- •Іменник. Граматичні категорії іменника. Іменники всіх відмін
- •Прикметник. Граматичні категорії прикметника. Прикметники 1, 2, 3 відміни
- •Ступені порівняння прикметників
- •Неповні ступені порівняння
- •Дієслово. Граматичні категорії . Поділ на дієвідміни. Основні форми й основи дієслова. Часи інфекта
- •5.Часи системи перфекта
- •6.Дієслова складені з esse
- •7. Неправильні дієслова
- •8. Відкладні та напіввідкладні дієслова
- •Прийменники (Praepositiōnes) у латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.
- •15.Вживання кон’юктива у незалежних реченнях
Іменник. Граматичні категорії іменника. Іменники всіх відмін
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
У латинській мові є:
1. Три роди (Genĕra):
а) masculīnum (m) – чоловічий рід
б) feminīnum (f) – жіночий рід
в) neutrum (n) – середній рід.
2. Два числа (Numĕri):
а) singulāris – однина
б) plurālis – множина.
3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.
|
Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії; ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення. |
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).
Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:
Відміна |
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
Закінчення |
ae |
-ī |
-ĭs |
ūs |
ēi |
Прикметник. Граматичні категорії прикметника. Прикметники 1, 2, 3 відміни
Прикметники в латинській мові поділяються на дві групи:
Прикметники першої і другої відмін;
Прикметники третьої відміни.
Прикметники першої другої відміни мають закінчення -us(m), -а(f), -um(n) або -er(m), -а(f), um(n).
Albus,а,um- білий, а, е
Прикметники чоловічого і середньго роду відмінюються за другою відміною , жіночого- за першою.
Прикметники третьої відміни у свою чергу поділяються на три групи:
Прикметники з трьома родовими закінченнями:
-Er,- is,- e : acer, аcris, аcre- гострий, а,е
Прикметники з двома родовими закінченнями:
-is, e : brevis, e - короткий ,а ,е
Прикметники з одним родовим закінченням (-r ,–s, -x), спільним для трьох родів :felix ,icis -щасливий,а,е
Прикметники третьої відміни відмінюються за голостим типом.
За приголосним типом , як виняток, відмінюються такі прикметники :
pauper, eris - бідний ,а, е ; dives, itis - багатий ; vetus, eris- старий ; princeps, ipis -основний.
