Зміст і стадії процесу прийняття управлінських рішень.
Менеджером можно назвать человека только тогда, когда он принимает организационные решения или реализует их через других людей. Принятие решений, как и обмен информацией – составная часть любой управленческой функции.
Управленческое решение – это выбор альтернативы. Принятие решения – связующий процесс, необходимый для выполнения любой управленческой функции и результат конкретной управленческой деятельности менеджера. Принятие решений является основой управления.
Выработка и принятие решений – это творческий процесс в деятельности руководителя любого уровня, включающий выработку и постановку цели, изучении проблемы на основе получаемой информации, выбор и обоснование критериев эффективности и возможных последствий принимаемого решения, обсуждение со специалистами различных вариантов решения проблемы, выбор и формулирование оптимального решения, принятие решения и его конкретизація для исполнителей.
3 стадии процесса управленческого решения:
1. Стадия подготовки – проводится экономический анализ ситуации на макро и микроуровне, включающий поиск, сбор и обработку информации; выявляются и формулируются проблемы, требующие решения.
2. Стадия принятия - разработка и оценка альтернативных решений на основе многовариантных расчетов; отбор критериев выбора оптимального решения; выбор и принятие лучшего решения.
3. Стадия реализации – меры для конкретизации решения и доведения до исполнителей, контроль за ходом выполнения , проведение необходимых корректировок; оценка полученного результата.
Характеристика видів планування
Всі види планування взаємопов'язані, але при цьому провідну роль відіграє перспективне планування, яке виконує роль фундаменту і орієнтира для інших видів планування. Крім цього перспективне планування визначає характер управління фірмою.
Перспективне планування - являє собою процес, при якому менеджмент фірми визначає довгострокові перспективи розвитку, формулює конкретні цілі та завдання підприємницької діяльності, розробляє стратегії для досягнення поставлених цілей і завдань з урахуванням стану внутрішніх змінних фірми і динаміки факторів зовнішнього оточення.
Зіставлення довгострокового та стратегічного планування наведено в табл. 3.1. Обидва види планування майже у всьому повторюють один одного. Розрізняються вони тільки по трьох позиціях: відмінностями цих двох видів планування є наступні.
1. Підхід. Оцінюючи зовнішнє середовище, стратегічне планування виходить з того, що майбутнє непередбачуване, воно не буде таким же сприятливим, як раніше, тому фірма здійснює підхід "від минулого до майбутнього". Цей вид планування, як правило, використовують фірми, які здійснюють свою діяльність в умовах турбулентності. Подібний характер мають ринки високих технологій та наукоємні ринки.
Довгострокове планування виходить з того, що майбутнє буде мати ті ж тенденції, що і минуле (поточне). Тому фірма, яка свою діяльність планує за допомогою методів довгострокового планування, використовує підхід "з минулого в майбутнє". Як правило, цей вид планування використовують фірми, які здійснюють свою діяльність на традиційних ринках, динаміка розвитку та змін яких передбачувана і прораховується.
Таблиця 3.1
Зіставлення довгострокового та стратегічного планування
Показники |
Характеристика видів планування |
|
довгострокового |
стратегічного |
|
Оцінка майбутнього |
Майбутнє, повторення минулого і сьогодення |
Майбутнє непередбачуване |
Постановка цілей і завдань |
На основі минулого досвіду ("від досягнутого") |
Залежно від тенденцій ринку і можливостей організації |
Використання потенціалу |
Нарощування |
Розвиток |
Підхід до процесу планування |
Екстраполяція, від сьогодення до майбутнього; функція часу |
Від майбутнього до теперішнього; зміна полярності слабких сигналів; функція напрямки |
Методи планування |
Кількісні |
Якісні |
Структури і системи |
Прості, централізація |
Складні, поєднання централізації і децентралізації |
Прийняття рішень |
На основі наявної інформації; йти за подією |
Інформація, випереджальна події |
Реакція на ситуацію і слабкі сигнали |
Відсутність реакції на несподівані і кардинальні зміни |
Гнучка, швидке реагування на слабкі сигнали |
Життєвий цикл організації |
Існує постійно |
Існує від цілі до мети |
Відносини з ринком |
Розвивається разом з ринком |
Формує свого споживача |
Отримання результату |
Орієнтація на поточний прибуток |
Формування майбутньої рентабельності |
2. Методи. При розробці стратегічного плану активно використовуються експертні методи аналізу, побудова сценаріїв, матриці оцінки різних варіантів поведінки фірми і ринку і т.д.
Довгострокове планування використовує методи екстраполяції: балансовий метод, економіко-математичні методи і моделі, індикативне планування.
3. Реалізація. Для реалізації стратегічного плану необхідно враховувати потенціал розвитку фірми, підходи і рівень реалізації управління. Будучи складовим і визначальним елементом стратегічного управління, стратегічне планування вимагає адаптації організаційної структури управління до зовнішніх умов діяльності фірми.
