12.Основи кольорознавства (характеристика кольорового спектру).Прийоми роботи акварельними фарбами.

Колір - зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору, передається краса й багатство барв навколишнього світу. Різноманітні предмети довкілля відрізняються один від одного не тільки матеріалом, величиною та формою, а й кольором. Отже, колір - це одна з невід'ємних ознак будь-якого предмету, причому дуже мінлива. Наука, яка вивчає колір та його властивості – кольорознавство розкриває його особливості та закономірності. Розвиток кольорочутливості ока, уміння бачити багатство кольору в навколишньому світі, здатності до розпізнавання колірних станів середовища. Подолання стереотипних уявлень про колір, формування в учнів художньо-естетичного ставлення до навколишньої дійсності, потреби насолоджуватися красою природи і творами мистецтва, в практичній роботі вміння передавати різноманіття і виразність кольору в малюнках, пов'язаних із відображенням явищ навколишньої дійсності. Формування відчуття декоративної виразності кольору, що передбачає:  а) розуміння умовності декоративності кольору;б) розуміння гармонії кольорових сполучень;в) у власних творчих роботах - вміння використати колір з декоративною метою і за законами гармонії кольорів.3. Усвідомлення учнями виражальних можливостей кольору і розвиток в них вміння використовувати колір для передавання своїх емоцій, певного стану, настрою в різних видах художньої діяльності.4. Засвоєння основ кольорознавства; формування практичних умінь і технічних навичок роботи з різними живописними матеріалами.У кольорознавстві всі кольори поділяють на хроматичні - барвисті та ахроматичні - безбарвні. До хроматичних кольорів належать всі кольорові відтінки спектра, до ахроматичних - кольори, відсутні в спектрі: білий, відтінки сірого та чорний. Слово „акварель” походить від латинського „аква” - вода. Головна особливість акварельних фарб - велика прозорість. Акварельні фарби зручні і прості у використанні, легко наносяться на папір і швидко висихають. Але, незважаючи на це, техніка акварельного живопису одна із найскладніших. Своєрідність акварельної техніки в її максимальній вологості. Пензлик повинен бути набухлим від фарби, яка ніби сама тече по папері, а пензлик тільки допомагає її правильно розподілитися на аркуші. Типова помилка полягає в тому, що недосвідчений художник працює напівсухим пензликом на сухому папері. Великі, більш або менш одноколірні фрагменти роботи (чисте небо або спокійна поверхня води) слід робити широкою плавною заливкою. А сухим, точніше висушеним пензликом підбирають залишки .

13.Основи композиції(визначення.Види.Категорії)

Композиція (від лат. Compositio – розміщення, з’єднання, структура) – засіб розкриття ідейно-художнього змісту витвору мистецтва розміщення основних його елементів і частин у визначеній системі та послідовності, способи поєднання образів у єдине ціле. Пропорції та пропорційність. Пропорція означає розмірність, визначення співвідношення окремих частин, предметів і явищ між собою. Правильне встановлення пропозицій у своєму єдинстві становить пропорційно-гармонійний устрій. Стародавні Єгиптяни (математики, філософи) надавали великого значення пропозиціям. Відомий трикутник із співвідношенням сторін 3:4:5 послужив їм своєрідним еталоном пропорційності в будівництві, оскільки співвідношення 3:5 становить пропозицію, близьку до золотого січення. Існують різні види пропорційності. Для утворення звичайної математичної пропорційності необхідно 4 вхідних у рівність члени: а : в = с : d Геометрична пропорційність складається із 3 членів а : в = в : с

Золоте січення - ділення цілого на дві частини пропорційно, коли менша частина цілого так відноситься до більшого, як більша частина до цілого і навпаки – ціла так відноситься до більшої частини, як більше до меншої тобто а : в = в : (а + в)

. 14.Акварель.Техніки роботи акварельними фарбами.Малювання з натури групи предметів-натюрморту.

Акваре́ль (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні). Акваре́ль або Акваре́льні фа́рби — фарби, що складаються з тонко розтертого пігменту, змішаного з розчином рослинного прозорого клею —гуміарабіку або декстрину, які є водорозчинними. Завдяки цьому клею акварель можна розчиняти у воді для нанесення тонких прозорих шарів, що міцно прилипають до паперу. Акварельні фарби містять також пластифікатор у вигляді гліцерину та інвертованого цукру, що робить їх пластичними. Гліцерин утримує вологу, не дає фарбам пересихати і ставати крихкими. У акварельні фарби вводиться і поверхнево-активна речовина — бичача жовч, що дозволяє легко розносити фарбу по паперу, тому що жовч перешкоджає скочуванню фарб у краплі. Є фарби з додатками меду. Для запобігання руйнування фарб цвіллю в них вводиться антисептик — фенол. Фарби за кольорами поділяються на дві групи — теплі та холодні. До теплих належать жовті, помаранчеві, червоні, коричневі, тобто, всі фарби, які в основі своїй містять ту чи іншу кількість червоного чи жовтого кольору. До групи холодних — блакитні, сині, зелені, фіолетові, якщо в них переважають холоднувато-сині відтінки. Зелені, фіолетові, сірі та чорні кольори можуть бути як холодними, так і теплими, в залежності від особливостей кольору і впливу оточення. Кольори синій, жовтий, червоний — основні, решта, отримані шляхом змішування, — вважаються похідними — теплими або холодними в залежності від складу фарб. Навіть такі нейтральні кольори, як сірий і чорний, містять безліч нюансів, які часом важко визначити за якістю кольору. Якщо взяти групу теплих кольорів, наприклад червоних, і порівняти між собою за теплохолодністю, то помітно, що і в цій групі по відношенню один до одного є кольори холодніші і тепліші.  Техніка використання акварельних фарб достатньо проста — потребує чистої води, щільного паперу, а фарби швидко сохнуть. Здається на цьому усі легкі моменти закінчуються і починаються усі складні. Малювання акварельними фарбами потребує навичок, старанності, уміння добре використовувати переваги акварельної техніки. Навіть у фахових майстрів порушення техніки і старанності в використанні акварелі призводить до неохайного, неприємного вигляду кінцевого результату. Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад аналізуючи форму глечика, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму – форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей.  Починаючи вчити дітей малювати з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно робити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи:  1. Композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він становитиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легкими лініями з виправленням без застосування гумки. 2. Прояв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі створення малюнка – навчити учнів бачити загальне без деталей. Наприклад, малюючи з натури метелика, другокласники повинні насамперед побачити і виявити його основну форму – вид трапеції, а потім її деталі: малюнок крил, візерунок на крилах, кольорові відношення.  3. Уточнення форми, пропорцій, введення допоміжних ліній, які полегшують знаходження пропорційних відношень частині цілого;  4. Перехід від загального до окремого. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх зв’язок з цілим, промальовуються дрібні деталі  5. Детальна характеристика натури: передача матеріальності, живопису-у випадку, якщо не забуваєте ви про даний властивості фарб.  Не зовсім так виглядає гуаш на палітрі, як після висихання, і навіть всього крапля білил, додана в фарбу , буквально може вбити колір. Тому ми радимо дуже акуратно використовувати білила, тільки в відблисках і для додавання кольору. Якщо потрапили білила в заміс для тіней, то коли висохне робота, ви зможете виявити, що взагалі пропали тіні.  Дуже швидко висихає гуаш. З одного боку, зручно це для внесення правок до вже готову роботу. З іншого боку, втрачається практично можливість міняти або доповнювати колір прямо на папері, поки ще вологий шар фарби. Крім цього, видно на готовій роботі все мазки, а якщо більше води в гуаші, ніж необхідно, то будуть висихати ці мазки у вигляді не надто красивих смужок.