37. Типи дієслівних основ. Класи дієслів за основами інфінітива і теперішнього часу.

Класи розмежовують за основами теп. часу і основами інфінітива. Поділ дієслів на класи важливий тому, що з цими класами пов*язане творення дієслівних форм. В основі виділення класів – розмежування їх за тематичними показниками основ (перед особовим закінченням – за осн. теп.ч.) і (перед суф. ти – інфінітив). Класи за основою теп.часу: тематичні, атематичні. Тематичні класи хар-ся тим, що у складі відповідних форм є 3 компоненти: дієслівний корінь, тематичний показник основи, особове закінчення. В атематичних є 2 компонети: дієслівний корінь, закінчення.І клас: [е] : [о] – несеш, несуть – нєсєши, nesontь

ІІ клас: [не]: [но] – станеш, стануть – staneši, stanontьІІІ клас: [je] : [jo] – znaješi – znajontь (знають)ІV клас: и(і) – xvališi – xvalintь – хвалиш – хвалятьV клас: атематичні (обмежена кількісно група): byti, ěsti, vesti, iměti

Від основ теп.часу утворювались форми теп.майб.часу, активні, пасивні дієпикметники, наказовий спосіб. За основами інфінітива виділяють 6-7 класів: 1.безсуфіксні інфінітивні основи: мести, вести, знати + атематичні дієслова2. дієслова, в яких виділяються показники ну, на: кинути, грюкнути3.ять та а (після шиплячих та j на місці ять): лежати, кричати, біліти, стояти4. i: хвалити – хvaliti5. показник а (крім випадків 3 з Іпалат. кричати): літити, мазати 6. суфікси ова, ева: кукувати, врачевати.Від основ інфінітива утвор. форми минулого часу аорист, імперфект, активні і пасивні дієприкметники минулого часу, інфінітив.

38. Історія форм теперішнього часу в укр.Мові.

Тепер. час утвор. від основи тепер. часу додаванням до неї особових закінчень.У тепер. часі відрізн. змінюв. тематичних і нетематичних дієслів.У 2 особі одн. дієслова І-ІV класів мали варіанти закінч. –ши(-шь).У 3 особі одн. тематичні дієсл. мали закінч. – ть. У двоїні збігалися форми 2 і 3 осіб.

Нетематичні дієс. ,їх форми 1 особи одн. закінч. на –мь.

Дієслова ѣмь, вѣмь,дамь мали основу на д, як у 3 ос.множ., але внаслідок асим.наступним пригол. і фонет. стягнення цей звук зникає; в ін. особах унаслідок дисиміляції із звука д виникає звук с. Звук д збер. в 3 ос. множ.:дадять, вѣдять, ѣдять.

У 3 ос. множ.у формі суть відпав початковий с .

Крім занепаду двоїни,були ще такі зміни: після занепаду кінцевого зредук. У формі 2 ос.одн.- ствердіння шиплячого звука- стало закінч. –еш,єш,иш; відбулася спеціалізація закінчень 3 особи одн.- дієсл. 1,2,3 класу набули флексії –е,- є на відміну від дієслів 4 класу, в які закінч.-ить.

39. Система форм минулого часу у прасловянській і давньоукраїнській мові.

У давньоукраїнській мові існувала розгалужена система минулого часу, успадкована із прасловянської мови- дві прості форми( аорист і імперфект) і дві складні ( перфект і плюсквамперфект).

Аорист позначав одиничну повністю завершену минулу дію. Прасловянська мова мала такі типи аориста:

-простий; -сигматичний, який поділяється на давній і новий.

Простий аорист не засвідчений у східнословянських мовах. Сигматичний аорист утворювався додаванням до основи інфінітива суфікса -х.

Імперфект позначав минулу тривалу, повторювану дію.(пит. 51) Аналітична форма минулого ч. перфект вказувала на наявний стан, що виник внаслідок минулої дії.(див.52) Плюсквамперфект означав минулу дію, що передувала іншій минулій дії(див.53)

Руйнування розгалуженої системи дієслів минулого часу зумовлене становленням категорії виду. Першим занепав імперфект., далі – аорист. Українські форми давньоминулого часу походять їз плюсквамперфекта, а найпродуктивніше в СУЛМ виявляється перфект, який з аналітичної форми перейшов у просту ( втратилось допоміжне дієслово)