Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-й особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення -і, наприклад: 1-а особа перфекта laudāvi – основа перфекта laudāv-, docui – docu-, legi – leg-, audīvi – audiv-.

Від основи перфекта утворюються доконані часи (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II) активного стану дійсного та (perfectum, plusquamperfectum) умовного способів, неозначена форма дієслова минулого часу активного стану (infinitīvus perfecti actīvi).

Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um, наприклад, супін – laudātum – основа супіна laudāt-, doctum – doct-, lectum – lect-, audītum – audīt-. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passīvi), який є частиною доконаних часів пасивного стану, і діє­прикметник майбутнього часу активного стану (participium futūri actīvi).

Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).

Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.

Основа інфекта закінчується:

у І дієвідміні на -ā;

у ІІ дієвідміні на -ē;

у ІІІ дієвідміні на приголосний, -ĭ, -ŭ;

у ІV дієвідміні на -ī.

До ІІІ дієвідміни належать також дієслова із закінченням основи на -ŭ: statuĕre – постановляти, tribu­ĕre – ділити. Крім того, група дієслів з основою на -ĭ: cupio, ĕre – бажати cаpio, ĕre – брати facio, ĕre – робити

Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ē довге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕ короткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти agĕre (III) – діяти, робити habēre (II) – мати defendĕre (III) – захищати

Система інфекта містить:

1. praesens – теперішній час;

2. іmperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові особові закінчення інфектного ряду.

Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:

Singulāris	Plurālis
1. -o	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

1. У дієсловах І, ІІ, ІV дієвідмін особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

2. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини відбулося злиття кінцевої голосної основи -ā із особовим закінченням -о: ā+о = о. (laudā-o = laudo – я хвалю).

3. У дієсловах ІІІ дієвідміни між основою і особовим

закінченням вставляються короткі тематичні голосні:

а) перед -s, -t, -m – -ĭ-;

б) перед -nt – -ŭ-.

4. У дієсловах ІV дієвідміни у 3-й особі множини між основою і особовим закінченням вставляється -ŭ- за аналогією до ІІІ дієвідміни.

Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi утворюється:

а) для дієслів І-ІІ дієвідмін додаванням до основи інфекта суфікса -b- i вставних тематичних голосних (див. praesens indicatīvi actīvi для ІІІ дієвідміни) та особових закінчень теперішнього часу:

Singulāris	Plurālis
1. -o	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Imperfectum indicatīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -bā- (для I–II дієвідмін) i -ēbā- (для III–IV дієвідмін) та особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -m	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Пасивний стан часів системи інфекта (praesens, іmperfectum, futūrum I (primum) відрізняється від активного стану тільки особовим закінченням. Особливості утворення ті самі, що й в активному стані.

Особові закінчення часів системи інфекта пасивного стану:

Singulāris	Plurālis
1. -or/-r	1. -mur
2. -ris	2. -mĭni
3. -tur	3. -ntur