9.1. Творчість Івана Багряного

Письменник величезного творчого діапазону.

Засновує самвидав (збірка новел "Чорні силуети") і виникнення псевдонімів. Сам мав понад 16, бо в еміграції приховувався від радянської влади.

В західній Європі перебував в таборах ВР для переміщених людей, які втратили громадянство. тут пише трактат "Чому я не хочу вертатися до СРСР" з метою переконати українців, що це небезпечно для життя.

Важливим моментом у літ спадщині є заснування ним МУРу (мистецький український рух).

На установчому з'їзді виголошує "Думки про літературу", де ключовими тезами було: слово - це зброя; письменник - речник нації (а не про себе чи від себе); щоб увійти до світової л-ри треба рухатись від національного до загальнолюдського; літ-ра покликана виховувати і гартувати людей; література має бути оптимістичною; важливіше ЩО писати, а не як (тобто зміст, а не форма).

Перлиною його творчості і світовим бестселером є роман "Тигролови". він здобув успіх на Заході (перекладений англ., фр., голл., данською). В Австрії визнали найкращим твором для молоді. Ним щодо екранізації зацікавився навіть Голлівуд. Висунутий за нього на Нобелівську премію. Він утверджує якісно новий тип роману. Багряний у ньому виступає як неоромантик. Його герої - досконалі, взірці. Висуває нову концепцію жінки - модерний сучасний ідеал, яка стоїть в один рівень з чоловіками у мисливстві, навіть випереджає їх у чоловічому фасі, але цим не менш жіночна.

Стверджуються позитивні цінності. Корінь людини - її нація (велич укр ментальності, але є й вади - вайлуватість, лінь, в'ялість).

Ще однією провідною лінією у творчості є роман "Сад Гетсиманський", де співвіснують 4 рівні: подієвий, філософський, християнський та чорного гумору. цей роман також став бестселером. Він одним з найперших у світі подав безпрецендентні свідчення про репресії з українського погляду. Тут він також виступає як письменник самобутньої концепції людини.

Серед його творчості знаходимо оповідання, п'єси, поеми, поетичні збірки, романи, повісті та дитячі твори.

9.2 «Внутрішня» тема новелістики Гр. Тютюника («Деревій», «Нюра», «Дядько Никін», «три плачі над Степаном», «у Кравчині обідають», «Крайнебо» та ін.)

Назва новели «Деревій» пов’язана із запаховими відчуттями. До деревію у Данила Коряка пристрасть, він з дитинства, з тиз пір коли чинбарував з батьком, любить запах деревію. Він порівнює деревій з ладаном. Деревій- це радість життя, це його дух. Для Данила деревій – це сенс його існування. Ліс – це улюбленна праця, втіха його серця. Окрім взаємозв’язку людини і природи, в оповіданні фігурує і пробема плинності життя. В оповіданні демонструється життя різних поколіннь (як в епізоді коли Данило і Полька зустрічають малих школярів, а потім і закохану пару і Полька згадує як вони з Данилом колись були молодими).

У творі «Нюра» піднята проблема «малої» людини. Іван Кирячок коли щось каже завжди вживає слово «немов», щоб ніхто не подумав, що він так міркує, бо міркувати він ніколи не наважувався. Все господарство тримається на його жінці, сам Іван часто піддакує словам своєї жінки, за що він і прозваний Нюрою. Проте, у творі фігурує й інша тема. Молодшу доньку Івана та Нюрихи- Маню покинув її хлопець Ілько. Іван (Нюра) приходить до висновку, що якби Маня була «інженерша або лікарша», то Ілько її не покинув, бо «людину тепер ніхто не бачить». Цими словами висловлена думка, що посада людини часто буває важливіша за неї саму і не важливо якою є людина, коли вона не має престижної професії.

В оповіданні «Дядько Никін» на перший план виходить проблема швидкоплинності часу. Вдало описано епізод, коли у м’ясника просять «хвостика» , «ратичок» чи «тельбушок» дві бабусі, м’ясник дає тельбухи бабусям, та потім каже «Що воно за народ отакий? У нас баба до останнього дня порпається в землі, онуків глядить, їсти варить, а ці п’яні тиняються та старцюють». Тут Тютюнник наголошує на тому, як пияцтво та життя без праці рухнує людину.

Проблема людського буття, та його наповнення піднята у творі «Три плачі над Степаном», в якому розповідається про смерть та похорони Степана Дерев’янка.

«У Кравчини обідають» на перший план виходить життя й побут сімейства Юхима Кравчини.

«Крайнебо» піднімає онтологічну проблему. Символ крайнеба- це смерть, кінець життя. Твір має 4 частини: «Прослідок», «Груші з копанки», «Людям на добро», «Колиска». Головні персонажі кожної частини (дідусь, що плете кошики «дядько Ігор» (як прозвав його оповідач), бабуся Марфа, старий Терешко та солдат є майже маргінальними особистостями. Тютюнник лаконічно описує життя та зовнішність кожного з цих персонажів.