3. Науково-нормативне забезпечення обліку, аналізу і аудиту розрахунків за податками і платежами за національними і міжнародними стандартами

Питання з обліку розрахунків за податками і платежами поставало у економічній літературі дуже часто, адже нестабільність економіки і часта зміна законів веде до порушення у стабільності обліку. Тому розглянемо деяку літературу з обліку податків.

Як зазначає Г.Г. Кірейцев, бухгалтер, як фінансовий аналітик, завжди стоїть у витоків економічної інформації про суспільно-корисну діяльність підприємницької структури, досліджує таку діяльність. Він спостерігає, вимірює, відображає та систематизує первинні дані про факти господарського життя, класифікує і перетворює їх в інформаційні моделі окремих економічних об’єктів, що приймають участь в процесах відтворення [20, с.33].

М.С. Пушкар, в свою чергу, вказує, що основним джерелом інформації є обліково – аналітична система, яка містить різнобічну економічну інформацію про об’єкти управління. Система обліку містить значні обсяги різноманітних даних, які відрізняються складністю, логічністю та простотою арифметичної обробки. Цінність облікової інформації визначається можливостями, котрі вона надає для прийняття управлінських рішень [41, с.25].

В.П. Шило також зазначає, що для прийняття ефективних управлінських рішень потрібно систематизувати значний обсяг інформації з обліку, контролю та аналізу[49, с.121].

Не дивлячись на різноманіття вітчизняних видань з менеджменту, вказує Т.Г. Камінська, питання його інформаційного забезпечення залишається відкритим. Фундаментом менеджменту, його банком даних повинен стати управлінський облік і управлінський аналіз. Їх призначення полягає в інформаційній підтримці менеджменту[19, с.250].

Малишків О. І. зазначав: «проаналізувати причини скасування Наказом №30 та №31 Мінфіну України від 18.01.2008 р. Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку та Методичних рекомендацій про складання регістрів». На мою думку його стаття є дуже важливою, тому що, без аналізу розрахунку податкових різниць, можна неправильно преставити їх в обліку[28, с.125].

Микитенко Т. І. стверджує, що «Податкова звітність підприємств – це упорядкована система зведених взаємопов’язаних обліково – податкових показників, складених за спеціально затвердженою формою, яка характеризує результати та умови діяльності платника податку за певний звітний період (квартал, місяць, рік)» з чим я повністю погоджуюся [32, с.131].

Переорієнтація обліку з відображення, класифікації, узагальнення та інтерпретації фактів господарської діяльності на використання в управлінні одержаної інформації відбулася за ініціативи Американського інституту сертифікованих бухгалтерів у 1970 році. Автори одного із найбільш розповсюдженого у США підручників з бухгалтерського обліку Б. Нідлз, X. Андерсон та Д. Колдуел відзначають, що сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, а здійснює планування й прийняття рішень, контроль і привернення уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності створює інформаційну систему, що задовольняє користувача. Його головна мета - аналіз, інтерпретація і використання інформації.

Вагомий вклад у дослідження проблем аудиту розрахунків за податками і зборами зробили такі іноземні вчені: Е.А. Аренс, С.М. Бичкова, Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженік, ДжК. Лоббек, В.М. О'Реллі, М.Б. Хірш, А.Д Шеремет та ін. Серед вітчизняних фахівців з аудиту варто відзначити М.Т. Білуху. Ф.Ф. Бутинця, Н.І Дорош, I.X. Дрозд О.А. Петрик, В.С, Рудницького, В.Я. Савченка, Б.Ф. Усача та ін. Вони розробили методологію аудиту, підходи до оцінки ризику системи внутрішнього контролю, принципи організації аудиторського процесу, етапи аудиторської перевірки, методи одержання аудиторських доказів, теоретичні основи аудиту окремих об'єктів перевірки, зокрема розрахунків підприємств за податками і зборами, його інформаційне забезпечення та робочу документацію.

Білик М. Д. у підручнику «Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств» розкриває організацію і методику аудиту та його особливості на сільськогосподарських підприємствах. Ним вперше основну увагу приділено методиці проведення аудиту, що відрізняє його від інших посібників з аудиту. Автор вважає: «Метою аудиту розрахунків із бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету» [3, с.95].

Білуха М. Т. в підручнику «Курс Аудиту» висвітлює аудит: приватизації та оренди; спільних підприємств, акціонерних товариств і корпорацій; формування і використання капіталу; емісії та обігу цінних паперів; зовнішньоекономічних операцій. «Система оподаткування в Україні досить складна для бухгалтерів підприємства: велика кількість податків, кожен податок має свою ставку, тому сьогодні актуальним питанням є залучення аудиторів до формування податкової звітності» - пише Білуха. Я згодна з рішенням автора тому, що податків існує дуже багато і щоб полегшити їх облік, необхідно залучати аудиторів до формування звітності [4, с.114].

У підручнику «Аудит теорія та практика» Загородній А.Г, викладає розгляд МСА, а також розглядає з особливою увагою аудит податків в Україні. «Аудит податкового обліку підприємства розглядається як складова частина аудиту системи бухгалтерського обліку і має на меті досягнення комплексності звітних результатів про стан фінансово-господарської діяльності підприємства та достовірність його відображення в системі БО» - пише Завгородній А.Г. [12, с.154].

Тимченко О.М. у підручнику «Ефективність податкового аудиту в Україні» представив різні підходи до трактування змісту, критеріїв та показників ефективності податкового контролю, виклав теоретичні засади та проаналізував показники ефективності податкового аудиту в Україні [52, с.168].

Матвієнко Т.М. у науковій статті «Зобов’язання підприємств за податками та зборами: сучасні підходи до класифікації в обліку та аудиті» розглянула підходи до поділу зобов’язань, та розкрила роль та значення класифікації податків для потреб обліку та аудиту [45, с.76].

Салига С.Я. запропонувала авторське визначення якості та ефективності аудиту податків. Нею також розроблено якісні та кількісні критерії проведення аудиту податків та визначення результатів аудиту податків у підручнику «Оцінка якості та ефективності аудиту податків» [44, с.247].

Малишкін О.І. у підручнику «Аудиторська діагностика внутрішнього контролю платника податків» пише: «…система внутрішнього контролю може включати в себе такі елементи оцінки: система фінансового бухгалтерського обліку і фінансової звітності; система податкового обліку та податкової звітності; контрольне середовище; процедури контролю; практичні дії керівництва платника податку, які спрямовані на підтримку системи внутрішнього контролю…»[28, с.254].

Найголовнішим нормативним документом з обліку податків і платежів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996/XIV (зі змінами і доповненнями). Цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві. Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

Також важливим нормативним документом з обліку податків та платежів є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Цим Кодексом визначається об'єкт оподаткування, згідно якого, об'єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу. Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податків.

Міністерством фінансів України було затверджено Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, в яких конкретизовано принципи нової системи бухгалтерського обліку в Україні. Основні положення, інструкції, закони, накази які пов’язані з розрахунками за податками і платежами активно застосовуються на ДПДГ «Нова Перемога»:

• НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» – визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів;

• П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» – визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності;

• П(С)БО 11 «Зобов’язання» – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 16 «Витрати» – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 24 «Прибуток на акцію» – визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 26 «Виплати працівникам» – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» – визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 31 «Фінансові витрати» – визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності;

• П(С)БО 35 «Податкові різниці» - визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності;

• План рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р.;

• Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів від 08.02.2014 № 48);

• Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями від 27 грудня 2011 року № 1753);

• Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

Незважаючи на значний внесок вчених у розвиток науки та практики обліку, аналізу та аудиту, залишається ще багато проблем методологічного та організаційно-практичного характеру, які потребують негайного вирішення. Постійні зміни в законодавчому забезпеченні бухгалтерського обліку операцій з оподаткування підприємств вимагають перегляду існуючих методик та принципів організації аудиторської перевірки. Зокрема, виникає необхідність у розробці програми аудиту заборгованості, яка б враховувала усі суттєві аспекти, містила повну та вичерпну інформацію щодо процедур та методів перевірки зобов'язань за податками і зборами. Необхідно також обґрунтувати концептуальні засади складання такої програми шляхом виокремлення основоположних принципів її побудови.

Нормативно-правовими актами проведення аудиту розрахунків за податками і платежами є наступні:

• Конституція України прийнята ВР України від 28.06.1996 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 742-VII від 21.02.2014). У ній проголошені правові засади суб’єктів підприємницької діяльності а також діяльності громадян [22];

• Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV (із змінами та доповненнями № 310-VIII від 09.04.2015), який встановлює правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності[9];

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р №435-IV (із змінами і доповненнями № 424-VIII від 14.05.2015). Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні;

• Бюджетний кодекс від 8 липня 2010 року N 2456-VI (із змінами і доповненнями № 437-VIII від 19.05.2015) - визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства [6];

• Закон України «Про аудиторську діяльність» (із змінами та доповненнями N 191-VIII (191-19) від 12.02.2015) - цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації [14];

• Кабінет Міністрів України Постанова «Питання проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту» від 25 березня 2006 р. N 361( із змінами і доповненнями N 214 (214-2014-п) від 25.06.2014) - ця Постанова визначає механізм проведення фінансового аудиту, що полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності;

• Кабінет Міністрів України Постанова «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 р. N 106 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 416 від 22.05.2013) - установити, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

• Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служи та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» (із змінами та доповненнями № 1700-VII від 14.10.2014) - цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності та інше.

• Закон України № 71-VІІІ від 1 січня 2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» - згідно з цим Законом з 2015 року в Україні зменшується кількість податків: з 22 до 9. Деякі податки не скасовані повністю, а лише трансформовані за принципом «два в одному»: наприклад, фіксований сільськогосподарський податок став 4-ю групою єдиного податку. Податків стало менше, але складність їх адміністрування, на мій погляд, не вплинула на спрощення ведення бізнесу в Україні.

Розглянемо особливості організації та ведення обліку в деяких країнах Європи та США. Наприклад у Франції бухгалтерське законодавство має довгу історію. Ще комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, у якому вказувалися правила ведення бухгалтерських документів. Розвиток цієї справи відобразив Кодекс Наполеона, який мав вплив і на інші країни. Тепер бухгалтерське законодавство у Франції здійснює Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством економіки, фінансів і бюджету. Основна її мета підготовка норм ведення обліку та форм документів. Важливе значення має загальний план ведення бухгалтерії, прийнятий у 1982 р. В основі плану лежать ідеї Юджіна Шмаленбаха - німецького вченого, спеціаліста з бухгалтерського обліку, який запропонував форму стандартного національного бухгалтерського кодексу. У Франції цей підхід був прийнятий у 1942 р. і став основою для розробки загального плану ведення обліку. Його питаннями займається міністерство фінансів [50].

Німеччина має давні традиції бухгалтерської справи. З одного боку, на бухгалтерську справу мають вплив законодавчі органи, а з другого - в країні працюють високоосвічені спеціалісти з бухгалтерського обліку. Важливий елемент німецького бухгалтерського законодавства - принцип обов'язковості, що повинен забезпечити надання бухгалтерських документів відповідно до податкового законодавства. Існує також зворотній зв'язок. Для німецької бухгалтерської практики характерні дві особливості:

• готовність прийняти державне втручання в економічну діяльність компанії;

• сильні традиції антиіндивідуалізму.

У результаті цього основними постачальниками капіталу стали не індивідуальні інвестори, а великі банки, які заснували свої власні аудиторські фірми та зобов' язують співпрацювати з ними, надаючи необхідну їм фінансову інформацію. Традиції обліку сформувалися ще в 30-і рр. ХХ ст. Нині, маючи висококваліфікованих спеціалістів, держава займає домінуючі позиції в бухгалтерському обліку.

У Великобританії є кілька особливих характеристик бухгалтерської справи, які відсутні в інших країнах ЄС. Відзначимо основні з них:

• незалежне та впливове становище спеціалістів бухгалтерської професії;

• традиція всестороннього, детального юридичного обґрунтування виставлених вимог і бухгалтерських методів, якими займаються недержавні організації;

• тісні зв'язки з колегами у США, цьому сприяє ведення обліку єдиною мовою, а також тісні контакти між офісами міжнародних бухгалтерських фірм в обох країнах.

Бухгалтерське законодавство у Великобританії має давню історію. Ще в 1844 р. з'явився перший закон про діяльність компаній, який передбачав проведення аудиторської перевірки бухгалтерського звіту. Але в 1856 р. ця вимога втратила свою юридичну силу, оскільки уряд вважав, що бухгалтерські вимоги повинні бути об' єктом не закону, а узгодженості між зацікавленими особами. Закони про бухгалтерську справу, передусім прийняті в 1948-1967 рр., суттєво розширили обсяги інформації, яка повинна включатися в бухгалтерські звітні документи. Поряд із цим залишилося багато питань бухгалтерської оцінки на розгляд самих компаній і спеціалістів [50].

Комітет бухгалтерських рад сформував ряд стандартів щодо різних напрямків бухгалтерської справи. Ці стандарти раніше випускали окремі професійні організації під власну відповідальність. При цьому організації вимагали від аудиторів, щоби вони вказували в звітах, чи дотримуються стандартів перевірені ними компанії. «Закон про діяльність компаній» 1989 р. увів нові нормативні вимоги для великих компаній. Він вимагав, щоби документація відповідала бухгалтерським стандартам або пояснювала причини відхилень від них у коментарях до бухгалтерських звітних документів.

В Італії дуже широко трактується введення директив ЄС, (від 1957 р. країна була членом ЄЕС). У часи, коли в Європі домінувала наполеонівська Франція, її Цивільний кодекс був прийнятий на всій території Італії як основний законодавчий документ. Після повалення Наполеона цей Кодекс не був відмінений, а, навпаки адаптований до італійських законів. Бухгалтерське регулювання також здійснювалося на основі Кодексу, однак головним його джерелом стало податкове законодавство. В країні створений професійний орган - Національна рада фахівців комерції та бухгалтерів, яка видає деякі стандарти бухгалтерської справи, що відрізняються широким і загальним підходом. Ці стандарти визнаються Комісією з валютних бірж і застосовуються в зареєстрованих на цих біржах компаніях [50].

Загальний контроль над діяльністю бухгалтерів і аудиторів в Італії здійснюється міністерством юстиції. В країні існують два види бухгалтерської кваліфікації. Щоб одержати кваліфікацію бухгалтера і комерційного оцінювача, необхідно одержати диплом про закінчення школи бізнесу, мати 3 роки відповідної практики, скласти іспити, проведення яких контролюється державними органами. Для одержання кваліфікації доктора комерції необхідно пройти тривале навчання, що завершується спеціальним чотирирічним курсом із випускними іспитами університетського рівня.

Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США. Наприклад у Франції питання, пов'язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торговельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін [56]. Аудиторська перевірка товариств з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину. Проведення аудиту у Франції є обов'язковим для:

- фінансових організацій;

- страхових компаній;

- сільськогосподарських кооперативів;

- інвестиційних фондів;

- спортивних організацій.

В Німеччині починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодавством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі інші середні та великі компанії зобов'язані проводити щорічний аудит. Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство економіки. З 1961 р. під керівництвом міністерства економіки в країні діє офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який також здійснює реєстрацію всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів.

У Великобританії на відміну від інших країн ЄС, усі компанії країни без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р. Аудитор призначається власниками компанії.

В Сполучених Штатах Америки практика аудиту розвивається в багатьох напрямках і має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:

1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів -- виконувати аудиторські функції для Конгресу.

2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам про оподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).

3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов'язки внутрішньогосподарських аудиторів визначаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети перевірки.

4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов'язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.

Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів, в яку входить понад 100 держав світу. Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів у своєму складі має такі комітети: Комітет з аудиторської практики, Комітет з навчання, Комітет з етики, Комітет з фінансового та управлінського обліку, Комітет з планування та ін.

Порівняння податкових систем України і розвинутих країн (США, Англії, Німеччини, Франції, Італії) показує, що, на перший погляд, у них немає суттєвих відмінностей. Так, в Україні використовують ті ж самі основні види прямих і непрямих податків - податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, мито, акцизний податок, земельний податок. Але при більш детальному аналізі виявляються особливості, що відрізняють системи оподаткування України і країн з розвинутою ринковою економікою. Це перш за все висока ставка ПДВ і занадто широке її використання, а також використання механізму оподаткування прибутку в результаті якого доля вилучення прибутку сягає від 65 до 85%.

Більшості країн, в тому числі країн з соціально орієнтованою економікою, властиво помірне оподаткування. Воно є слідством проведення такої податкової політики, пріоритет якої міститься в досягненні двох основних цілей: створення оптимального податкового клімату для господарської діяльності (це визначає верхню межу оподаткування) і ефективного рішення соціальних проблем (це визначає нижню межу оподаткування). Разом з тим доля податків в ВВП багатьох країн доволі визначна. Особливо жорстокою податковою політикою відрізняються країни ЄС, в яких середній показник податкових зборів складає 42% ВНП (в Данії - 50%). Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн являється структура податків і перш за все співвідношення прямих та непрямих податків. Наприклад в США, Англії переважають прямі податки, у Франції – непрямі (вони складають 56,6%; це універсальні акцизи, внески роботодавців в фонди соціального страхування).

Безперечно, серед усіх зобовязань підприємства, зобов’язанням щодо розрахунків з бюджетом необхідно приділити особливу увагу, оскільки кожне підприємство має справу зі сплатою різних податків та платежів з моменту свого створення. Так, всі новостворені підприємства з числа резидентів, незалежно від форми власності, повинні у двадцятиденний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної реєстрації. Сьогодні податкам та питанню регулювання засад дохідної частини бюджету присвячена ціла галузь науки – податкове право [50].

В Україні податкове право знаходиться на етапі становлення та розвитку. Це значною мірою пояснює той факт, що податкове законодавство нашої країни було сформовано на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Як результат – затверджена законами та нормативними актами діюча податкова система не відповідала тим вимогам, які були висунені до неї в умовах ринкового господарювання.

Відповідно до поточних потреб в фінансуванні дохідної частини бюджету, приймались Закони про нові податки, збори та обовязкові платежі. Окрім того Верховна Рада України, намагаючись виправити недоліки та прорахунки діючої податкової системи, видає ряд актів та законів, які вносять поправки в уже діючі, а іноді навіть суперечать їм. Отож, виходячи з вищесказаного, можна охарактеризувати діюче податкове законодавство як нестабільне, складне та заплутане, як таке, що потребує докорінних змін.