60

Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку, аналізу і аудиту розрахунків за податками і платежами

1. Теоретичні основи розрахунків за податками і платежами

Податки є складною фінансовою категорією, яка здійснює вплив на всі економічні явища та процеси. Це обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу[38, с.5].

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки — на землю, майно, доходи, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері та інше. На різних етапах історичного розвитку податки відповідали особливостям самого історичного періоду, зокрема: способу виробництва, формам оподаткування, видам джерел доходів, напрямам витрат тощо. Головними передумовами виникнення податків вважається перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави. На найдавніших етапах державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане лише на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси, які спочатку належали до власності монарха, доходи якого слугували одночасно й доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи. Іншим джерелом державних доходів виступали регалії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, зі сфери діяльності населення.

В умовах розвитку ринкової економіки податки стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Змінюються не тільки види податків і форми їх справляння, а й саме ставлення до них. За їх допомогою здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Податок — універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві ознаки і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Економічна теорія характеризує податок як специфічну форму економічних відносин держави з суб'єктами господарювання, різними групами населення і фактично з кожним членом суспільства. Специфіка цих відносин полягає в тому, що держава є визначальною діючою особою, а платник податку — виконавцем вимог держави. Стягнення податку виступає одностороннім процесом і має безвідплатний та обов'язковий характер для конкретного платника [48, с.12].

Джерелом податків є нова вартість національного доходу. Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, а й для підтримки приватного сектору. Отже, виходячи із сутності категорійного поняття, податки — фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій. Основні характерні особливості податку, порівняно з іншими обов'язковими платежами до бюджету, показані на рис. 1.1.

Особливості податку, порівняно з іншими обов’язковими платежами

справляння на умовах безповоротності – повернення податку можливе тільки у разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

односторонній характер встановлення - оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

сплачується лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

не має цільового призначення;

є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Рис. 1.1. Основні особливості податку, порівняно з іншими обов’язковими платежами до бюджету

Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників податків. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується. Отже, суспільна ціна податків визначається втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава має враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів. Цей характер виявляється ггід час обміну податків на суспільні блага і трансфертні платежі.

Платежем (платою, внеском, збором) є обов'язковий внесок коштів до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Платежі внесені Податковий кодекс є обов'язковими, вони безповоротно сплачуються на користь держави з метою фінансування видатків публічної влади як умова здійснення платниками юридично значущих дій публічного характеру (плата за видачу ліцензії, реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності тощо) . І податки, і збори, і мито є публічно-правовими обов'язковими платежами: встановлюються державою і, як форма відчуження приватної власності, забезпечуються примусовими заходами. Але примусові заходи застосовуються тільки тоді, коли зобов'язані платники не виконують обов'язку своєчасного внесення платежу, або виконують несвоєчасно, або не повністю [38, с.42].

Податки і платежі є основним джерелом формування державних фінансів. На жаль, історія свідчить, що ніхто і ніколи не відчував бажання сплачувати податки, хоч якими малими вони не були. До сьогодні людство не винайшло жодних мотивацій, які б сприяли сплаті податків, крім застосування заходів державного впливу на платників. Причому, неможливо винайти єдину формулу побудови податкової системи, яка б задовольняла усі без винятку держави, навіть на однакових рівнях їх розвитку. Кожна держава повинна шукати свій шлях побудови податкової системи, зумовлений широким спектром історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей.

Для кращого розуміння розрахунків за податками і платежами по Україні, розглянемо дані із статистичного щорічника за 2012 - 2014 р. [34, с.50] узагальнені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Статистичні дані розрахунків за податками і платежами по Україні за 2012 - 2014 рр.

Вид доходу	2012 р.		2013 р.		2014 р.
	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%
Дохід, всього млн грн	398553,6	100,00	445525,3	100,00	442788,7	100,00
Податкові надходження, млн грн у тому числі:	334691,9	84,00	360567,2	81,00	353968,1	80,00
- податок з доходів фізичних осіб	60224,5	15,11	68092,4	15,30	72151,1	16,30
- податок на прибуток підприємств	55097,0	13,82	55793,0	12,50	54993,8	12,42
- податок на додану вартість	130093,8	32,64	138826,8	31,20	128269,3	28,98
- акцизний податок	33919,2	8,51	38428,7	8,60	36668,2	8,28
Неподаткові надходження	60003,7	15,00	80923,3	18,10	84981,0	19,20
Інші надходження	3858,0	1,00	4034,7	0,90	3839,6	0,80

Аналізуючи таблицю 1.1 можна зробити висновок, що за аналізуючий період, найбільший дохід до бюджету України приніс податок на додану вартість у 2013 році (138826,8 млн грн), а найменший дохід принесли інші податкові надходження у 2014 році (3839,6 млн грн).

Отже, виходячи із вищесказаного можна сказати, що податки і збори відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.