33. . Історія числівників – назв першого десятка в українській мові.

Прасл. мова успадкувала з і.є. мови числівники – назви 1-го десятка. Зі змінами ці назви перейшли до лекс. складу укр. мови.

Числівник один х-зув. ГК роду, числа і відмінка подібно до іменних прикметників. Для нього характ. є заміна поч. звукоспол. jе голосним о.

Два узгоджувався з відповідними іменниками у роді і мав лише форму двоїни.

Три, чотири диференціювалися за родами. У непрямих відмінках мали спільні форми для всіх родів.

У числ. 5,9,10 е носовий змінився на а, попередні ж губні приголосні стверділи, і це спричинило появу між губним і а звука й: пйать, девйать.

Форми 6, 7 відбивають зміну етимологічного е в і.

Для числ. 5-10 характерна поява паралельних або варіативних відмінкових форм(вплив 2, 3, 4).

34. Історія числівників – назв другого десятка в українській мові

Назви чисел другого десятка (11-19) у давньоруській мові оформлялися на основі прийменникових словосполучень, до складу яких входили назви чисел від одного до дев*яти, прийменник на і слово дєсять у місц.відм.: одинъ (одьно, одьна) на дєсιатє – 11; дъва (дъвě) на дєсιатє – 12...дєвιать на дєсιатє – 19. Перший компонент словосполучення цього типу зберігав певну лексико-граматичну автономність, змінюючись за формами словозміни, властивими простим числівникам одинъ – дєвιать, а останній (дєсιатє, а згодом дєсιать) завжди був незмінним.

35. Історія числівників – назв десятків в укр.Мові.

Числ.,які називали десятки, скл. із назв одиниць і числівника десять у відповідній формі: чєтирє дєсятє. Такі словосполучення теж лексикалізувалися. Своєрідними в групі цих назв є числ. сорок ъ та дєвяносто. Числ. сорок генетично був споріднений з імен. і називав мішок, до якого вкладали чотири десятки шкірок. Числ. дев’яносто, виник унаслідок фонетичних перетворень словоспол. дев'ять до ста, що далі трансформ. в дев'яносто.

Назви чисел двадцять- дев'яносто первісно були складеними конструкціями, в яких назви одиниць поєдн. із словом десять у формі Н.в. двоїни ( дъва дєсяти) або множини ( три дєсятє, чєтыре дєсятє), а в числ. п'ятдесят- дев'яносто назви одиниць керували словом десять, вимагають форм род.від. множ.(д.рус.пять дєсятъ).

Числівники п’ятдесят- вісімдесят є прямим продовженням відповідних складених числових назв давньорус. мови.У процесі зрощення компонентів тут відбулися менш істотні зміни( ствердіння при голосних т,м перед д в першій частині, асиміляція пригол. та ін..)

36. Історія числівників назв сотень.

36. Іст числівників - назв сотень У д.укр. період числ. сто (съто) відмін. як ім сер р. на -б- основу, він мав форми одн, двоїни і мн. Одн Мн Двоїна Η. съто съта сът'к P. съта сътъ сътоу Д. сътоу сътомъ сътома З. съто съта сът'к О. сътъмъ съты сътома М. сът'к сът'кхъ съту. Не тільки в пам'ятках д.укр. періоду трапляються давні форми числ съто, а й у пізній середньоукр мовний період витриманої системи його відмінювання не було. Так, ще й у Т. Шевченка зафіксовано форму двоїни Ор.в. у значенні мн.: «То город із стома церквами». Зрідка в усному діалектному мовленні старі форми непрямих відмінків побутують і сьогодні (стах, стома). Складні числ від двохсот до дев'ятисот у д.укр. мові творили способом множення. До складу числівникової назви входила назва одиниці, яка вказувала на кількість сотень, і слово «съто» в Н.в. двоїни у числівнику дъв'ксът'к, Н.в. мн. у числ три съта, четыри съта, Р.в. мн. у числівниках пять сътъ, шесть сътъ, семь сътъ, осмъ сътъ, девятьсътъ. Отже, це були складені морфол форми, у непрямих відмінках яких здебільшого змінювалися обидві частини: двема сты копами грошей, чотирма ста ми. Із часом вони злилися в одне слово і перетворилися на складні назви сотень. Так, у пам'ятках XIV ст. часто трапляються однослівні назви сотень: двісті, триста, четыриста (грамоти XIV ст.). Відмінювання в обох частинах складних назв сотень є нормою і в СУЛМ. Для передавання складених числівників, що означали одиниці різного підпорядкування (десятки й одиниці; сотні, десятки й одиниці тощо), в д.укр. мові слугували сполучення відповідних числ., компоненти яких були пов'язані сурядним зв'язком і розташовані в порядку спадної кількісної ознаки. Тобто до назв більших чисел приєднувалися назви менших чисел, часто за доп. єднальних сполучників и, та, да: не отдано двадцяти и шести коней. Такі сполучення були поширені і в середньоукр мові, про що свідчать пам'ятки XIV—XVII ст.: продали єсмо... заплтьсотъ копъ грошей и за шестдеслтъ копъ грошей (Грамота 1489). Уживання сполучника і в таких конструкціях є х-ою ознакою суч болг. та серб. мов. Укр мова успадкувала від попередніх епох спосіб вираження складених кількісних понять за доп синтаксичних сурядних словосполучень, але без сполучників. Зрідка в пам'ятках укр мови XIV—XVII ст. трапляються числівникові формули, які вказують на наявність в українців способу лічити сотнями: тринадцять com (1300), дванадцять com (1200) (грамоти 1386—1418). У літ мові такий спосіб лічби є переферійним. У пам'ятках середньоукр мовного періоду інколи викор числівникові формули, у яких вираження складених величин здійснювали способом віднімання одиниць від десятків або сотень: л'птъ тисяча и четыриста без одного л*іта (грамота XIV ст.). Суч літ мова цей спосіб передавання величинне зберегла.