- •1.Предмет історичної граматики української мови.
- •2.Прабатьківщина слов’ян.
- •4. Монофтонгізація дифтонгів у праслов*янській мові.
- •5. Виникнення носових голосних у праслов’янській мові.
- •6. Спрощення у групах приголосних внаслідок занепаду зредукованих у давньоукраїнській мові.
- •8. Зміни приголосних під впливом йот.
- •9. Вокалізм. Виникнення редукованих
- •10. Консонантизм.
- •11. Найдавніші фонетичні зміни.
- •12. Історія редукованих.
- •13. Асиміляція йот.
- •14. Перехід [е] в [о] після шиплячих та [j] в укр. Мові.
- •15. Історія ять.
- •19. Принципи ім словозміни .Типи іменникових основ
- •20. Історія формування і відміни іменників.
- •21. Історія формування другої відміни іменників.
- •22.Історія формування ііі відміни іменників.
- •23. Історія формування IV відміни іменників.
- •24. Роль аналогії.
- •26. Історія особових займенників.
- •27. Історія займенника
- •28. Прикметник
- •29. Іменні прикметники
- •30. Виникнення займенникових прикметників в укр. Мові.
- •31. Історія займенникових (повних) прикметників в українській мові
- •33. . Історія числівників – назв першого десятка в українській мові.
- •34. Історія числівників – назв другого десятка в українській мові
- •35. Історія числівників – назв десятків в укр.Мові.
- •36. Історія числівників назв сотень.
- •37. Типи дієслівних основ. Класи дієслів за основами інфінітива і теперішнього часу.
- •38. Історія форм теперішнього часу в укр.Мові.
- •39. Система форм минулого часу у прасловянській і давньоукраїнській мові.
- •40. Історія форм мин часу в ум
- •41 Історія форм майбутнього
- •44. Історія форм умовного способу дієслова в укр.Мові.
- •45. Історія форм наказового способу дієслова в українській мові
11. Найдавніші фонетичні зміни.
Перехід[je] в [o]на початку слова. У позиціях:-перед складом із голосним переднього ряду,крім ь
-перед наступним наголошеним складом.jedin-одинъ, jezero-озеро.Не відбув. перехід:-якщо у наступному складі був [ь] або голосний непереднього ряду, то початкове звукосполучення [je] в [o] не змінювалося: jelь, jego - |-єль, |-єго.-якщо наголос падав на другий склад після [ je]:рос.ежевика, ерепениться й укр. ожина.
В окремих словах зміна початкового поясн. аналогійними впливами.Так , у слові jedьна-одна зміна йе в о відбулась, хоч умов для неї немає, оскільки наступний склад був з голосним ь. Вона зумовлена дією аналогії до слова одинъ. Цією ж аналогією зумовлений і перехід [je] в [o] у слові одиниця з jedinіса, в якому наголошується не перший, а другий склад після [je].
Зміни [je] в [o] проходили поетапно:спершу зник протетичний [j] ;потім [е], який не міг стояти на початку слова, почав лабіалізуватися й переходити в Ö→Ȯ→ звичайний голосний О, звук непереднього ряду середнього підняття.
У західнослов’янських і південнослов’янських мовах спільнослов’янське початкове звукосполучення [je] зберігається.
За ученими Р. Брандта, Г. Ільїнського форми з початковим [je] і [o] у словянських мовах відбивають ще індоєвропейське чергування [е]-[о].
Висувалося припущення, що початкове звукрспол. [je] у слов’янських мовах з походження пізніше, що воно виникло з [о] внасл. поширення перед останнім [j], який у цій позиції охопив не всі діалекти спільнослов. мови. Якщо перед звуком [о] протетичний [j] не поширився, то він зберігся.
Історія повноголосся. Протоукраїнські діалекти успадкували *or, *ol, *er, *el з праслов*янської мови
1.*ort 2.*tort
*olt *tert
*ert *telt
*elt *tolt
Усім дифтонгічним сполукам було властиве розрізнення 2-ох типів інтонації:
•висхідна (акутова) – тоді на другому компоненті підвищувався тон.
•спадна (циркумфлексова) – тон спадав.
Зазнали дифтонгізації сполуки *or, *ol, *er, *el, але іншим шляхом. Втратили здатність брати участь у розподілі інтонації протоукраїнські плавні r۪ , l۪ і в зв*язку з цим вони перетворились на приголосні звуки
Вважалося, що після того межа складу почала переходити після о або е. Також допускалися r, l з наступним приголосним. Таке сполучення можна було усунути двома шляхами: метатеза та поява вставного голосного між плавним і наступним приголосним.
•метатеза. При метатезі дані сполуки зазнали змін: 1. о подовжилося до ступеня а; 2. е→ě(ять). Також метатеза відбувалась без додаткових фонетичних змін, якщо сполучення знаходилося під спадною інтонацією. (orbota – робота). Процес метатез з подовженням о та е, якщо сполуч. були під висхідною інтонацією. При цьому відбувалося переміщення тону з плавного на голосний (oldos – ладо). У прасл. м. сполуки tort, tolt, tert, telt рефлексувались як torot, tolot, teret, telet (повноголосся). Без жодних додаткових фонетичних змін перетворились сполуки tort, tolt, tert, telt. Сліди колишньої інтонації виявились тільки в характері наголошення. У СУЛМ наголошується перший голосний повноголосної сполуки: берег, золото, голос.
