Програма соціологічного дослідження:

Актуальність дослідження. Складна економічна ситуація, обтяжена збройним конфліктом на сході країни, призводить до зростання ще більшої бідності та соціального відчуження серед населення України, особливо серед вразливих груп, як-от внутрішньо переміщені особи, багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю, представники сільських громад, діти-сироти та ін.

Таким чином, у даному дослідженні ставиться мета, яка полягає у вивченні бідності як соціальної категорії, пізнанні основних чинників формування бідності та дослідити можливості уникнення бідності.

Об'єктом дослідження виступає бідність населення сучасної України.

Предметом дослідження є сукупність об'єктивних і суб'єктивних аспектів бідності, що включають в себе основні аспекти бідності.

Задачі дослідження:

Основна:

- зрозуміти та дослідити ставлення населення до бідності та її існування

Допоміжіні:

- Проаналізувати існуючі дослідження теоретико-методологічних підходів феномену бідності дослідницькими центрами;

- Дослідити та описати зміст соціальних уявлень про бідність, як одного з факторів формування культури бідності;

- Обґрунтувати підхід до вивчення бідності, яка відповідала б специфіці сучасного українського суспільства;

- Дослідити чи співпадають шляхи подолання бідності запропоновані іншими дослідницькими центрами з особистим дослідженням;

- Обґрунтувати значення результатів дослідження бідності для прийняття більш ефективних заходів по боротьбі з бідністю.

Гіпотеза дослідження:

Головна:

• Проблема населення та політики держави, як явище, що впливає на активніший розвиток сучасної країни;

Робочі:

• Готовність населення уникнути бідності та шляхи підвищення інтересу влади до подолання та покращення становища в Україні;

• Соціальна нерівність в доходах українського населення: сучасні реалії.

Інтерпретація:

Бідність — соціальне положення, що характеризується відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням.

Межа бідності — це рівень доходу, нижче якого неможливе задоволення основних потреб.

Рівень бідності — це питома вага сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності.

Крайня форма бідності — це бідність по відношенню до стандартів цивілізації. Ця форма асоціюється з абсолютною бідністю (межею виживання).

Потреба — це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда.

Соціальна нерівність — положення в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл. 

Населення — сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни,країні, континенту чи всієї земної кулі тощо

Операціоналізація: для дослідження моєї теми був використаний метод опитування, а саме анкетування. (див. додаток Б).

Методологія даного дослідження визначається його прикладним і міждисциплінарним характером. Бідність виступає предметом вивчення соціальної філософії, загально соціологічної теорії, економіки, соціальної статистики, антропології, соціальної психології. Робиться спроба поєднання структурного та культурологічного підходів до вивчення феномену бідності.

Наукова новизна і практична значимість соціологічного дослідження:

1. У даній роботі обґрунтовано і реалізовано комплексний підхід до вивчення бідності. Застосування до вивчення феномену бідності структурного та культурологічного підходів у комплексі дає можливість більш глибокого розуміння феномену бідності і можливостей подолання негативного впливу її субкультури на поведінку населення.

2. Отримані дані про зміст соціальних уявлень респондентів про бідність. Виділені образи і моделі сприйняття бідного. Зафіксована базова характеристика образу бідного.

5. Отримано оригінальний матеріал за результатами дослідження осіб, які проживають на території України. Отримана інформація, яка може бути використана в роботі органів соціального захисту при роботі з реципієнтами даних служб, а також при розробці диференційованих заходів підтримки малозабезпеченого населення. Обґрунтовано можливі напрями діяльності щодо підтримки найбільш незабезпечених верств населення і представників "соціального дна".

6. Систематизовано теоретичний матеріал, який може бути використаний при розробці навчальних курсів та посібників для підготовки фахівців з соціології та соціальної роботи.

Соціально-демографічні характеристики респондентів. У дослідженні взяли участь 59 жінок і 41 чоловіків. Вікові характеристики респондентів такі: від 17 до 30 років – 35 осіб, від 31 до 40 років – 23 особи, від 41 до 50 років – 15 чоловік, від 51 до 60 років – 13 осіб, старше 60 років – 19 осіб.

За даними, які було презентовано національною "Цілі розвитку тисячоліття України: 2000-2015 роки", були припущення, що рівень бідності в Україні у 2015 році може зрости до 33% порівняно з 2013 роком. Коли рівень був тільки 22,1%.

Такий прикрий прогноз пояснюється наявністтю різних чинників. Нині у країні збільшується кількість незайнятого населення - рівень безробіття з кінця 2013 року до першого кварталу 2015 виріс з 7,7% до 9,6%. Збільшується заборгованість із зарплат, яка у червні перевищила 1,8 млрд грн.

Впаданню в бідність населення посприяли девальвація, інфляція, і, як наслідок, скорочення реальних доходів та зростання витрат. Особливо ускладнили ситуацію в державі воєнні дії на сході. Війна посприяла зростанню рівня крайньої бідності та обумовила появу явища "раптова бідність". Яка вкрай позначилася на умовах життя українців.

Згідно з національною доповіддю, з 6 млн жителів зони АТО і прилеглих територій більше 5 млн потрапили або до групи раптово збіднілих, або до групи вразливих до бідності внаслідок бойових дій.В умовах економічної нестабільності та непристосованої до нових умов державної політики багато звичних за інших обставин подій підводять українців до межі бідності. Серед них - втрата роботи, хвороба чи навіть народження дитини. Навіть сім'ї, у яких є лише одна дитина, вразливі до бідності. Втім, найбільші ризики існують для багатодітних сімей. За самооцінкою, серед багатодітних родин бідними себе вважають 73,4% проти 66,5% серед усіх сімей з дітьми.

Водночас, за оцінками авторів доповіді "Цілі розвитку тисячоліття", внаслідок виникнення неважкої хвороби, до категорії "бідні" може потрапити від 16,1% до 35,6% населення. У разі виникнення тяжкої хвороби, серед бідних ризикують опинитися майже всі українські родини.

Ще більш вразливою групою, ніж раніше, є пенсіонери. На думку голови Партії пенсіонерів України Миколи Кукуріки, за межею бідності перебуває 99% пенсіонерів - якщо визначати бідність за критерієм ООН - 5 дол на добу. "Пенсіонери стали щонайменше вдвічі біднішими, порівнюючи з 2014 роком. Їх становище значно погіршило запровадження податків з пенсій та девальвація гривні. Мінімальна середня пенсія повинна становити 6-7 тис грн. Такий рівень дозволив би задовольнити найнеобхідніші потреби", - відзначає він.

Нестабільний середній клас. Рівень життя останнім часом погіршився не лише у найбіднішої категорії, а і в більш заможних людей, так званого середнього класу. Традиційно більшість аналітиків головним критерієм належності до цієї верстви визначає рівень доходу. Але варто відзначити, що «середній клас» чи багаті ніколи не вважали себе заможними і як зазвичай їм не вистачало коштів.

За даними Інституту демографії, до середнього класу належать люди, середньомісячний дохід яких не нижчий за п'ять прожиткових мінімумів - 5 880 грн на особу. Однак за нинішньої ситуації ця цифра може виявитися надто низькою. "Щоб належати до середнього класу, українська сім'я повинна мати дохід 40 тис грн на місяць, що менше 2 тис дол. Такий рівень доходу дозволяє формувати витрати і накопичувати заощадження. Нижньою межею діапазону для середнього класу, очевидно, є 28 тис грн для сім'ї", - каже провідний експерт інформаційно-аналітичного центру Forex Club в Україні Андрій Шевчишин. Інший спосіб визначення середнього класу - це думка людини про себе та її структура споживання.

За даними соціологічних досліджень, представники середнього класу більше витрачають на сферу послуг, книги, культурні заходи, побутову техніку, одяг, взуття, навчання та страхування.

"Бідніші верстви населення більшу частку доходу витрачають на їжу і комунальні послуги, після чого в них майже не залишається заощаджень", - говорить експерт.Водночас, незалежно від критерію, частка представників середнього класу в Україні значно нижча, ніж в інших державах. До того ж, вона активно скорочується протягом останнього року. "За даними різних джерел частка такого населення коливається від 5% до 25%. У розвинених країнах - 50-60%", - каже Веселкова.( див. додаток Д)

Також я прослідкувала дослідження компанії ТNS, яке свідчить, що в Україні кількість представників середнього класу - вищого середнього прошарку - на початку 2015 року досягла найнижчого значення за останні чотири роки - 9%. Більше того, змінилися не лише фінансові можливості українців, а й суб'єктивна оцінка свого становища у суспільстві.

"Протягом останнього року збільшилася кількість українців, які вважають своє становище в суспільстві низьким - 25% у першому кварталі 2015 року проти 17% у першому кварталі 2014 року", - відзначають автори дослідження. (Див. Додатог Г)

За даними дослідження "Омнібус" компанії GfK Ukraine, частка населення, яка може дозволити собі відвідати ресторан, скоротилася з 42% у червні 2014 року до 26% у червні 2015 року. Водночас відсоток людей, які мають кошти на подорожі, впав з 28% до 19%, а процент тих, хто може дозволити собі придбати побутову техніку чи електроніку, - з 16% до 9%, недорогий автомобіль - з 5% до 2%, розповідає менеджер проектів відділу досліджень ринків споживчих товарів GfK Ukraine Людмила Котусенко.

Українці змінили структуру витрат не лише на дозвілля. Як наголошує аналітик Андрій Шевчишин, середньорічні темпи зростання цін на продукти становлять 21,9%, на послуги ЖКГ - 38,2%, транспорт - 32,2%. "Доходи громадян перерозподілилися на оплату ЖКГ та витрати на транспорт, скоротивши доступний ресурс для продовольчих і непродовольчих товарів. Знизилася частка товарів не першої необхідності", - підкреслює він.

Багатьом жителям України протягом останнього року довелося змінити навіть свої звички у харчуванні. За даними GFK Ukraine, частка тих, хто переглядає та контролює свої витрати на харчування і намагається на них заощадити, зросла з 25% у першому кварталі 2014 року до 40% у першому кварталі 2015 року.

Варто відзначити, що в Україні побільшало людей, яким узагалі не вистачає грошей на їжу. Це підтверджується даними TNS, які виявили, що у четвертому кварталі 2013 року лише 1% населення не мав грошей навіть на їжу, то у першому кварталі 2015 року ця цифра зросла до 6%.Найбідніші верстви населення змушені якщо не недоїдати, то принаймні шукати альтернативні продукти, які менше коштують, але, відповідно, є менш якісними."Ціни на продукти зростали швидше, ніж доходи. Підвищувалися і тарифи на оплату житла, тож вільних коштів надзвичайно мало. У бідних людей залишається раціон, який не сприяє здоровому харчування: хліб, картопля, жири"

В Україні за різними оцінками середній клас становить 5-30% населення. Найменшою ця цифра є тоді, коли середній клас розраховували виходячи з наявності активної політичної позиції громадян.

Частка середнього класу у загальній кількості населення України, %

2008	2009	2010	2011	2012
28,5	23,6	29,1	22,2	23,6

Дослідницька компанія GFK Ukraine визначає поняття "середній клас" не лише за рівнем доходу. На її думку, важливими є також певні спосіб мислення та поведінка на ринках, включаючи ринок праці, освіту та усвідомлення себе середнім класом.

Цікаво, що за останнім критерієм людей, які відносять себе до цієї категорії, значно більше, ніж 30%, - майже половина усього населення."Громадяни можуть мати тіньові доходи. Не виключена і хибна ідентифікація. Взагалі більшість українців культурно почуваються європейцями. У їх уяві поняття середнього класу - позитивне, тож зрозумілим є бажання прикрасити реальний стан", - пояснюють феномен у Дніпровському центрі соціальних досліджень.

Відрізняються і суми доходів, які визначають належність до середнього класу.У GFK, наприклад, нижньою межею входження у цю категорію вважають дохід 4 815 грн на місяць на одну особу.

За словами експерта Інституту демографії та соціальних досліджень Людмили Черенько, людина, аби вважатися середнім класом, мусить заробляти 4-5 тис грн.Найголовніше - це ідентифікація себе як середнього класу, тобто свідомої групи, чого в Україні поки що нема, додає вона.

"В Україні середній клас, на жаль, дуже незначний. Ще сумніше те, що протягом останніх чотирьох років ця категорія населення втратила "вагу", - зауважує аудитор канадської компанії Charlton & Company Максим Сулімов. Який дохід в Україні можна вважати доходом середнього класу, оцінити важко, але приблизно - це зарплата 800-1400 дол на людину на місяць, додає експерт.

В Україні особливості середнього класу вивчають небагато установ. За останнім дослідженням GFK, рівень середнього класу в українському суспільстві протягом останніх років змінювався, але не виходив за межі 22-30%. Найбільше представників середнього класу проживає у столиці - 51% від загальної кількості населення, найменше - на півночі України - 15%. Також "середняки" переважно зосереджені у містах-мільйонниках - 35%, у селах їх найменше - 11%.

Під час дослідження були визначені цікаві особливості цієї групи. Наприклад, представники середнього класу є раціональними та схильними витрачати гроші. Також середній клас більш оптимістичний у важкі часи. Люди цієї категорії найчастіше пробують щось нове, наприклад, нові продукти харчування.

Частка середнього класу у регіонах України, %

Київ	Південь	Схід	Захід	Центр	Північ
51	24	24	17	17	15

Різні оцінки експертів та відсутність масштабних досліджень наштовхують на думку, що наразі середній клас - досить примарна категорія. Тимчасом без нього не може існувати жодна розвинена країна. Звісно, влада не зможе створити середній клас, але, без сумніву, мусить стимулювати його зростання. "Рецепти зростання добре відомі: створення умов для розвитку малого бізнесу, стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Такі можливості дало б підписання угоди про асоціацію України з ЄС", - відзначають у Дніпровському центрі соціальних досліджень.

Також в Україні порівняно низький відсоток витрат на науку: на одного дослідника - 15 тис дол, що утричі менше, ніж у Росії. На мою думку, це також є однією з вагомих причин розвитку збіднілості в країні, адже дослідженням та питанням бідності приділяється мало уваги. Більше того, реальне фінансування науки істотно нижче, ніж передбачений законодавством рівень 1,7 ВВП.

Ще однією важливою умовою для формування середнього класу є створення таких умов, у яких людина може бути впевненою у завтрашньому дні: освітні програми, програми з працевлаштування молоді, житлові програми.