54. Система стандартів в Україні.

НИЧЕГО ДРУГОГО НЕ НАШЛА

Стандартизація - діяльність, що полягає у розробці положень для загального та багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі, сприяння науково-технічній співпраці.

В Україні розроблено перші п'ять стандартів державної системи стандартизації.

До державної системи стандартизації України входять:

ДСТУ 1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови викладання, оформлення та змісту стандартів.

54. Поняття, сутність і підстави банкрутства.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання

Суб’єкти банкрутства.

Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Боржник, який виступає суб'єктом б-ва обов’язково має бути або ЮО, або ФО-підприємцем. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предст-ва, відділення тощо). Боржник - суб'єкт підпр-кої діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати. Грошове зобов'язання - зоб-ння боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цив-прав дог-ру та на ін підставах, передбачених цив-м зак-вом У. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом.