- •1.1 Літературний процес іі пол. Хх ст.
- •1.2 Художня деталь (образ, символ, характеристика, вислів) у малій прозі Гр. Тютюнника.
- •2.1.Відображення тоталітаризму у творчості письменників іі пол. Хх ст. ( і. Багряний, в. Барка, б. Антоненко-Давидович, Гр. Тютюнник, в. Стус, і. Калинець .)
- •2.2. Засоби і прийоми постмодернізму у романі ю.Андруховича «Рекреації»
- •3.1. Тема голодомору у творчості українських еміграційних письменників.
- •3.2 Поетика і проблематика роману у віршах л. Костенко «Маруся Чурай».
- •4.1. Авангардні тенденції в укр. Літ-рі. Естетичні та ідейні засади Нью-Йоркської групи.
- •4.2 Аналіз новел б. Антонечка-Давидовича «Що таке істина», «Куди подівся Леваневський?», «Хто такий Ісус Христос?».
- •5.1 Шістдесятництво
- •5.2. Рецепція укр..К-ри і л-ри в романі о.Забужко «Польові…»
- •6.1. Постомодерні шукання в укр.Літ
- •6.2. Психологізм повісті Антоненка-Давидовича «Смерть». Вбивство, як шлях до істинного більшовизму.
- •7.1 Проблема збереження історичної пам’яті в творчості українських письменників (л.Костенко, о.Гончар) Взято зі статті нашого універу.
- •8.1. Неоромантичні домінанти творчості о.Гончара
- •9.1. Творчість Івана Багряного
- •9.2 «Внутрішня» тема новелістики Гр. Тютюника («Деревій», «Нюра», «Дядько Никін», «три плачі над Степаном», «у Кравчині обідають», «Крайнебо» та ін.)
- •10.1 Герменевтична поезія Емми Андієвської
- •10.2 Табірна проза б. Антоненка-Давидовича ( цикл «Сибірські новели»)
- •11.1. Новелістика Григора Тютюнника
- •12.1. Ліна Костенко: життєва та творча доля «шістдесятника»
- •13.1 Життя і творчість Василя Стуса.
- •13.2. «Спокуси святого Антонія» Емми Андієвської
- •14.1. Традиціне і новаторське в поезії Івана Драча.
- •15.1 Найновіші видання і дослідження з української літератури 2 пол. Хх ст.
- •15.2 Антисвіт в’язниці в романі Багряного «Сад Гетсиманський»
- •16.1 Поетика міфу, символічний ряд, роль художньої деталі в романі Василя Земляка «Лебедина зграя».
- •16.2. Художні домінанти лірики в. Симоненка
- •17.2 Інтимна лірика Ліни Костенко
- •18.1 Життя і творчість Василя Барки. Контамінація реального і метафізичного в романі.
- •18.2. Особливості вираження теми в поезії Івана Драча («Балада про випрані штани», «Балада про відро», «Крила», «Лоша»)
- •19.1 Поезія в. Симоненка
- •19.2 Аналіз смислових рівнів роману і. Багряного «Сад Гетсиманський».
- •20.1. Громадянська лірика українських поетів 2пол 20ст.
- •20.2 Поетика прози Гр. Тютюнника
- •21.1 Українська література в 2 половині 20 століття в критичній оцінці.
- •22.2. Осмислення здобутків нтр в ліриці і.Драча («Балада днк», «Балада про кібернетичний собор» тощо).
- •23.2. Авангардні засоби у ліриці Драча
- •24.1. Поезія духовного опору в укр літ іі пол 20 ст. Творчість Стуса, Світличного, Сверстюка, Калинця
- •24.2 Мотиви лірики Ліни Костенко.
- •25.1. Сюрреалізм в укр. Літ. Поети Нью-Йоркської групи
- •26.1 Реальне і химерне в романі Земляка «Лебедина зграя»
- •26.2 Драматична поема і. Кочерги «Свіччине весілля».
- •27.1. Неоромантичні тенденції в українській прозі 2 пол. ХХст.
- •28.1. Український «химерний роман»: генеза, тяглість, проблематика і поетика
- •29.1. Інтертекст та інтерсеміотика в українській літературі другої половини хх століття.
- •29.2 Образ мудрого правителя у драматичній поемі і.Кочерги «Ярослав Мудрий».
- •30.1. Відображення подій Другої Світової війни у творчості українських письменників другої половини хх століття.
- •30.2 Жанрова поліфонія української літератури іі пол хх ст. Авторські модифікації класичних жанрів
13.2. «Спокуси святого Антонія» Емми Андієвської
«Спокуси святого антонія» - поетична збірка Емма Андієвської (української письменниці, поетеси та художниці, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму), що вийшла у світ 1985 року. У ній Емма Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Вона витворює власний світ, відштовхуючись лише від своїх внутрішніх переживань. Поетеса намагається вирватися з вже існуючого світу у світ, де потрібно все створювати наново. Світ ще не знаний, його ще потрібно пізнати , і поет є посередником у цьому пізнанні. Читач сприймає цей новий світ через сприйняття поета. Світосприйняття Андієвської дозволяє нам подивитися на звичні речі з іншої точки зору. У цьому й полягає завдання поета-креатора: відкрити читачеві інший світ, створити його для читача. Логіка Андієвської-поета часто не відповідає поняттю логіки читача. Ця її алогічність і є спробою вирватися з буденної дійсності в уявний світ, де вона може створювати дійсність за своїми уявленнями.
У збірці бачимо сонети з морально-етичною проблематикою добра і зла, Божественного і людського, Бога і диявола. Глибокий діалектичний зміст таких опозицій розгортається близьким до класичного способом. пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями.
Збірка – про найважчий шлях великого духовного життя, про пізнання й боротьбу з Богом, боротьбу душі з бісами, про усе присутність божественної любові, без якої неможливе життя. Тема збірки – інтертекстуальна. «Спокуси» - це ключ, що відкриває нам космос Андієвської і її інтерес до дуального світу (духовне-матеріальне). У збірці поєднані світогляд, філософія і фантастичний світ Е.Андієвської. Порушено проблему звільнення душі від гріха, очищення душі (через духовні страждання), здобуття внутр. свободи й Царства Божого в серці задля того, аби злитися з Творцем всесвіту. Задля цього людина може заглиблюватися в серйозні богословські проблеми, а може йти шляхом віри, відкритих ран і мук. Усі люди, на думку Андієвської, втягнені у вічну боротьбу добра і зла, світла і темряви. Проблема вибору теж стосується кожного: людина має шанс пізнати й осягнути найвищу мудрість і просвітлення Святим Духом людської душі. Письменниця вважає, що життєве пекло – єдиний шлях до прозріння: страждання та екстремальні межові ситуації одуховнюють та просвітлюють зсередини, покращують внутрішній зір людини, вчать прислухатись і помічати знаків, які дає нам доля.
Основним тропом у поетиці Е. Андієвської є символ. Класифікація символів у її поезіях на тематичні групи (життя (народження), смерть, потойбіччя тощо) залежить від реалізації через них змісту концептуальних категорій буття, інобуття (небуття) та процесу .
В сонетах Андієвська звертається до мотивів смерті та посмертного існування. Смерть у віршах Анд. - закономірний перехід до нового життя (можливе трактування і як - до специфічного стану свідомості) ("Смерть – лише вхід в давно забуту власність…"), що співзвучно з філософсько-релігійною ідеєю реінкарнації. Для неї смерть - це повсякчасна протилежність життю.
Образ Бога (подібно до поглядів Ф. Ніцше, Ж. П. Сартра), як і синонімічні йому образи хаосу, Духу, в сонетах Андієвської відтворений подвійно: як конструктивна сила, так і руйнівна.
