5.2. Рецепція укр..К-ри і л-ри в романі о.Забужко «Польові…»

Українська культура: за О. Забужко («Польові дослідження з українського сексу» з лейтмотивом «мазохістського патріотизму»), можна пояснити з погляду письменниці тотальною неприсутністю українства у світі й відповідним прагненням протиставитися- вирізнитися з нього взагалі, а не з’ясовувати стосунок власної ідентичності виключно до європейської. «Приреченість на небуття», за О. Забужко, детермінована неминучістю українського вибору – це «вибір між небуттям і буттям, яке вбиває». Самозамикання у небутті для нації означає не лише неможливість будь-якої зовнішньоспрямованої інтеграції, а й поступове перетворення колективної національної свідомості в «ніщо», оскільки позбавляє його діалогу з Іншим, а відтак і порозуміння з собою.

Анотація до першого видання книги: «Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця XX століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом».

Роман Оксани Забужко «Польові .. » став етапним явищем у сучасній українській літературі. Відкритість і щирість оповідачки створюють особливий сповідальний настрій, що поєднується: з глибоким критичним аналізом процесів в українській літературі, культурі та суспільному житті. Намагання поглянути на українське життя збоку дозволило авторці зробити широкі філософські узагальнення та прогноз щодо майбутніх шляхів розвитку нації.

Люди відкриті, сильні, цілеспрямовані й відважні — такими бачить О. Забужко нових українців. Хоча в реальному житті героїня роману не знаходить підстав для надій про відродження, вважаючи, що єдиний вибір, який ми маємо, — це вибір «межи жертвою і катом, між небуттям і буттям, яке вбиває».

Образ «нового українця» постає лише в опозиції до образу українців-сучасників, які зображуються як пасивні, слабкі та пригноблені.  Інфікованість страхом, який «передавався у спадок», зруйнувала традиційний образ чоловіка як захисника й хазяїна, породила тип вічно невдоволеного невдахи, ще до початку дії налаштованого на поразку.  Комплекс меншовартісності наклав свій відбиток на психологію українця. Проте героїня роману Оксана мріє про «чоловіка породи», «колишніх легінів минулого», Миколи, єдиного сильного українця, якого зустріла Оксана, Проте роки, проведені в провінційному місті, відбилися й на ньому. Як наслідок - душевна «відмороженість», «знехіть до нормального контакту» Єдине його бажання – само реалізуватися Микола, незважаючи на внутрішній потенціал, не реалізується в тексті твору як носій образу «нового українця», лишаючись у межах старого світосприйняття.  Фіінал твору все одно оптимістичний. Оксана, що в юності мріяла про смерть над Атлантикою, бажає щасливої подорожі літаку, на якому повертається додому.

Роман Оксани Забужко «Польові ..» став етапним явищем у сучасній українській літературі. Саме поєднання проблем національної історії та національної ідентичності з еротизованою автобіографічною на рацією в «П…»націлене на розкриття питання формування само тотожності в суч. Укр..к-рі. Єнс Герльт у своїй статті зазначає, що Забужко подає ти нової національної свідомості в Україні.

Стильовою домінантою Оксани Забужко є «потік свідомості», використання вставлених конструкцій.,звертання,Багатогранність і різноплощинність змісту.