6. Зміст і стадії процесу прийняття управлінських рішень.

Менеджером можно назвать человека только тогда, когда он принимает организационные решения или реализует их через других людей. Принятие решений, как и обмен информацией – составная часть любой управленческой функции.

Управленческое решение – это выбор альтернативы. Принятие решения – связующий процесс, необходимый для выполнения любой управленческой функции и результат конкретной управленческой деятельности менеджера. Принятие решений является основой управления.

Выработка и принятие решений – это творческий процесс в деятельности руководителя любого уровня, включающий выработку и постановку цели, изучении проблемы на основе получаемой информации, выбор и обоснование критериев эффективности и возможных последствий принимаемого решения, обсуждение со специалистами различных вариантов решения проблемы, выбор и формулирование оптимального решения, принятие решения и его конкретизація для исполнителей.

3 стадии процесса управленческого решения:

1. Стадия подготовки – проводится экономический анализ ситуации на макро и микроуровне, включающий поиск, сбор и обработку информации; выявляются и формулируются проблемы, требующие решения.

2. Стадия принятия - разработка и оценка альтернативных решений на основе многовариантных расчетов; отбор критериев выбора оптимального решения; выбор и принятие лучшего решения.

3. Стадия реализации – меры для конкретизации решения и доведения до исполнителей, контроль за ходом выполнения , проведение необходимых корректировок; оценка полученного результата.

6. Характеристика видів планування

Всі види планування взаємопов'язані, але при цьому провідну роль відіграє перспективне планування, яке виконує роль фундаменту і орієнтира для інших видів планування. Крім цього перспективне планування визначає характер управління фірмою.

Перспективне планування - являє собою процес, при якому менеджмент фірми визначає довгострокові перспективи розвитку, формулює конкретні цілі та завдання підприємницької діяльності, розробляє стратегії для досягнення поставлених цілей і завдань з урахуванням стану внутрішніх змінних фірми і динаміки факторів зовнішнього оточення.

Зіставлення довгострокового та стратегічного планування наведено в табл. 3.1. Обидва види планування майже у всьому повторюють один одного. Розрізняються вони тільки по трьох позиціях: відмінностями цих двох видів планування є наступні.

1. Підхід. Оцінюючи зовнішнє середовище, стратегічне планування виходить з того, що майбутнє непередбачуване, воно не буде таким же сприятливим, як раніше, тому фірма здійснює підхід "від минулого до майбутнього". Цей вид планування, як правило, використовують фірми, які здійснюють свою діяльність в умовах турбулентності. Подібний характер мають ринки високих технологій та наукоємні ринки.

Довгострокове планування виходить з того, що майбутнє буде мати ті ж тенденції, що і минуле (поточне). Тому фірма, яка свою діяльність планує за допомогою методів довгострокового планування, використовує підхід "з минулого в майбутнє". Як правило, цей вид планування використовують фірми, які здійснюють свою діяльність на традиційних ринках, динаміка розвитку та змін яких передбачувана і прораховується.

Таблиця 3.1

Зіставлення довгострокового та стратегічного планування

Показники	Характеристика видів планування
	довгострокового	стратегічного
Оцінка майбутнього	Майбутнє, повторення минулого і сьогодення	Майбутнє непередбачуване
Постановка цілей і завдань	На основі минулого досвіду ("від досягнутого")	Залежно від тенденцій ринку і можливостей організації
Використання потенціалу	Нарощування	Розвиток
Підхід до процесу планування	Екстраполяція, від сьогодення до майбутнього; функція часу	Від майбутнього до теперішнього; зміна полярності слабких сигналів; функція напрямки
Методи планування	Кількісні	Якісні
Структури і системи	Прості, централізація	Складні, поєднання централізації і децентралізації
Прийняття рішень	На основі наявної інформації; йти за подією	Інформація, випереджальна події
Реакція на ситуацію і слабкі сигнали	Відсутність реакції на несподівані і кардинальні зміни	Гнучка, швидке реагування на слабкі сигнали
Життєвий цикл організації	Існує постійно	Існує від цілі до мети
Відносини з ринком	Розвивається разом з ринком	Формує свого споживача
Отримання результату	Орієнтація на поточний прибуток	Формування майбутньої рентабельності

2. Методи. При розробці стратегічного плану активно використовуються експертні методи аналізу, побудова сценаріїв, матриці оцінки різних варіантів поведінки фірми і ринку і т.д.

Довгострокове планування використовує методи екстраполяції: балансовий метод, економіко-математичні методи і моделі, індикативне планування.

3. Реалізація. Для реалізації стратегічного плану необхідно враховувати потенціал розвитку фірми, підходи і рівень реалізації управління. Будучи складовим і визначальним елементом стратегічного управління, стратегічне планування вимагає адаптації організаційної структури управління до зовнішніх умов діяльності фірми.