11. Найдавніші фонетичні зміни.

Перехід[je] в [o]на початку слова. У позиціях:-перед складом із голосним переднього ряду,крім ь

-перед наступним наголошеним складом.jedin-одинъ, jezero-озеро.Не відбув. перехід:-якщо у наступному складі був [ь] або голосний непереднього ряду, то початкове звукосполучення [je] в [o] не змінювалося: jelь, jego - |-єль, |-єго.-якщо наголос падав на другий склад після [ je]:рос.ежевика, ерепениться й укр. ожина.

В окремих словах зміна початкового поясн. аналогійними впливами.Так , у слові jedьна-одна зміна йе в о відбулась, хоч умов для неї немає, оскільки наступний склад був з голосним ь. Вона зумовлена дією аналогії до слова одинъ. Цією ж аналогією зумовлений і перехід [je] в [o] у слові одиниця з jedinіса, в якому наголошується не перший, а другий склад після [je].

Зміни [je] в [o] проходили поетапно:спершу зник протетичний [j] ;потім [е], який не міг стояти на початку слова, почав лабіалізуватися й переходити в Ö→Ȯ→ звичайний голосний О, звук непереднього ряду середнього підняття.

У західнослов’янських і південнослов’янських мовах спільнослов’янське початкове звукосполучення [je] зберігається.

За ученими Р. Брандта, Г. Ільїнського форми з початковим [je] і [o] у словянських мовах відбивають ще індоєвропейське чергування [е]-[о].

Висувалося припущення, що початкове звукрспол. [je] у слов’янських мовах з походження пізніше, що воно виникло з [о] внасл. поширення перед останнім [j], який у цій позиції охопив не всі діалекти спільнослов. мови. Якщо перед звуком [о] протетичний [j] не поширився, то він зберігся.

Історія повноголосся. Протоукраїнські діалекти успадкували *or, *ol, *er, *el з праслов*янської мови

1.*ort 2.*tort

*olt *tert

*ert *telt

*elt *tolt

Усім дифтонгічним сполукам було властиве розрізнення 2-ох типів інтонації:

•висхідна (акутова) – тоді на другому компоненті підвищувався тон.

•спадна (циркумфлексова) – тон спадав.

Зазнали дифтонгізації сполуки *or, *ol, *er, *el, але іншим шляхом. Втратили здатність брати участь у розподілі інтонації протоукраїнські плавні r۪ , l۪ і в зв*язку з цим вони перетворились на приголосні звуки

Вважалося, що після того межа складу почала переходити після о або е. Також допускалися r, l з наступним приголосним. Таке сполучення можна було усунути двома шляхами: метатеза та поява вставного голосного між плавним і наступним приголосним.

•метатеза. При метатезі дані сполуки зазнали змін: 1. о подовжилося до ступеня а; 2. е→ě(ять). Також метатеза відбувалась без додаткових фонетичних змін, якщо сполучення знаходилося під спадною інтонацією. (orbota – робота). Процес метатез з подовженням о та е, якщо сполуч. були під висхідною інтонацією. При цьому відбувалося переміщення тону з плавного на голосний (oldos – ладо). У прасл. м. сполуки tort, tolt, tert, telt рефлексувались як torot, tolot, teret, telet (повноголосся). Без жодних додаткових фонетичних змін перетворились сполуки tort, tolt, tert, telt. Сліди колишньої інтонації виявились тільки в характері наголошення. У СУЛМ наголошується перший голосний повноголосної сполуки: берег, золото, голос.