17. Погляди Адама Сміта на оподаткування

Класична економічна школа - податок - це тягар який наладається державою законом, що передбачає і його розмір (Адам Смітт)

Адам Смітт

подать или часть налога уплачиваемая каждым подданым должна быть определена непроизвольно, время ее уплаты, способ взыскания, количество взноса должны быть точно и строго определены как для лица платящего налог, так и для всего общества в противному случае, каждый гражданин отдается более или менее на произвол сборщика, который может в таком случае или увеличить пошлину по неприязни к плательщику, или же под влиянием угрозы чрезвычайный сборов выудить у него подарок или услугу. Из опыта народов, ничто не причиняет такого большого зла, как самая незначительная неопределенность в налоге.

Безперечно, найбільший вплив на розвиток оподаткування та фінансів загалом справив батько класичної економічної теорії Адам Сміт. У своєму фундаментальному “Дослідженні про природу та причини багатства народів” (1776 рік), спростував і меркантилістів і фізіократів. Гроші (золото) є засобом обігу, а також таким самим товаром, як і будь-який інший, а їх накопичення може свідчити про багатство країни в тій самій мірі, як і накопичення будь-якого іншого товару. Сміт заперечує торгівельний баланс меркантилістів і зазначає, що єдиним справжнім балансом країни є не перевага вивезення над ввезенням, а перевага виробництва над споживанням. Економіст є прихильником державної політики невтручання та стверджував людський егоїзм як рушійну силу всіх дій людини, а отже і розвитку економіки.

Вивів 4 максими, яким повинно відповідати оподаткування:

Загальнійсть податків та їх пропорційність доходам

Визначеність оподаткування

Простота та зручність сплати податків

Економічність оподаткування ( податки повинні справлятись з якомога меншими витратами, не лягати тягарем на платників податків). Таким чином, найбільщ поширеним серед непрямих податків були податки на алкоголь, тютюн, які6 до того ж, позитивно впливали і на суспільне здоров’я та мораль, а також акциз на нафтопродукти, що із поширенням двигунів внутрішнього згорання став неабияким доходним.

18. Місце податків серед джерел державних доходів у хх столітті

До розпаду СРСР і перші роки інсування незалежної України не існувало поняття «публічні доходи», існувало лише поняття «державних доходів», що базувалось на понятті монополії державної власності. Таким чином, будь-які централізовані фонди коштів вважалися державними, а кошти, що надходили до них – державними доходами. Така позиція починає змінюватись лише з розвитком інстуту права власності, адже поняття державних доходів не включало в себе ані місцеві бюджети, ані фонди соціального страхування, що створювались на той час.

Таким чином, у 20 столітті використовувалось виключно поняття державних доходів, яке не сьогоднішній день є вужчим від поняття публічних доходів.

Наприкінці 19 – початку 20 століття у країнах Європи та Росії сформувалась система доходів, яка містила приватноправові та державноправові доходи.

До приватноправових належали:

Домени

Доходи від державного майна

Регалії

Податки, мито та повинності становили другу групу державно-правоих доходів.

Основна відмінність між цими 2 групами полягала в тому, що приватноправові вилучались державою без прийняття будь-яких примусових заходів до платника, а державноправові передбачали застосування примусу з метою надходження коштів чи майна до казни.

Загалом, у світі, в XX столітті настає ера універсальних акцизів, залишаються лише ті непрмі обов’язкові платежі, які були максимально доходними для бюджетів та відмова від яких призводила б до значних втрат. До того ж, повністю відмерли ( В СРСР – одному із останніх) податки на товари першої необхідності, адже від них найбільше страждали соціально незахищені верстви населення.

Впровадження податку на додану вартість. До введення ПДВ податки з обороту упішно реалізовувались у США, Європі, СРСР, замінюючи собою велику кількіст акцизів, що існували до цього часу. Зазначені податки завдяки масовості оподаткування одразу набули статусу бюджетоутворюючих у багатьох країнах. При цьому, всупереч пересторогам класиків фінансової науки, зазначені податки лягли на всі товари широкого вжитку, досягнувши найбільшої бази оподаткування за всю історію та оподаткувавши найбільшу армію фактичних платників. Саме у зв’язку з цим доля прямих реальних податків в обсязі державних доходів стрімко зменшується.

Значення податків на майно стрімко зменшується, хоча вони продовжують становити більшість надходжень до місцевих бюджетів.

Перша половина ХХ століття по праву може вважатись ерою встановлення податку на доходи. З середини ХХ столітя використовується механізм утримання податку податковими агентами.