Висновки до і розділу

Боротьба з бідністю залишається найважливішим завданням соціальної та політики більшості країн світу. Особливо це теж стосується із перехідною економікою, змінюють свою систему економічних відносин, яких належить Україна. Поглиблення бідності протягом останніх десятиріч, особливо у країнах із низькому рівні доходів населення, змусило міжнародних організацій об'єднувати свої зусилля, створені задля цієї проблеми.

У результаті реформ, що проводилися в Україні" протягом періоду після здобуття незалежності, сталося заплановане на зміну структури суспільства, яка лише з слабкості управлінського апарату і з непослідовності управлінські рішення, призвело до негативних наслідків. Ці реформи стали початком диференціації доходів населення і ще появі масштабної бідності. Сама програма реформування і не передбачала механізмів, які перешкоджають збіднення населення.

З оцінок експертів вважається, що майже чверть населення України належить до бідного. Тому дослідження проблеми бідності та шляхів її подолання в значною мірою актуальним для української держави [22].

Загроза зубожіння нависла над певними соціально-професійними верствами населення. "Соціальне дно" поглинає селян, низькокваліфікованих робочих, інженерно-технічних працівників, вчителів, творчої інтелігенції учених. У такому суспільстві діє ефективний механізму "всмоктування" людей на «дно», головними складовими якого є методи проведення нинішніх економічних реформ, невтримна діяльність кримінальних структур і нездатність держави захистити своїх громадян.

Ідеальна мета боротьби з абсолютної бідністю — її абсолютне подолання: у суспільстві, і більше у соціальному державі повинно бути людей, які мають прожиткового мінімуму. Завдання боротьби відносною бідністю — не повне усунення нерівності, та його, як кажуть, оптимізація, приведення до рівня, не що виходить за прийнятні у цьому суспільстві межі України і водночас не підриваючому стимули соціально-економічної активності.

У нашій країні слабка і політика. Її заходи зовсім адекватні ситуації, і тому бідний в Україні отримує значно менше допомоги, ніж бідний в інших країнах. Ще однією із труднощів - розшарування в умовах отримання якісних медичних і навчальних послуг. Життєво важливі реформи соціального страхування й життєздатного утворення, проведені в такий спосіб, щоб і бідним ці послуги були доступні. Зараз такого підходу немає, і бідні не отримують ні якісної меддопомоги, ні якісної освіти, й у цьому разі де вони не отримують шансу вирватися з бідності.

Перехід України до ринкової економіки призвів до високої диференціації окремих соціальних груп за рівнем життя, зростання частки бідного населення. Ця проблема формує серйозну загрозу національній безпеці, зачіпаючи не окрему людину, а суспільство загалом. Закономірно, що бідність дуже тісно пов'язана з безробіттям, тому перспективами подальших досліджень в цьому напрямку є розроблення стратегічних напрямів регулювання зайнятості населення.

Про шляхи подолання бідності українського населення розкриється в наступних розділах.