64.Неформальні молодіжні об’єднання.

Неформальні молодіжні об’єднання – добровільне,самодіяльне громадське формування, яке виникає переважно з ініціативи рядових її учасників,діє в інтересах своїх учасників незалежно від мети та характеру об’єднання.

У науковій літературі використовують різні типології та класифікації неформальних молодіжних груп і об'єднань, але всі вони достатньо умовні. Найпоширенішим є поділ за соціально-правовою ознакою на просоціальні, спрямованість яких узгоджується з цінностями і установками суспільства, асоціальні, які не поважають цінностей, скоюють різні правопорушення,асоціальні, або криміногенні, злочинні.

Робота соціального педагога з неформальними об’ єднаннями може спрямовуватись в таких напрямках:

1)використання потенціалу існуючих про соціальних груп з метою розв’язання завдань педагогіки, реабілітації чи корекції конкретної особистості;

2)ініціювання створення груп соціальної спрямованості;

3)спільна робота з організаторами дитячого руху для переорієнтації асоціальних груп у про соціальні;

4)спільна діяльність з психологами, батьками, педагогами для виведення неповнолітніх із груп асоціальної спрямованості,переорієнтація їхніх установок і поведінки.

Соціально-педагогічна допомога у Н.О. реалізується через педагогічні завдання,які спрямовані на:

*створення в групі позитивного емоційного клімату;

*отримання підлітком досвіду конструктивної взаємодії з оточенням;

*розширення знань про способи і варіанти вираження;

*набуття досвіду самовираження у цій групі;

*освоєння способів обговорення, осмислення і розуміння значень, символів і знаків, які властиві різним субкультурам

69Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.

Кожен соціальний педагог 1 раз на 5 років підвищує свою кваліфікацію в інституті післядипломної освіти педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації. В залежності від категорій слухачів обсяг курсів становить від 72 до 144 годин.

Особи, які пройшли курси підвищення кваліфікації в інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, отримують державний документ, що є підставою для їх чергової атестації.

Усвідомлюючи значення ролі соціального педагога в освітньому закладі, на даному етапі курси підвищення кваліфікації ставлять собі на мету:

1) підвищення рівня професійної компетентності соціального педагога;

2) розвиток творчого потенціалу спеціаліста.

Підвищення кваліфікації соціальних педагогів передбачає їх соціально-гуманітарну, функціональну підготовку, індивідуально-творчу роботу. На курсах підвищення кваліфікації соціальні педагоги знайомляться з реабілітаційною педагогікою, що ґрунтується на засадах життєтворчості, покликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної реабілітації дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-педагогічними умовами.

Тому ведучі змістові напрямки підвищення кваліфікації соціальних педагогів такі:

– нормативне і правове забезпечення професійної діяльності соціального педагога;

– проектування інноваційних технологій, рефлексивний аналіз кращого досвіду роботи в соціально-педагогічній сфері;

– ініціювання участі соціальних педагогів до реалізації цільових проектів і програм соціально-педагогічного спрямування;

– створення електронних тематичних баз даних інформаційно-аналітичного характеру для соціальних педагогів;

– диференційована організація підвищення кваліфікації соціальних педагогів на основі результатів моніторингу якості їх професійної діяльності..