27. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:

1) суб'єктами господарювання, зазначеними у ГК України

2) негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, які наділені господарською

компетенцією

3) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, які наділені

господарською компетенцією

4) суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або

органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним

господарською компетенцією щодо цього суб'єкта

5) споживачами та суб’єктами господарювання

6) суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи

господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств

7) суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім

підприємством

28. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

1) ділових звичаїв, санкціонованих державою

2) вільного волевиявлення

3) рішення вищого органу управління обох сторін

4) міжнародного договору, який визнають сторони договору

5) примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам

господарювання для використання при укладенні ними договорів

6) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках,

передбачених законом, іншим органом державної влади

7) стандартного договору, погодженого сторонами договору

29. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити:

1) предмет

2) ціну

3) строк дії договору

4) відповідальність сторін

5) порядок розгляду спорів

6) оперативно-господарські санкції

7) місце виконання зобовязання

30. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати:

1) вимоги до якості

2) відповідальність сторін

3) порядок розгляду спорів

4) порядок виконання зобовязань

5) умови поставки продукції

6) найменування (номенклатуру, асортимент)

7) кількість продукції (робіт, послуг)

31. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

1) зупинення діяльності

2) санація (відновлення платоспроможності) боржника

3) реорганізація

4) розпорядження майном боржника

5) мирова угода

6) злиття з іншим субєктом

7) примусовий поділ

32. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

1) конфіскація особистого майна

2) виконання суспільно необхідних робіт

3) відшкодування збитків

4) штрафні санкції

5) оперативно-господарські санкції

6) обмеження права займати певні посади

7) заборона займатися певним видом діяльності

33. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді:

1) збитків

2) пені

3) регрессу

4) неустойки

5) моральної шкоди

6) грошової компенсації

7) штрафу

34. У господарських договорах, сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій як:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із

звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання

зобов'язання, порушеного другою стороною

3) вилучення майна, що набуте незаконним шляхом

4) відшкодуваня збитків у підвищенному розмірі, у разі відмови від добровільного

відшкодування

5) припинення господарської діяльності винної сторони у разі суттєвого порушення

договору

6) відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння матеріальної шкоди

7) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка

порушує зобов'язання

35. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як:

1) неустойка

2) застосування індивідуального режиму ліцензування

3) штраф

4) застосування антидемпінгових заходів

5) пеня

6) припинення експортно-імпортних операцій

7) відшкодування збитків

36. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами:

1) страхування

2) поставки

3) контрактації сільськогосподарської продукції

4) концесії

5) на проведення аудиту

6) енергопостачання

7) на проведення оцінки майна

37. Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги щодо:

1) оформлення договорів купівлі-продажу

2) укладення біржових угод

3) зберігання товару

4) перевезення товарів

5) виявлення попиту і пропозицій на товари, товарних цін

6) вивчення, упорядкування товарообігу і сприяння пов'язаним з ним торговельним

операціям

7) посередництва

38. Істотними умовами договору оренди є:

1) об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації)

2) порядок розгляду спорів

3) строк, на який укладається договір оренди

4) відповідальність сторін

5) порядок сплати додаткових платежів

6) визначення порядку розрахунків

7) орендна плата з урахуванням її індексації

39. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає:

1) укладання біржових угод

2) грошове та інше фінансове посередництво

3) проведення розрахунків зі споживачами

4) проведення розрахунків при виконанні договорів

5) сплату обов’язкових платежів

6) страхування

7) допоміжна діяльність у сфері фінансів і страхування

40. Основними видами банківських операцій є:

1) біржові

2) депозитні

3) інноваційні

4) розрахункові

5) кредитні

6) інвестиційні

7) купівля-продаж цінних паперів

41. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі:

1) договору міни

2) боргових розписок

3) платіжних доручень

4) видачі сертифікатів

5) чеків

6) банківських платіжних карток

7) передачі цінних паперів

42. Суб'єктами міжнародних розрахунків є :

1) суб’єкти господарювання

2) експортери

3) імпортери

4) юридичні особи

5) банки, які вступають у відносини, пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів та

операційним оформленням платежів

6) учасники господарських відносин

7) фізичні особи

43. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише:

1) посередництво

2) страхування

3) інноваційна діяльність

4) перестрахування

5) торговельна діяльність

6) торгівля цінними паперами

7) фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та

управлінням ними

44. Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України:

1) юридичні особи, утворені за законодавством України

2) іноземці та особи без громадянства

3) юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України

4) фізичні особи

5) іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на

території України

6) міжнародні урядові та неурядові організації

7) суб’єкти господарювання

45. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари:

1) які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін

2) які мають істотну соціальну значущість

3) які користуються підвищенним попитом

4) що поставляються за зовнішньоекономічними контрактами

5) що виробляються державними підприємствами

6) що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на

ринку

7) які віднесено до лікарських засобів

46. Метою стандартизації в Україні є:

1) підвищення конкурентоздатності національних підприємств

2) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню

3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур

4) регулювання ціноутворення на промислові товари

5) забезпечення прав та інтересів споживачів

6) поліпшення товарообігу

7) захист суб’єктів господарювання

47. Суб’єктами стандартизації є:

1) юридичні особи

2) фізичні особи

3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у

сфері стандартизації

4) технічні комітети стандартизації

5) суб’єкти господарювання, які застосовують стандарти

6) учасники господарських відносин, які контролюють дотримання стандартів

7) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію

48. Технічні регламенти затверджуються:

1) указами Президента України

2) рішенням установчих зборів

3) законами

4) розпорядженнями керівника підприємства

5) актами Кабінету Міністрів України

6) актами центральних органів виконавчої влади

7) органами захисту прав споживачі

49. Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами діяльності забороняється, крім:

1) торговельно-біржової діяльності з продажу цінних паперів

2) провадження банком діяльності з торгівлі цінними паперами; депозитарної діяльності

зберігача цінних паперів та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних

паперів

3) надання професійним учасником фондового ринку консультаційних послуг щодо

емісії, обігу та обліку цінних паперів

4) посередницької діяльності між банком та компанією з управління активами

5) надання юридичних послуг з обслуговування учасника фондового ринку

6) здійснення компанією з управління активами діяльності з адміністрування пенсійних

фондів та/або діяльності з управління іпотечним покриттям

7) депозитарної діяльності