- •Серія «Навчально-методичні посібники»
- •1. Загальні положення мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні :
- •2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни «історія одеської школи права»
- •2.1. Анотація
- •2.2. Навчальний план дисципліни «історія одеської школи права»
- •2.3.Тематичний план курсу «історія одеської школи права»
- •6. Рекомендована література до вивчення курсу «Історія Одеської школи права»
- •7. Хронологічний покажчик
- •8. Перелік питань до заліку
Прав. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
Кафедра історії держави і права
Серія «Навчально-методичні посібники»
ІСТОРІЯ ОДЕСЬКОЇ ШКОЛИ ПРАВА |
навчально-методичний посібник
для студентів Національного університету
«Одеська юридична академія»
Одеса
Фенікс
2015
ББК 67.3.
УДК
Аракелян Мінас Рамзесович – кандидат юридичних наук, професор, завідувач кафедри Історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Єфремова Наталя Володимирівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Остапенко Тимур Олександрович – кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Корнієнко Ірина Валеріївна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Горяга Оксана Вікторівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Шевчук-Бєла Яна Валеріївна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія»
Рекомендовано до друку рішенням Навчально-методичної ради Національного університету «Одеська юридична академія»
(протокол № від 2014 р.)
Рецензенти:
1. А. Ф. Крижановський – доктор юридичних наук, професор, в.о. ректора Міжнародного гуманітарного університету; член-кореспондент НАПрН України.
2. Н. М. Крестовська – доктор юридичних наук, професор кафедри теорії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія».
Історія Одеської школи права: навчально-методичний посібник для семінарських занять та самостійної роботи студентів 1 курсу НУ «Одеська юридична академія» / М. Р. Аракелян, Н. В. Єфремова, Т. О. Остапенко, І. В. Корнієнко., О. В. Горяга, Я. В Шевчук-Бєла. – Одеса : Фенікс, 2015. … с. (Сер. : Навч.-метод. посібники).
Навчально-методичний посібник з дисципліни Історія Одеської школи права розроблено для студентів 1 курсу Національного університету «Одеська юридична академія». Посібник містить плани семінарських занять з методичними рекомендаціями до їхньої підготовки, а також тексти лекцій, питання до заліку та пояснення щодо змісту самостійної роботи студентів з зазначеної дисципліни. До кожної теми семінарських занять подається перелік рекомендованої літератури, що значно спрощує самостійну роботу студентів в процесі вивчення дисципліни.
Навчально-методичний посібник розраховано на студентів і слухачів НУ «Одеська юридична академія» та всіх хто цікавиться питаннями історії Одеської школи права.
© М. Р. Аракелян, Н. В. Єфремова, Т. О. Остапенко,
І. В. Корнієнко, О.В. Горяга, Я. В. Шевчук-Бєла, 2015
© Оформлення ПП «Фенікс», 2015
ПЕРЕДМОВА
Програма вивчення навчальної дисципліни «Історія Одеської школи права» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів напряму 0304 «Право» спеціальності 6.03040101 «Правознавство». Предметом вивчення дисципліни «Історія Одеської школи права» є: еволюція юридичної освіти в Одесі, а також вивчення передумов, закладання підвалин та подальшого процесу розвитку Одеської школи права (від 1817 до утворення Національного університету «Одеська юридична академія»).
Навчальна дисципліна «Історія Одеської школи права» є: 1) історико-правовою наукою, бо вивчає феномен юридичної освіти, як один з основних елементів правової системи України; 2) історичною наукою, оскільки вивчає генезис Одеської школи права крізь призму історичних подій та політико-правових трансформацій.
Доречно також зазначити, що питання юридичної освіти в будь-якій з розвинутих держав назавжди залишиться одним з найважливіших. Освітня функція держави є стратегічно важливим для неї завданням. Особливо актуально це питання звучить для суспільств, які будують модель правової держави в умовах активного реформаційного руху. Загальновідомо, що справжня освіта взагалі і юридична зокрема по своїй природі й характеру – досить консервативні і не терплять адміністративної суєти й нескінченного реформування. Причина проста: руйнуються старі, багаторазово виправдані академічні школи, без яких немислима ніяка скільки-небудь значима для суспільства, держави й індивіда освіта, і не встигають сформуватися нові школи, для створення яких найчастіше потрібні десятиліття.
Значною небезпекою при цьому, як показує досвід України останніх десятиріч є поверхневі, организаційно-технічні, формальні реформи, а точніше – подоба реформ, або псевдореформи. Проведені переважно з ініціативи чиновників «з гори», які, зазвичай мають лише поверхову уяву про предмет реформи, такого роду покрашення лише переважно сковзають по поверхні, видозмінюючи тільки форму явища, не зачіпаючи його сутності й змісту. Стосовно системи юридичної освіти пострадянської України це виявилося, зокрема, у тому, що в процесі її реформування весь запал і вся енергія реформаторів пішли в основному на те, щоб, покінчивши з колишньою системою підготовки юристів широкого профілю спішно просунути так звану багаторівневу систему, яка не прижилася в більшості країн Західної Європи. Останнім, часом, фахівці все частіше відзначають, що замінивши юриста широкого профілю на бакалавра, фахівця і магістра, тобто замінивши одну форму й назву на три інших, реформи в цілому дуже мало торкнулися самої сутності вищої юридичної освіти.
Здається цілком обумовленим твердження сучасних фахівців, які вважають, що система юридичної освіти України в сучасних умовах глобалізації, задля того, щоби не залишитися за межею сучасного світового розвитку повинна органічно поєднати в собі ознаки національного й інтернаціонального, патріотизму й космополітизму. Зрозуміло, що мова не йде при цьому про беззастережне й механічне використання світового досвіду й світових стандартів у системі юридичної освіти України. Треба більш уважно придивитися до світового досвіду і світових досягнень, які на перевірку подекуди виявляються над міру роздутими ЗМІ самими пересічними американізованими «досягненнями». Маються на увазі дійсні, багаторазово підтверджені часом і досвідом багатьох країн новації в системі підготовки юридичних кадрів, які з великою користю можуть і повинні бути використані в системі юридичної освіти України.
Добре відомо, що ядром юридичної освіти України завжди були і повинні залишатися й надалі вітчизняні академічні школи, накопичений попередніми поколіннями досвід і сформовані протягом цілих сторіч традиції вітчизняних вузів і шкіл. Спираючись на них у процесі підготовки висококваліфікованих кадрів, система юридичної освіти України за прикладом Англії, Китаю, Росії й інших країн повинна одночасно вирішувати й низку інших, не менш важливих завдань.
Міждисциплінарні зв’язки: «Історія Одеської школи права» пов’язана з наступними дисциплінами: «Історія держави і права України», «Теорія держави і права», «Історія політичних та правових вчень», «Філософія права», «Правова деонтологія», «Політологія» тощо.
