1. Іменник. Граматичні категорії іменника. Іменники всіх відмін

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

У латинській мові є:

1. Три роди (Genĕra):

а) masculīnum (m) – чоловічий рід

б) feminīnum (f) – жіночий рід

в) neutrum (n) – середній рід.

2. Два числа (Numĕri):

а) singulāris – однина

б) plurālis – множина.

3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):

nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)

genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)

datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)

accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)

ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)

vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії; ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення.

4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.

Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):

Перша відміна – основа на -ā

Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ

Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ

Четверта відміна – основа на -ŭ

П’ята відміна – основа на -ē.

Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).

Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:

Відміна	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
Закінчення	ae	-ī	-ĭs	ūs	ēi

2. Прикметник. Граматичні категорії прикметника. Прикметники 1, 2, 3 відміни

Прикметники в латинській мові поділяються на дві групи:

1. Прикметники першої і другої відмін;

2. Прикметники третьої відміни.

Прикметники першої другої відміни мають закінчення -us(m), -а(f), -um(n) або -er(m), -а(f), um(n).

Albus,а,um- білий, а, е

Прикметники чоловічого і середньго роду відмінюються за другою відміною , жіночого- за першою.

Прикметники третьої відміни у свою чергу поділяються на три групи:

• Прикметники з трьома родовими закінченнями:

-Er,- is,- e : acer, аcris, аcre- гострий, а,е

• Прикметники з двома родовими закінченнями:

-is, e : brevis, e - короткий ,а ,е

• Прикметники з одним родовим закінченням (-r ,–s, -x), спільним для трьох родів :felix ,icis -щасливий,а,е

Прикметники третьої відміни відмінюються за голостим типом.

За приголосним типом , як виняток, відмінюються такі прикметники :

pauper, eris - бідний ,а, е ; dives, itis - багатий ; vetus, eris- старий ; princeps, ipis -основний.