- •1.1 Літературний процес іі пол. Хх ст.
- •1.2 Художня деталь (образ, символ, характеристика, вислів) у малій прозі Гр. Тютюнника.
- •2.1.Відображення тоталітаризму у творчості письменників іі пол. Хх ст. ( і. Багряний, в. Барка, б. Антоненко-Давидович, Гр. Тютюнник, в. Стус, і. Калинець .)
- •2.2. Засоби і прийоми постмодернізму у романі ю.Андруховича «Рекреації»
- •3.1. Тема голодомору у творчості українських еміграційних письменників.
- •3.2 Поетика і проблематика роману у віршах л. Костенко «Маруся Чурай».
- •4.1. Авангардні тенденції в укр. Літ-рі. Естетичні та ідейні засади Нью-Йоркської групи.
- •4.2 Аналіз новел б. Антонечка-Давидовича «Що таке істина», «Куди подівся Леваневський?», «Хто такий Ісус Христос?».
- •5.1 Шістдесятництво
- •5.2. Рецепція укр..К-ри і л-ри в романі о.Забужко «Польові…»
- •6.1. Постомодерні шукання в укр.Літ
- •6.2. Психологізм повісті Антоненка-Давидовича «Смерть». Вбивство, як шлях до істинного більшовизму.
- •7.1 Проблема збереження історичної пам’яті в творчості українських письменників (л.Костенко, о.Гончар) Взято зі статті нашого універу.
- •8.1. Неоромантичні домінанти творчості о.Гончара
- •9.1. Творчість Івана Багряного
- •9.2 «Внутрішня» тема новелістики Гр. Тютюника («Деревій», «Нюра», «Дядько Никін», «три плачі над Степаном», «у Кравчині обідають», «Крайнебо» та ін.)
- •10.1 Герменевтична поезія Емми Андієвської
- •10.2 Табірна проза б. Антоненка-Давидовича ( цикл «Сибірські новели»)
- •11.1. Новелістика Григора Тютюнника
- •12.1. Ліна Костенко: життєва та творча доля «шістдесятника»
- •13.1 Життя і творчість Василя Стуса.
- •13.2. «Спокуси святого Антонія» Емми Андієвської
- •14.1. Традиціне і новаторське в поезії Івана Драча.
- •15.1 Найновіші видання і дослідження з української літератури 2 пол. Хх ст.
- •15.2 Антисвіт в’язниці в романі Багряного «Сад Гетсиманський»
- •16.1 Поетика міфу, символічний ряд, роль художньої деталі в романі Василя Земляка «Лебедина зграя».
- •16.2. Художні домінанти лірики в. Симоненка
- •17.2 Інтимна лірика Ліни Костенко
- •18.1 Життя і творчість Василя Барки. Контамінація реального і метафізичного в романі.
- •18.2. Особливості вираження теми в поезії Івана Драча («Балада про випрані штани», «Балада про відро», «Крила», «Лоша»)
- •19.1 Поезія в. Симоненка
- •19.2 Аналіз смислових рівнів роману і. Багряного «Сад Гетсиманський».
- •20.1. Громадянська лірика українських поетів 2пол 20ст.
- •20.2 Поетика прози Гр. Тютюнника
- •21.1 Українська література в 2 половині 20 століття в критичній оцінці.
- •22.2. Осмислення здобутків нтр в ліриці і.Драча («Балада днк», «Балада про кібернетичний собор» тощо).
- •23.2. Авангардні засоби у ліриці Драча
- •24.1. Поезія духовного опору в укр літ іі пол 20 ст. Творчість Стуса, Світличного, Сверстюка, Калинця
- •24.2 Мотиви лірики Ліни Костенко.
- •25.1. Сюрреалізм в укр. Літ. Поети Нью-Йоркської групи
- •26.1 Реальне і химерне в романі Земляка «Лебедина зграя»
- •26.2 Драматична поема і. Кочерги «Свіччине весілля».
- •27.1. Неоромантичні тенденції в українській прозі 2 пол. ХХст.
- •28.1. Український «химерний роман»: генеза, тяглість, проблематика і поетика
- •29.1. Інтертекст та інтерсеміотика в українській літературі другої половини хх століття.
- •29.2 Образ мудрого правителя у драматичній поемі і.Кочерги «Ярослав Мудрий».
- •30.1. Відображення подій Другої Світової війни у творчості українських письменників другої половини хх століття.
- •30.2 Жанрова поліфонія української літератури іі пол хх ст. Авторські модифікації класичних жанрів
19.1 Поезія в. Симоненка
Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935р. в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни. Василь Симоненко належав до поетів шістдесятників. Перша збірка поета «Тиша і грім» побачила світ в 1962 році, і сповнена вона переважно інтимною лірикою. Також в збірку ввійшли і суспільно публіцистичні вірші, в яких поет заявляє про свою позицію, засуджує бюрократію. Друга збірка Василя Симоненка під назвою «Земне тяжіння» вийшла вже посмертно в 1964 році. В ній відчувається на перший погляд потяг до людей, любов до життя, до землі, але також багато віршів написані в гнівному настрої, в них відчувається бажання викрити злочини, зняти маски з негідників. Патріотична лірика, любов до рідної України посідає визначальне місце в творчості Симоненка. І не даремно. В. Симоненко знайшов проникливі, яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Його твори, присвячені Батьківщині й народові, пройняті високим розумінням патріотичного обов’язку, внутрішньою переконаністю й вірою у високі ідеали. Цю любов до рідної землі поет висловлює у вірші “Грудочка землі”. Вірш "Україні" – це поетична декларація, в якій автор образно говорить про свою злитість з Україною, з її долею. У вірші "Люди прекрасні" поет розкриває свою жадобу життя, творчості, любов до рідної землі та людей. Поет закликає не бути байдужим, залишити по собі добру пам’ять, щоб не сказали люди – "їх на землі не було".
У вірші "Пророцтво 17-го року" В. Симоненко гнівно звертається до "катів-тиранів" з попередженням про грядущу кару. Цей вірш з’явився після того, як Василь із друзями відвідали одне з місць поховання жертв сталінських репресій - Биківню. Ця подія збурила душу поета, загострила гнів і ненависть до тиранії. Він передрікає пришестя справедливого суспільства
Цій темі присвячений вірш "Де зараз ви, кати мого народу?" З гнівним сарказмом звертається поет до тих, хто десятиліттями гнітив і катував народ.
Новаторство В. Симоненка виявляється не в пошуках нових поетичних форм, жанрів, а в самому змісті творів, у широкому, непідробленому інтересі до внутрішнього світу так званої простої людини, в проникненні в її багатий внутрішній світ, і розумінні і художньої відтворенні людської гідності, самоповаги, в розумінні неповторності кожної особистості, праві її на пошану, любов, на звичайне людське щастя за життя – та на добру пам’ять, коли вона піде з нього.
Лебеді материнства Тема «Лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. Ідея «Лебеді материнства»: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Основна думка «Лебеді материнства» Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».
На початку вірша перед маленьким героєм постає захоплюючий і чарівний світ казки, який бентежить і манить його. Потім мати каже синові напутнє слово, адже колись він вирушить у життєву дорогу і буде змушений робити важкий вибір. В. Симоненко знайшов проникливі яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму — найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб виразити свою любов,— важко. В. Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у «Лебедях материнства» й любов до рідної матері, й любов до прекрасної нашої неньки - України у простих, щирих словах. Вірш умовно ділиться на дві частини. У першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). Але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Образи «Лебеді материнства» 1) Мати —. В народному уявленні завжди ототожнювалася з Батьківщиною. Тому зрада їй вважалась непростимим гріхом, а втрата — катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно осуджувався, оскільки призводив до самознищення нації. 2) Лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством. 3) Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля: І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі…Тополя (у народних легендах) — це перевтілена дівчина (про це йдеться і в поемі Т. Шевченка «Тополя») · Верба — це дерево життя.
