20.2 Поетика прози Гр. Тютюнника

Григір Тютюнник — це письменник, якого можна назвати совістю цілого покоління та цілої української літератури. Герої Тютюнника повністю позбавлені егоїзму та індивідуалістичних поривань, вони живуть за принципом, сформульованим героєм новели «Зав'язь»: «Буде в людей — буде і в нас». Так вчили їх з діда-прадіда, тому це звучить як заповідь наступним поколінням, як вираження ідеалу життя і стосунків між людьми.

Герої новел письменника утверджують в житті ті принципи, якими жив і їх автор. Вони несуть у собі величезний потенціал життєстверджуючої сили, одвічної народної мудрості. Найщиріші симпатії Григора Тютюнника віддані скромним будівничим життя, отим самим людям праці, чиї поривання письменник так досконало знав, бо теж був одним з них. Від ранніх років пізнав він ціну кривди, зрозумів ціну справжньої дружби, підтримки близьких людей, такими речами слід дорожити в житті, і саме цю думку утверджують герої новел Тютюнника. Вони живуть справжніми цінностями, а не штучними, розуміють, що ціну має не зовнішність людини, а її справа, ставлення її до матері та близьких людей. І засуджуючи облудність різних покидьків, що руйнували людські душі, письменник був нещадним, навіть жорстоким.

Правдивістю зображуваних людських характерів, художньою майстерністю у відтворенні їхніх вчинків, емоцій — ось чим найбільше приваблюють читача твори Григора Тютюнника. Його герої правдиві кожним своїм жестом, кожною психологічною деталлю, реплікою, поглядом, виразом обличчя. Тютюнник справді є живописцем життєвої правди і справжнім майстром художньої деталі, у вмілому використанні якої і полягає величезний художній потенціал його творчості.

Найчастіше деталь у творах Тютюнника є наскрізною, вона бере участь у творенні характеру і часто переростає у символ, як, наприклад, в оповіданні «Зав'язь». Тут деталь спочатку створює настрій, а потім стає образом, який своїм підтекстом асоціативно дає багатозначний символ у заголовку тексту, книги.

Можна згадати також «зозулю» у творах «В сутінках», «Три зозулі з поклоном». Зозуля — образ зневаженої людьми нещасної жінки, самотньої дівчини, символ тривоги й печалі людської. Цей символ стає невід'ємним компонентом поетики творів Григора Тютюнника. Символічний також образ «вогник далеко в степу». Він символізує надію, яка веде людину в житті,є символом сподівання, провідною зіркою кожної людини, яка виводить людину зі складних життєвих ситуацій.

В оповіданні «Син приїхав» із сарказмом та гіркотою зображено, як син-городянин, приїхавши до матері, хизується автомобілем та іншими ознаками свого забезпеченого життя, навіть мовлення його якесь неживе, перекручене, як і він сам. Так, він говорить: «Якщо вже кликати когось із чужих, то нужних людей, полєзних. Голову колгоспу чи ще когось, хто вам пригодиться». Він не звик просто любити людей, обдаровувати їх своєю теплотою, насолоджуватися їхнім теплом. До людей цей син ставиться просто як до засобів досягнення ще більшого добробуту, він згоден терпіти їхню присутність задля вигоди. деталь — прохолодне поблискування «Москвича» під грушею після невдалої гулянки. Цей холодний блиск символізує духовне зубожіння, байдіжусть до людей, ситість.

Художня деталь у творчості Григора Тютюнника одночасно є засобом і узагальнення, типізації й індивідуалізації, конкретизації у зображенні предметів та характерів. У вмілому використанні її полягає величезний художній

суттєвим аспектом поетики Тютюнника є семантика катарсису, який звільняє від страху перед вибором власної буттєвої ніші. Зцілення від силового поля опозицій і входження у світосприйняття плюральності мало реалізувати, за Тютюнником, зміст антиколоніального міфу. У версії письменника лише засвоєння досвіду конфлікту онтологій може вивести з роздоріжжя і відкрити нові альтернативи у глухих кутах одновимірності. Цей фактор є вирішальним для множинних онтологічних моделей рецепції творчості майстра.

«Завязь». Зовнішня тема:кохання. Підтема: перше кохання. Внутрішня тема: єдиний хто навів лад – австрійці.

«В сутінки» Зовнішня теіма: відчуття провинни матерю. Внутрішня: фронт-відбирав у сімей чоловіків

«Холодна м’ята». Внутрішня тема: не дозволене кохання, Клава(жінка) не мала ніякого розвитку у селі,була теж ображена на чоловіка через таку зміну життя, Клава сумувала за Владівастоком, за свєю волею, Зустріч з Клавою пробудило у Андрія спогади про дитинство, все життя, а службу на морі дл нього була чимось іншим, особливим, не належало до всього життя. ». Андрію не вистачало щастя у буденному, насолоди у природі, вільного часу. Холодна м’ята наче ковток повітря, нового життя . Його теща спонукала дівчат не до розвитку, до вищої освіти, а до « тваринництва. Зацікавленна у «затупінні» молодих дівчат Зовнішня тема: презирство тещею через те що змінив офіцерське вбрання на тракториста, , і що їй набридли мамині знущання над чоловіком і над її вибором, що обрала такого чоловіка.

«Сито сито». Зовнішня: мати-ворожка. Чоловічий гордовитий характер. Висміюється віра у ворожіння.

Внутрішня - для когось тлумачення снів важливе, а для когось немає що їсти і за що навчатись, хоч і розумний.. Людям потрібне не ворожіння, а віра, і знаючи що їх обманюють, продовжують ворожити.

«Кізонька». Зовнішня:зрада жінки. Внутрішня: чоботи – все що залишилось від коханої, бережне ставлення. Лелеки стали його сім’єю. Він кохав Дарку і її гордовитий характер.

«Дивак» Зовнішня: дитина любить природу, бережно ставиться до всього, її цькують за це. Відмовлявся малювати горщечок,виконувати те що змушує система, йому хотілось малювати дятла. Дідусь хоче оберегти від знущань і вчить як битися, бо каже що «затопчуть». Внутрішня: дивак-не такий як інші. Олесь мав інші цінності і бачення речей,через що суспільство його не сприймає.