40. Історія форм мин часу в ум

41 Історія форм майбутнього

У давньор. м. було три форми майбутнього часу: одна проста і дві складені.

П р о с т и й м а й б у т н і й утворювався від основ теперішнього часу доконаного виду: сътворю, напишю, крикну. Особові форми простого майбутнього нічим не відрізнялися від форм теперішнього часу. Розрізняються ці форми за граматичним значенням виду і часу. Проте і значеннєві відмінності між ними не споконвічні.

Крім простого майбутнього часу у давньоруській мові було дві а н а л і т и ч н і, або с к л а д е н і, форми. Перша складена форма майбутнього часу утворювалася шляхом сполучення допоміжних дієслів, таких, як хотěти, начати, имати в особових формах теперішнього часу з інфінітивом (хочю ити, начьну платити, иму носити).

Інфінітив у складі аналітичної форми виражав реальне значення відмінюваного дієслова, а допоміжне дієслово виконувало в основному граматичну ф-ю, вказуючи на час дії, особу і число.

В укр.м. у ролі допоміжного дієслова в складеному майбутньому (з інфінітивом) починає виступати дієслово буду , яке з часом набирає все більшого поширення і витісняє успадковані від давньор.м. дієслова хочю, начьну, стану. В укр.м. на основі старої аналітичної форми склалася ще одна форма майб.часу – синтетична (иму писати→писатиму). У процесі перетворення аналітичної форми в синтетичну виявили себе і синтаксчні, і семантичні, і морфонологічні фактори. Складна (синтетична) форма майбутнього часу недоконаного виду типу писатиму (писатимем, писатимеш тощо) є однією з характерних морфологічних рис сучасної української мови.

42.

43.

44. Історія форм умовного способу дієслова в укр.Мові.

Являють собою сполучення активного дієприкметника мин.часу на –лъ,-ла,-ло з допоміжним дієсловом быти у формі аориста.

Із форми аориста дієслова быти утв. сучасна частка умовного способу би, а згодом- частка б.

Причини утрати узгодження аориста в складі умовного способу:

1.нечленний активний дієприкметник на –лъ,-ла,-ло починає вжив.як сам ост. форма мин.часу.

2.аорист як окрема форма мин.часу поступово занепав і зникав як один із різновидів мин.ч.

З часом всі особові форми аориста допом. дієсл.( крім би) зовсім виходить з ужитку.Колишня форма 2,3 особи одн. би стала вжив. На місці всіх ін. осіб і чисел,перетв. у незмінну частку, з якою в сучасній мові утвор. форми умовного способу: писав би, писала б, був би писав.

45. Історія форм наказового способу дієслова в українській мові

В наказовому способі немає форм 1-Ї ос. одн., і 3-ї ос. множ. і двоїни.

В однині виступала одна форма із закінченням –и(дифтонг. походж.), спільним для 2-ї і 3-ї осіб.

У множ і двоїні дієсл 1 і 2 класів мали формотв суфікс-ѣ-, а дієслова 3, 4 класів суф-и-:нєсємъ, несетє,знаємъ,знаєте і нєсѣмъ, нєсѣтє, знаимъ, знаитє; хвалитє(теп. час) і хвалите(нак. спос) закінчення у всіх дієсл були однакові як і в теперішньому часі дійсного способу.

У дієсл. 5 кл. ѣсти, дати, вѣсти утворення форм 2-ї і 3-ї ос. одн. супроводж. зміною приголосних: ѣжь, дажь, вѣжь.Можливо тут ще в спільнослов. мові суфіксальний-и- скоротився до нескладового і і далі до j.

Спільною для всіх словян. мов є втрата форм двоїни у зв’язку із загальною втратою у мові цієї категорії.

У 2-й ос. одн. давнє закін.-и збереглося в сум лише під наголосом:неси,піднеси, бери. Під впливом цих форм кінцевий-и зберіг. і в похідних утвореннях,коли наголос переміщується на префікс:винеси,вибери,вимети.

Також закін.-и в 2-й со. одн.зберіг. в ненагол. позиції дієсл. Із суфіксом-н-,якщо він стоїть після приголосн.:сохни,мокни,але стань, глянь. У всіх ін..випадках ненагол.флексія –и зредукувалася в позиції після приголосних повністю, а після голосних скоротилася до нескладового і: стань, сядь; читай,знай.

Під впливом форм теп. часу в укр. мові пригол. з, ц(2 палатал.),замінились відпов. на ж,ч: бережи,печи,ляж.

3-тя ос.одн.мала з 2-ю особою спільну форму-сєси, съхни, знаи, хвали. Зустріч.випадки заміни старої форми 3-ї ос.одн.новою, описовою формою теп. або простого майб. часу дійсн. способу: да слышишь, да испадєть.

У сулм описова форма 3-ї ос.(одн.,мн.)утвор.з часткою нехай(хай): нехай завєдают.Також в окремих говорах викор.частку най.

У формах мнж. здавна почалося змішування дієслівних основ з тематичними ѣ(1,2 кл.)та и(3,4кл.).

Суфіксальний-ѣ- в укр.мові фонетично змінився в і:несімо.Але в суч.мові суфіксальний і виявл. себе не в усіх позиціях.

У дієсловах з наголош. суфіксом-і-закінчення 1-ї ос.множ.виступає у 2 варіантах:-м/-мо:несім-несімо,ходім-ходімо.У 2-й особі давняя флексія –те втрачає кінцевий голосний: несіть, пишіть<нєсѣтє,пишитѣ. І навпаки, у дієсл. з утраченим суфіксом і з наголосом на кореневій частині вживаються повні флексії: ріжмо,ріжте;станьмо,станьте.

Дієслова 5 класу не зберегли своїх давніх форм наказ. спос.;лише дієслово їсти в однині має форму успадковану від давньорус.мови ѣжь, форми ж множ. їжмо, їжте виникли за аналогією до форм тематичних дієслів. Дієсл. дати повністю змінило своє відмінювання за зразком 3-го класу: дай,даймо,дайте.(на місці квадратика – ять)