1.3.1. Трансцендування як подолання часу становлення і прилучення до вічності, трансцендирование як перехід з кінцевого сущого в беезкінечне бутя

Питання про своєрідність історико-релігійних форм трансцендування, як прояву сутності молитви, повертає нас в першу чергу до проблеми сакрального часу в якості відправної точки концептуалізації цього процессу. Так найбільший неоіндуїстский мислитель ΧΧ ст. Шрі Ауробіндо описує подібну вічність у часі: «…Когда было начало? Ни в одно мгновение во времени, так как начало есть в каждом мгновении; начало всегда было, всегда есть сейчас и всегда будет. …Вечное, бесконечное и одно суть единое не оканчивающееся начало. …Есть только точка соприкосновения между всегда длящимся концом и вечным нача- лом: это знак творения, которое в каждый миг является новым. Творение было от всей вечности и будет во всей вечности. …Творение, которое не имеет ни на- чала, ни конца. И когда конец? Нет конца…»

Якщо вірити Шрі Ауробіндо, то для індуїстського темпоральної свідомості тимчасове, мінливе, незворотнє (профанний час в парадигмі феноменології релігії) і позачасове, вічне, тотожне собі (сакральний час) не виключають один одного, а взаємно проникають складним способом. Святе в індуїстській релігійній свідомості може мати як розгорнуту трансцендентнцію часу, так і нерозгорнуту імманентність часу, але в глибині все свято. Досвід часу для індуїстської думки є досвідом відносних станів свідомості. Час тут - не абстрактно лінійний часовий ряд, але рухливий момент (мить), повний внутрішньої динаміки. Таким чином, в індуїській релігійній традиції час мислиться в рамках рухомого мислення, єдність якого перевищує протилежності.

У европоцентриській перспективі класичного західного релігієзнавства, включаючи і феноменологію релігії, молитва (благочестя) визнається «центральним феноменом релігії» (Хайлер), «кращої історією релігійного розвитку людства» (А. Сабатьер), «душею і сутністю релігії» (Джеймс). При цьому, релігієзнавці, богослови і релігійні мислителі згодні в тому, що як історія християнського благочестя (Х. Преус, Г. Федотов), так і морфологія молитовного життя всього людства ще не відтворені.

Навпаки, сучасне західне релігієзнавство в особі, наприклад, неофеноменологіі релігії обґрунтовано ставить під сумнів як релігійну універсальність і чільне місце в релігії молитви, так і можливість її опису в рамках глобальних компаративістських типологій всередині феноменології і філософії релігії в цілому. Чи можлива сьогодні осмислена нетеологічна мова про феномен молитви поза дескриптивного підходу?

2. Види молитв і відповідні практики по Святому Письму

• Хвала

Дає можливість пережити та відчути Божу велич, святість та доброту. Прославлення – це встановленний Богом акт для входження в Його присутність, вираження любові до Бога.

Спів Єф. 5:18-19 Практично до будь-якого виду молитви можна додавати мелодію. Багато є пісень про молитви, описуючі процес молитви і переживання автора під час цього дійства. Сучасні пісні, основною метою яких є хвала і поклоніння побудовані в своїй структурі так, аби під час музичного поклоніння в церкві, людина мала окремий час для молитви. Зазвичас саме пісня підводить прихожанина чи гостя церкви до того, щоб він почав молитися, спробував на собі відчути, що означає спілкування з Творцем.

• Сповідь Коли Дух Святий викриває наші недоліки, ми надаємо Богу можливість очистити нас від гріха, визнаючи свою провину в молитві.

• Молитви по Письму Такий вид молитви, коли людина використовує певний псалом чи інше місцеписання підчас молитви. Або людина молиться під час читання Біблії.

• Покаяння

Молитва в якій людина просить прощення за скоєні нею гріхи, запрошує в своє серде Бога та проголошує Христа своїм Господом та спасителем.

• Прощення Допомагає зберегти серце в чистоті, без злоби на себе та інших. Така молитва оновлює та оживляє віру.

• Посвята Добровільний послух до Божої волі, коли людина кориться божому задуму з приводу її життя.

• Прохання Матф.7:7 Молитва за свої власні потреби.

• Клопотання 1 Тим. 2:12 Молитва за інших людей. Це молитва, коли ми говоримо Богу про їх потреби. Також, за пасіння конкретної людини чи декількох людей, країну чи народ і загалом за все людство.

• Вдячність 1 фес.5:18 Вдячність відрізняється від хвали. Хвала основується на сутності Бога, коли ми підносимо і прославляємо Його. Вдячність — це вираження вдячності Богу за все те, що Він зробив для нас.

• Групова

Ведучий веде групу молільників в молитві, інші підтримують – моляться на «інших» мовах або рідною мовою, просебе або тихіше ведучого. Зазвичай ця молитва є тематичною і группа людей зазделегіть домовляється про що і за кого буде молитись. Також існує варіант. Коли роль ведучого передається кожному з присутніх впродовж колективної молитви. Колективна молитва з рукоположеппям може бути направлена на висвячення в духовний сан, за зцілення, також це може бути молитва хрещення Духом Святим.

• Домовленості

Коли у двох або більше віруючих однакове бачення і розуміння, узгоджене зі Словом Божиим, певного питання, вони домовляються молитись про цю ситуацію, аби потім прийти до згоди та вирішення данної задачі.

РОЗДІЛ 2. Молитва у Києво-руській філософії