12. Історія редукованих.

У сполуках ър, ъл, ьр, ьл редуковані перебували в сильній позиції незалежно від якості наступного складу, тому вони вокалізувалися і рефлексувалися як секундарні о, е ( Ъ=О, Ь=Е): *gъrbъ-горб *vьrhъ-верх. Таку зміну давньоруські памятки засвідчують вже з ХІІ ст. Одночасно у памятках поширеним є вживання на місці ър, ъл, ьр, ьл між приголосними повноголосних сполук [оро],[оло],[ере],[еле]: вьрьсты, жьрьтва, мълъва, вълъкъ. Це явище називають другим повноголоссям. Вперше його описав О. Потебня. В СУЛМ друге повноголосся виявляється непродуктивно: лише слово терен, в російській мові воно засвідчене ширше: бестолочь, веревка, золовка та ін. Що ж до сполук ръ, лъ, рь, ль, то в укр. м. існувало 2 шляхи розвитку ь, ъ:

в сильній позиції вони вокалізувались: кръвъ-кров, крьстъ-крест. Написання о, е на місці редукованих в цій позиції засвідчується з 13ст.

У слабкій позиції вони занепадали, а r,l набували складотворчості, проте ознака складотворчості приголосних невластива тодішній фонологічній системі, тому r,l її втрачають, а після них виділяється призвук [и], що пізніше перейшов у звук нормальної тривалості: кръвавыи-кривавий, дръгота-дригота. На грунті цієї зміни виникли чергування ро,ло з ри, ли : кров-кривавий, глотка-глитати, дров-дривітня.

Говори південно-західного наріччя фіксують іншу рефлексацію редукованих після r,l у слабкій позиції, вставний голосний виникав не лише після, а й перед плавним. Ці сполуки перетворювалися в ре, ле, ир, ір, ил, іл,ер, ел: слеза, лижка, кервавий, кірвавий тощо.

Наслідки занепаду редукованих голосних у системі голосних української мови.

Занепад зредукованих у слабкій позиції і їх вокалізація в сильній – одне з найважливіших фонетичних явищ давньоруської мови. В її фонологічній системі одним з найістотніших явищ, зумовлених занепадом редукованих було припинення дії з-ну відкритого складу. Втрата зредукованих у слабкій позиції спричинилася до виникнення нових закономірностей у складоподілі, оскільки приголосний, що стояв перед зредукованим і творив з ним склад, тепер відійшов до попереднього складу і закривав його: са-дъ – сад, съ-нъ – сон, правь-да – прав-да. У зв’язку з цим к-сть складів зменшилася й утв. нові закриті склади; перестав діяти і з-н розташування звуків у складі за наростаючою їх звучністю.

Сформувалося нове морф. явище – можливість вираження форм слів за допомогою нульової флексії.

Внаслідок вокалізації сильних [ъ], [ь] виникли нові [о], [е], або секундарні. Зредуковані у різних формах того самого слова чи у споріднених словах могли бути сильними і слабкими, отже, в одній позиції вони змінювались в [о], [е], а в другій – зникали, що й зумовлювало виникнення чергування секундарних [о], [е], з нульовою фонемою: сон – сна(сЪнъ-съна), орел – орла(орЪл-оръла).

Етимологічні [о], [е] в новому закритому складі, що утв. в процесі занепаду слабких [ъ], [ь] у наступному складі подовжилися(компенсаційне подовження). Витрата голосу, що припадала на вимову зредукованих, внаслідок скорочення останніх і їх подальшого повного занепаду передалася на голосні попереднього складу: волъ – вол(о – подовжений). Ця зміна характерна для тих діалектів, на основі яких сформ. укр. мова.

Скорочення тривалості слабкого зредукованого і подальший повний його занепад відбився і на якості попереднього сонорного, що стояв на початку слова, цей сонорний посилив своє звучання. В укр. мові він, набуваючи нормального звучання, виділив препозитивний [і], тобто розклався на два звуки: і+сонорний: ръжа – іржа, мьгла – імла.

Дисиміляція приголосних внаслідок занепаду зредукованих у давньоукраїнській мові.

Процес дисиміляції охопив сполучення кт із кът, в якому збіглося два проривних, та чт і чн із чьт, чьн, в якому стали поряд африката з проривним і африката з носовим; всі вони мають елемент проривності.

У процесі дисиміляції сполучення кт перетворилося в хт: къто – кто – хто; чт змінилося в шт(африката ч утратила проривний компонент): что – што.

Внаслідок утрати проривного ч група приголосних чн змінилась у шн: мірочник – мірошник, ручник – рушник.

У сполуці кр проривний к перейшов у х: крест – хрест.