8. Зміни приголосних під впливом йот.

Зміни приголосних d,t,z,s перед јПід впливом йота зубні приголосні змінилися на мякі шиплячі:

[zj]→[žۥ] *rĕz-ј ọ(о носовий)- р(ять)жу, [sj]→[šۥ] *nos-jo(о носовий)- ношу

Припускають, що спочатку зубні помякшилися і перетворились на шиплячі, далі- асимілювавши j, стали подовженими шиплячими, згодом довгота втратилась:

[sj]→[s´j]→[š´j]→[š´:]→[š´]. Цю зміну послідовно відбивають всі словянські мови.

Сполучення d,t + j дало неодинакові результати в різних словянських мовах. На східнословянському мовному грунті після проривного розвинувся фрикативний [žۥ] і [š´]: [tj]-[t'š'] světja-свěча, [dj]-[d'ž'] *sadj- - саджу. Проте в діалектах, що лягли в основу російської мови, африката [d'ž'] не збереглась: втратився проривний (сажа, сажу, хожу). Для української мови теж характерна різна рефлексація [dj]: [dž] ( сиджу, раджу, в діалектах: меджа, саджа) або [ž] ( межа, сажа, пряжа,), також в діалектах [dj] рефлексується як [d']: садю, ходю.

Зміни губних приголосних перед наступним [j]. Звук [j], асимілюючи попередній губний зумовив його палаталізацію, а потім і сам асимілювався ним. У зв’язку з тим, що губні піддавалися палаталізації менше, ніж інші приголосні, то разом з утратою [j] внаслідок його асиміляції після них став виникати вторинний палатальний елемент подібний до [l]. У позиції початку кореня він розвинувся далі в звичайний приголосний [l](епентичний, тобто вставний)

Сполучення губні + [j] витворилась нова сполука «губний + л’», bj= бл’ блюдо, pj=пл’ плювати, vj=вл’ ловля, mj=мл’ земля.

9. Вокалізм. Виникнення редукованих

До голосних заднього ряду праслов’янської мови належали: a, o, u, ъ, Ѫ (он). Праслов. [о] виник з двох давніх індоєвропейських коротких голосних – [а] та [о]. Гол. [а] розв. з давніх і.є. довгих голосних - [а] та [о]. Зредукований ъ розв. з і.є. короткого u та з новіших сполучень ir, il, ur, ul (з короткими голосними), що виникли на слов’янському ґрунті внаслідок втрати складотворчості сонантів [r], [l] і перетворення їх на сполучення “голосний + приголосний”. Праслов. u (оу, сучасний у) розвинувся із дифтонгів au, ou, eu. Ѫ виник зі звукосполучення “носовий + голосний заднього ряду”(an, om), а також з і.є. складотворчих сонантів r, l.

10. Консонантизм.

Прасл. м. успадкувала спрощену систему приг. Це відбулося за рахунок втрати придихових dh, th…лабіовелярних gw, hw; не успадкувала палатальних g’, k’.

g’ – ж’

k’ – з’

Фонема х (ch) – у сист. прасл. м. – це фонетичний новотвір.

Приг. х виник за умов: приг. с на праслов. грунті переходив у х після i, w, г, к, крім тих випадків, якщо далі стояв проривний приголосний: porsos→*porxъ (порох)

З хронологічного погляду с→х відбувся до монофтонгізації дифтонгів.

Необхідно звернути увагу на втрату сонантів. З них розвинулись специфічні, у яких перед р, л, м, н почав виступати ŭ або ǐ.

*-v۪rs→vǐrsъ→vьrxъ

*-g۪rl→gŭrlo→gъrlo

Отже, сист. прасл. консонантизму після перетворень і початком уже нових перетворень можна представити:

•губні: б, п, в, м.

•передньоязикові: д, т, з, с, ц, л, н, р.

•середньоязикові: й.

•задньоязикові: г, к, х.