16. Трагізм життєвої долі м. Хвильового та його героїв

Серед яскравих літературних зірок — Микола Хвильовий. За висловом його сучасника В. Коряка, «сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить…»

М. Хвильовий щиро повірив у комуністичні ідеї, відстоював їх пером і зброєю, гасаючи дорогами «червінькової революції» та мріючи про «загірню комуну». Він поставив собі за мету проспівати пісню пісень, прославити маленьких «муралів революції», які хочуть «осушити болото

Яким би відданим комунаром не був М. Хвильовий, у своїх творах він намагався відобразити дійсність об’єктивно. У новелі «Я (Романтика)» — страшне передбачення — син-чекіст заради вірності революційній ідеї вбиває власну матір, як і сотні інших людей, за інакомислення. Він сам відчуває тягар відповідальності — на його совісті не шість загублених безневинних душ, а «шість мільйонів».

В оповіданні "Кіт у чоботях" письменник тонко підмітив бюрократизацію партії вже в перші роки по війні, обмеженість партійців, їх небажання вчитися, розвиватися: "Товариш Жучок дочитала — прочитала "Что такое коммунизм" (без автора) і тільки". Уже тут зазвучали ноти сатири. Письменник був надто прозірливим і чесним, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням. Звідси проблема розбіжності між мрією і дійсністю стала найголовнішого в усіх його подальших творах. Серед поетичних символів М. Хвильового одне з чільних місць займає образ "загірньої комуни", який має мало спільного з народжуваним "новим світом", тобто радянською дійсністю.

17.Розкрийте за яких обставин стався моральний злам особистості Чіпки ,чи був у нього іниший вихід? ( за романом п.Мирного "Хіба ревуть воли як ясла повні?"

Дитинство Чіпки було нерадісним: постійні злидні та знущання. Інші діти насміхалися з нього й обзивали байстрюком. Вже тоді в душі героя почало зростати зерно незадоволення своїм становищем. Головний герой постійно помічав несправедливе відношення до себе та подібних бідолах. Його обурював світ, поділений на хазяїнів та робітників. Вражає героя й необхідність давати хабара за право користуватися власною землею. Чим більше Чіпка бачив соціальну нерівність, несправедливість, тим більше ненависті з’являлося в його серці. Колишня туга переростає в справжнє бунтарство. Герой приєднується до сумнівного товариства, опускаючись на злочинне дно. Він уявляє себе борцем за справедливість, але нищить при цьому не тільки «хазяїнів», але й невинних людей. Чіпка вважає себе месником, проте шлях грабунків та вбивств роблять з нього негідника. Та сила духу, яка була помітна з дитинства, стала, на жаль, пропащою. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Хіба став би герой злочинцем, якби життя склалося інакше? Якби його «ясла» були повні, Чіпка можливо обрав би інший шлях. Але соціальна несправедливість пробудила в ньому таку злість, яка зруйнувала все навколо.

18.Образ України в творчості сучасних українських поетів д.Павличка ,і.Драч ,б.Олійник ,л.Костенко.

У творах Д. Павличка образ Украïни насамперед асоцiюється iз рiд ним краєм - Гуцульщиною, до якоï вiн звертається з глибокою повагою.Образ Украïни у творчому доробку Д. Павличка постає зi спогадiв про важливi iсторичнi подiï, про прекрасних людей, чесних, духовно багатих. Поет неодноразово звертається до Тараса Шевченка, пророчi слова якого сприймають-ся як наука Украïни.У 1983 р. Д. Павличко написав вірш “Бабуся з квітами”, який уже з перших рядків викликає своєрідні аналогії, порівняння старої, зморщеної бабусі-матері із самою Україною.. Сумний образ одинокої старенької жінки, майже жебрачки па велелюдді, викликає у поета гострі відчуття болю за долю українських матерів, самої України.Образ України по-своєму оригінальне створив І. Драч. Поєднавши новаторську форму своїх віршів із глибоко національними поетичними засобами та прийомами, поет бачить Україну в образі калини (вірш “Лист до калини, залишеної на рідному лузі в Теліженцях”), вишневого цвіту (“Вишневий цвіт” із поеми-симфонії “Смерть Шевченка”), у трагічному образі Чорнобильської мадон-ни із однойменної поеми. Де б не був поет, його думки завжди з Україною.Образ України І. Драч, як і Д. Павличко, поєднує із образом Т. Шевченка. У передсмертних мареннях “біжить до сина Україна одганяти знавіснілу смерть”.Поет планетарного мислення, Б. Олійник проблеми України найчастіше поєд-нує із загальнолюдськими проблемами. утність людини, її гуманізм, висока порядність завжди беруть початок із рідного кореня. Таку думку стверджує автор у поемі “Рух”.Незважаючи на гостре відчуття недолі рідного народу, присвячена Україні поезія Ліни Костенко не звучить песимістично. У ній по-філософськи мудро обгрунтовано думку про велике майбутнє України. Поетеса неодноразово звертається у своїх творах до славного минулого українського народу, з ним пов'язує пекучі проблеми сьогодення.