1.3. Коротка характеристика природних умов району дослідження

Українські Карпати є частиною Карпатської гірської країни, а саме системи Східних Карпат (що можна поділити а Зовнішні Східні і Внутрішні Східні Карпати). Під цією назвою розуміють частину Лісистих Карпат, що розташована у межах території України. Карпати в межах України займають 19,5 тис. км², охоплюючи території Львівської (18,6%), Івано-Франківської (37,5 %), Чернівецької (15,8 %) та Закарпатської (65,9 %) областей. Ширина даного регіону понад 110 км, протяжність вздовж північно-східного краю досягає 280 км. В Українських Карпатах виділяють морфоструктури: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногорські Карпати, Рахівсько-Чивчинський масив, Вигорлат-Гутинське пасмо, Закарпатські улоговини і низовини [Попов 1968].

На кліматичні умови в Карпатах впливають експозиція схилів гірських хребтів, зміни температури і кількості опадів з висотою. Середні температури січня становлять відповідно -4,5 і -З°С, а в горах -6 і -12°С. Зима м'яка, сніжна, з тривалими відлигами; літо в горах нежарке, з дощами. Середні температури липня в Передкарпатті +19°С, Закарпатті +20°С, в горах +13, +7°С. Гори й передгір'я надмірно зволожуються; річні суми опадів у передгір'ях становлять 800-1000 мм, а в горах 1500-1600 мм.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів. Геоморфологічна будова Карпат має істотне екологічне і хорологічне значення в історичному процесі висотної диференціації рослинного покриву. За характером поясності вичленовано два варіанти – південно-західно-карпатський та північно-східно-карпатський. Вони розмежовані хребтами Полонинських Карпат, які вищі за Вододільні Карпати і тому є своєрідним кліматичним бар'єром, що має певне фітогеографічне значення. Висотна диференціація рослинного покриву проявляється чіткіше у південно-західному мегасхилі, де є п'ять термічних зон та дев'ять вертикальних рослинних поясів, ніж на північно-східному, де є чотири термічні зони та вісім поясів. Така фітогеографічна ситуація пояснюється складнішою геоморфологічною будовою та більшою контрастністю кліматичних умов у Закарпатті. За характером висотної диференціації рослинного покриву північно-східний макросхил подібний до Польських Карпат, а південно-західний – до Словацьких Карпат [Стойко 2003].

Ґрунтоутворення у Карпатах розвивається на продуктах вивітрювання трьох комплексів геологічно різновікових гірських порід. Найдревнішими (палеозой) є метаморфічні породи Рахівського масиву і Чивчинських гір; молодими (крейда, палеоген) – флішові породи, які представляють Складчасті Карпати, що займають до 90% площі; наймолодшими (неоген) – ефузивні породи Вулканічних Карпат. У межах гірсько-лісового поясу Карпат, від висоти 300-325 м й до 1470 м над рівнем моря, переважають бурі лісові кислі ґрунти; або, як їх ще називають, бурі-гірсько-лісові чи просто гірські буроземи [Руднева 1960].

Територія Українських Карпат поділена на 4 геоботанічні округи і 18 геоботанічних районів [Голубець 2003].

Округ дубово-букових і дубових (із дуба скельного) передгірських закарпатських лісів лежить вузькою смугою на південних схилах Вулканічного хребта і в Хустсько-Солотвинській улоговині на висотах від 150-200 до 600 м над р. м. Він займає близько 9,6% території Українських Карпат, знаходиться в теплій кліматичній зоні. Його характерною особливістю було значне поширення мішаних лісів з дуба скельного і бука лісового з домішкою дуба звичайного, граба, клена польового, черешні, липи пухнастої.

Округ букових лісів займає 72% території Українських Карпат і є найскладнішим за екологічними й геоботанічними показниками. Його межі збігаються з межами букового поясу й облямовують гірські схили між висотами 300 і 1450 м над р. м.

Округ смерекових гірськарпатських лісів займає найвищий лісовий пояс Українських Карпат – на верхніх частинах схилів Ґорґан, Чорногори, Чивчинських, Мармароських і Гринявських гір. Панують смерекові ліси – чисті у верхній частині округу і з домішкою бука та ялиці – у нижній. Клімат – прохолодний і помірно холодний. Характерною фітоценотичною ознакою є відсутність ліщини, бузини чорної, зменшення покриття, а в смузі чистих смеречин зникнення підлісника європейського, маренки запашної, зубниці залозистої, герані Роберта, розхідника волосистого, шавлії клейкої.

Округ субальпійських та альпійських сланких чагарників і полонин з домінуванням життєвих форм чагарників, чагарничків, трав, мохів і лишайників. Клімат суворий. Едифікаторами чагарникових і чагарникових угруповань є сосна гірська, душекія зелена, яловець сибірський, чорниця, лохина, рододендрон східнокарпатський, наскельниця лежача та ін., В окрузі велика кількість східнокарпатських ендемів та унікальних рослинних угруповань [Голубець 2003].

З цієї короткої характеристики видно, що Українські Карпати багаті різноманітною рослинністю, особливо деревною та чагарниковою, що передбачає велику кількість відповідного субстрату для життєдіяльності грибів, тут є ділянки майже незайманих людиною рослинних угруповань, які представляють великий науковий і практичний інтерес. Все це, а також сприятливі фізико-географічні умови, дає можливість очікувати на даній території високу видову різноманітність дискоміцетів родини Helotiaceae.