22.2. Осмислення здобутків нтр в ліриці і.Драча («Балада днк», «Балада про кібернетичний собор» тощо).

Однією з центральних тем поезії Драча стає НТР. Науково-технічна революція у Драча пов'язана з інфернальністю. Епоха молодості Івана Драча була дещо схожа на нашу: люди були зорієнтовані на технічний прогрес, захоплені досягненням розуму і науки. Іван Драч не цурався наукових відкриттів, стежив за поступом технічного прогресу,але разом із тим намагався дещо відволікти увагу людей від техніки і змусити їх подивитися на мистецтво, щирі людські почуття, які існували і існуватимуть, незважаючи на технічні досягнення.

 Поетові завжди цікавими були здобутки людського розуму, але майже тридцять років тому у його поезіях прозвучала пророча пересторога щодо використання досягнень науки в галузі генетики й кібернетики, ядерної фізики й енергетики, що може бути використана не на користь, а на погибель людств ("Балада ДНК", "Балада про кібернетичний собор"). У ті часи навіть самі назви вражали своїм новаторством: “Балада ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти”, “Балада про кібернетичний собор”.«Балада ДНК» - описується загроза клонування людини для війни.

Творчість І.Драча чи не найпоказовіше репрезентує потяг «шістдесятників» до знань і естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми фольклорними джерелами, з літературними, культурними надбаннями рідного краю.

Взаємопереплетене з традицією новаторство І.Драча не тільки у зовні незвичних словосполуках, сміливому введені наукової лексики в мову вірша, а насамперед – у прагненні поєднати в цілісному образному баченні прадавнє народнопоетичне й сучасне «науково-художнє» розуміння. Драматично втілено й проблему духовного, морального «забезпечення» науково-технічного прогресу («Балада ДНК…», «Балада про кібернетичний собор»). Всупереч цілком закономірному замилуванню досягненнями людського розуму був потужний струмінь сарказму, гротеску, іронії відносно «безмежних» можливостей генералів з «штучними мозками»; драматизму в зображенні конфлікту нового й старого, «кібернетичності» і «соборності». Іван Драч також чи не першим висунув вимогу моральної відповідальності людини за не прогнозовані результати НТР («Балада ДНК», «Балада про кібернетичний собор»). Та, на жаль, усі ці перестороги вчасно не були почуті. За гіркою іронією долі, саме Драчеві судилося «оспівати» будівництво Чорнобильської атомної станції.

23.2. Авангардні засоби у ліриці Драча

Шестидесятники відмовлялись творити правдоподібну літературу, а намагались творити лише правдиву, порушували національне питання, творили гуманну літературу. Не винятком був й Іван Драч.

Творчість Івана Драча сповнена звуковими експериментами («прагну спочатку почути ячання»), деструкцією жанрів, метафоризацією та інтелектуалізацією поетичного стилю. В тв. Драча простежується алегоризм мислення, віддалена асоціативність, поєднання реалістичних деталей з їх символічним, метафоричним наповненням.

Твори мають внутрішню та зовнішню теми. Зокрема у вірші «Лоша» зовнішя тема: близкавка вбила лоша, а внутрішню тему можна окреслити як руйнівна сила кохання. У вірші багато еліптичних конструкцій, що надає поезії розмовної інтонації, підкреслює лаконізм, пришвидшує темп.

Балада «Крила» має внутрішню тему- неприйняття свого дару; небесний дар розмінюється на матеріальні блага.

Драч вводить наукову лексику. Термінологічна лексика в поезії І.Драча: атом, протон, цезій, стронцій,ракета, орбіта, агонія, донор, кисень, ДНК, рондо, ритурнелі, полонез, октава, віраж.

Однією з центральних тем поезії Драча стає НТР (науково-технічна революція): «Балада про гени» «Балада ДНК - дезоксирибонуклеїнової кислоти».

Іншою провідною темою є тема смерті («Як ховали Шевченка», «Реквієм Павлові Тичині»)

Драч піднімає питання великої і малої людини (поема-симфонія «Леонардо да Вінчі»), генію і злочину («Монолог Сальєрі»), генію і простої людини.

Кіно для Драча стає новим божеством («кіновіруючий»).

Часто Драч використовує : тавтологію, дієслівні анафори, які є характерними для фольклорної поетики, своєрідні оказіоналізми («Стоколос нації» «дощів поламані хребти», «агресія помідорів»); оригінальні епітети («З тривожними, музичними очима»).