Типові тестові завдання з курсу «господарське право» рівень 1

1. Господарський кодекс України регулює господарські відносини, що виникають у процесі:

1) організації господарської діяльності

2) здійснення господарської діяльності

3) організації та здійснення господарської діяльності

4) організації, здійснення та припинення господарської діяльності

5) державного регулювання господарської діяльності

2. Діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру та має цінову визначеність, – це:

1) спільна діяльність

2) підприємницька діяльність

3) господарська діяльність

4) організаційно-господарська діяльність

5) некомерційна господарська діяльність

3. Господарська діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва та спрямована на :

1) реалізацію продукції та виконання робіт

2) виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного

характеру

3) виробництво або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, найм

працівників

4) виконання робіт, надання послуг, організації трудової діяльності працівників

5) державне регулювання господарської діяльності

4. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є:

1) державним регулюванням

2) підприємницькою діяльністю

3) господарською діяльністю

4) організаційно-господарською діяльністю

5) господарчим забезпеченням діяльності

5. Відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю – це:

1) господарсько-виробничі відносини

2) внутрішньогосподарські відносини

3) майнові відносини

4) немайнові відносини

5) організаційно-господарські відносини

6. Майнові та інші відносини, які виникають у процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності це:

1) фінансові відносини

2) організаційно-господарські відносини

3) господарсько-виробничі відносини

4) управлінські відносини

5) внутрішньогосподарські відносини

7. Відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, або між суб'єктом господарювання і його структурними підрозділами це:

1) Господарсько-виробничі відносини

2) організаційно-господарські відносини

3) майнові відносини

4) внутрішньогосподарські відносини

5) Немайнові відносини

8. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність, додержуючись вимог законодавства, у межах встановленого:

1) державного регулювання

2) правового господарського порядку

3) права оперативного управління

4) права господарського відання

5) прогнозування і планування

9. Безпосередня участь держави, органів державної влади і органів місцевого самоврядування в господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та способом, які визначені:

1) Конституцією та законами України

2) указами Президента і законами України

3) постановами Кабінету Міністрів України і законами України

4) нормативно-правовими актами місцевих органів виконавчої влади

5) нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади

10. Сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку економіки це:

1) інвестиційна політика

2) податкова політика

3) грошово-кредитна політика

4) економічна тактика

5) економічна стратегія

11. Політика, що спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі економіки, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення – це:

1) валютна політика

2) податкова політика

3) структурно-галузева політика

4) інвестиційна політика

5) зовнішньоекономічна політика

12. Політика, що спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів, переважно на якісно новій техніко-технологічній основі - це:

1) структурно-галузева політика

2) амортизаційна політика

3) інвестиційна політика

4) бюджетна політика

5) грошово-кредитна політика

13. Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються:

1) Указами Президента України

2) законом

3) постановами Кабінету Міністрів України

4) рішенням органів місцевого самоврядування

5) рішенням органів центральної влади

14. Установчим документом суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом є:

1) технічний регламент

2) свідоцтво про державну реєстрацію

3) статут

4) торговий патент

5) кваліфікаційний сертифікат

15. Установчим документом повного товариства є:

1) свідоцтво про державну реєстрацію

2) засновницький договір

3) ліцензія

4) статут

5) кваліфікаційний сертифікат

16. Рішення про створення казенного підприємства приймає:

1) орган місцевого самоврядування

2) центральний орган виконавчої влади

3) Кабінет Міністрів України

4) власник майна

5) місцевий орган виконавчої влади

17. Рішення про створення комунального унітарного підприємства приймає:

1) Кабінет Міністрів України

2) центральний орган виконавчої влади

3) компетентний орган місцевого самоврядування

4) власник майна

5) територіальна громада

18. Об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного учасника органам управління - це:

1) холдингова компанія

2) асоціація

3) концерн

4) корпорація

5) консорціум

19. Статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково- технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності – це:

1) холдингова компанія

2) корпорація

3) асоціація

4) концерн

5) консорціум

20. Група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні – це:

1) асоційовані підприємства

2) комунальні об’єднання підприємств

3) господарські об’єднання

4) асоціація

5) державні об’єднання підприємств

21. На праві господарського відання майно закріплюється за:

1) комунальним комерційним підприємством

2) виробничим кооперативом

3) некомерційним комунальним підприємством

4) господарським товариством

5) казенним підприємством

22. Правом оперативного управління у Господарському кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також:

1) Президентом України

2) Кабінетом Міністрів України

3) центральними органами виконавчої влади

4) органами місцевого самоврядування

5) власником майна (уповноваженим ним органом)

23. Права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами – це:

1) організаційні права

2) корпоративні права

3) майнові права

4) немайнові права

5) установчі права

24. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає:

1) новий проект договору

2) позовну заяву

3) претензію

4) протокол розбіжностей

5) клопотання про усунення заперечень

25. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається:

1) укладеним

2) неукладеним

3) недійсним

4) нікчемним

5) обов’язковим

26. У разі, якщо сторони не досягли згоди про зміну (розірвання) договору або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право:

1) передати спір на вирішення суду

2) не виконувати умови договору

3) розірвати договір в односторонньому порядку

4) застосувати оперативно-господарські санкції

5) продовжувати виконання умов договору

27. Суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути:

1) суб'єкт господарювання

2) казенні підприємства

3) державні установи

4) суб'єкт підприємницької діяльності

5) благодійні фонди

28. Громадянин – підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями:

1) усім своїм майном, що він має на праві приватної власності

2) усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення

3) майном, яке використовувалося для ведення підприємницької діяльності

4) одною другою частиною свого майна

5) усім своїм ліквідним майном з урахуванням його вартості

29. Заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку - це:

1) оперативно-господарські санкції

2) штрафні санкції

3) зупинення діяльності суб'єкта господарювання

4) відшкодування збитків

5) адміністративно-господарські санкції

30. Заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків - це:

1) відшкодування збитків

2) штрафні санкції

3) зупинення діяльності суб'єкта господарювання

4) адміністративно-господарські санкції

5) оперативно-господарські санкції

31. Вчинення дій суб'єктом господарювання, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність

1) адміністративну, кримінальну та господарську

2) цивільну, кримінальну та дисциплінарну

3) кримінальну та адміністративну

4) дисциплінарну та цивільну

5) господарську або адміністративну, цивільну чи кримінальну

32. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється:

1) Кабінетом Міністрів України

2) центральними органами виконавчої влади

3) державними податковими органами

4) Антимонопольним комітетом України

5) органами у сфері захисту прав споживачів

33. Вільні ціни визначаються:

1) органами місцевого самоврядування після узгодження з Кабінетом Міністрів України

2) органами центральної виконавчої влади та відповідними суб'єктами господарювання

3) Кабінетом Міністрів України та органами місцевого самоврядування

4) Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України

5) суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін

34. У господарському договорі ціна зазначається у:

1) валюті країни укладення договору

2) гривнях

3) вільно конвертованій іноземній валюті

4) іноземній валюті за згодою сторін

5) гривні або іноземній валюті

35. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для:

1) всіх суб'єктів господарювання, якщо це закріплено в їх статутах

2) виробників товарів народного споживання, якщо вони мають зовнішньоекономічні

зв’язки

3) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, якщо їх положення включено до договорів

4) суб'єктів господарювання, якщо обов’язковість їх застосування установлено

нормативно-правовими актами

5) державних підприємств, якщо про це є рішення відповідного галузевого міністерства

36. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати:

1) вимогам цивільного законодавства України

2) загальновідомим звичаям ділового обігу

3) вимогам законодавства та потребам споживачів

4) стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, або зразкам (еталонам)

5) міжнародним та національним стандартам

37. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови:

1) попередньої домовленості між сторонами

2) якщо угода укладена щодо майна господарсько-виробничого призначення

3) якщо дія такої угоди складає не більше одного року

4) якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента

5) виплати комерційному агенту винагороди

38. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються:

1) законом

2) постановою Кабінету міністрів України

3) розпорядженням центрального органу виконавчої влади

4) статутом комерційного агента

5) договором

39. Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність визначаються:

1) законами

2) указами Президента України

3) постановами Кабінету Міністрів України

4) актами органів місцевого самоврядування

5) актами центральних органів виконавчої влади

40. Затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності може:

1) Президент України

2) органи місцевого самоврядування

3) Торгівельно-промислова палата України

4) Антимонопольний комітет України

5) Кабінет Міністрів України

41. Інвестиційна діяльність - це:

1) недержавне управління фінансовими ринками, біржовими операціями з фондовими

цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації,

діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінюванням страхового

ризику та збитків, інші види)

2) діяльність, яка направлена на використання та комерціалізацію результатів наукових

досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і

послуг

3) сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації

інвестицій

4) діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім

випадків, передбачених законодавством

5) діяльність, пов'язана з грошовим та іншим фінансовим посередництвом, страхування, а

також допоміжна діяльність у сфері фінансів і страхування

42. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно:

1) законом

2) Постановами Кабнету Міністрів України

3) за рішенням Антимонопольного комітету України

4) міжнародними актами

5) рішенням Торговельно-промислової палати України

43. Комерційне інвестування, це інвестування, що здійснюється:

1) органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок

бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону

2) суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів

3) будь-якими суб’єктами в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер

4) іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами

5) громадянами України, особами без громадянства чи іноземцями

44. У разі необхідності експертиза окремих інноваційних проектів, що мають важливе економічне значення, може здійснюватися за рішенням:

1) Президента України

2) Верховної Ради України

3) органів місцевого самоврядування

4) Кабінету Міністрів України

5) центральних органів виконавчої влади

45. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони визначаються:

1) єдиним законом для всіх спеціальних (вільних) економічних зон

2) окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони

3) постановою Кабінету Міністрів України

4) указом Президента України

5) рішенням органів місцевого самоврядування

46. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її здійснення потребує:

1) внесення іноземної інвестиції та її використання

2) розрахунків в іноземній валюті та наявності валютного рахунку

3) отримання ліцензії на відповідні види діяльності

4) дотримання міжнародних угод та договорів

5) перетинання митного кордону України майном, та/або робочою силою

47. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються:

1) Конституцією України

2) Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами

3) Законом України «Про міжнародні договори»

4) Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

5) указами Президента України

48. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначається:

1) рішенням місцевих органів виконавчої влади та постановою Кабінетом Міністрів України

2) указом Президента України та законом України

3) постановою Кабінету Міністрів України та наказом Торгово-промислової палати України

4) наказом відповідних центральних органів виконавчої влади

5) Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до нього

49. Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання затверджується:

1) Кабінетом Міністрів України

2) Президентом України

3) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України

4) Міністерством юстиції України

5) Місцевим органом виконавчої влади

50. Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті:

1) отримання прибутку від надання платних послуг

2) надання послуг споживачам та членам біржі

3) укладання угод між членами біржі

4) організацію та регулювання торгівлі

5) збір та поширення інформації про біржові торги

51. Банки створюються у формі:

1) підприємства

2) господарського товариства

3) товариства з обмеженою відповідальністю

4) публічного акціонерного товариства

5) повного товариства

52. Фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання включає:

1) ведення бухгалтерського обліку та аналіз господарської діяльності

2) ведення розрахунків та кредитних операцій

3) здійснення касових та розрахункових операцій

4) інвестиційну, інноваційну та страхову діяльність

5) грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування

53. Суб'єкти виключної посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів можуть здійснювати окремі види діяльності, пов'язані з:

1) поставкою товарів народного споживання на зовнішній ринок

2) зовнішньоекономічною діяльністю, пов’язаною з обігом цінних паперів

3) інвестуванням в цінні папери та нерухоме майно

4) з обігом цінних паперів (надання консультацій власникам цінних паперів тощо)

5) торгівлею на фондових біржах

54. Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання:

1) витягу з державного реєстру

2) ліцензії на право проведення певного виду страхування

3) торгівельного патенту

4) дозвілу органів місцевого самоврядування

5) сертифіката відповідності

55. Аудитором може бути фізична особа, яка має:

1) ліцензію на здійснення фінансової діяльності

2) патент на надання аудиторських послуг

3) виписку з державного реєстру про реєстрацію

4) сертифікат, що визначає її відповідну кваліфікаційну придатність

5) будь-яку вищу освіту

56. Закон України «Про рекламу», регулює відносини пов'язані з:

1) виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України

2) розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України

3) розміщенням зовнішньої реклами

4) виробництвом, реклами на території України

5) споживанням реклами на території України

57. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу щодо реклами державних цінних паперів здійснюють у межах своїх повноважень:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику

2) Антимонопольний комітет України

3) Національний банк України

4) Міністерство фінансів України

5) Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

58.Оцінка майна у випадку створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності проводиться:

1) обов’язково

2) за рішенням державних органів

3) за рішенням органів місцевого самоврядування

4) якщо статутний капітал підприємства перевищує мільйон грн.

5) за рішенням засновників

59. Датою оцінки майна є дата:

1) підписання звіту про оцінку майна

2) за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна

3) укладання договору з оцінювачем

4) яка визначається за згодою сторін

5) передачі оцінювачу майна для проведення оцінки

60. Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, веде:

1) саморегулівна організація оцінювачів

2) фонд державного майна України

3) органи захисту прав споживачів

4) Кабінет Міністрів України

5) орган місцевого самоврядування