спрямовувати вольові дії. Тенденція розвитку раціонально осмислених і організованих освітньо-виховних систем повинна орієнтуватися на зразки високої духовної культури, яка перебуває в жорсткому про­тистоянні з масовою культурою. Раціональний підхід повинен ураховувати, що освіта й життя здійснюються в різних площинах, мають різні тенденції. Завдання філософії освіти — їх максимально узгодити.

Трансформація сучасного суспільства передбачає визначення ці­льових, змістовних і ціннісних контекстів освіти всіх рівнів. Освіта повинна бути спрямована на перехід суспільства на більш доско­налий рівень, адекватний цивілізаційним викликам епохи. Філософія освіти дає можливість усвідомити запити часу й правильно визна­чити шляхи й засоби подальшого продуктивного розвитку людини.

§ 4. Освіта впродовж життя

Сучасна епоха вимагає від людини знань, а для цього потрібно постійно вчитися. Проблема навчання в процесі всього життя люди­ни з усвідомленням його суті й значення не може бути спрощеною, пов’язаною лише з об’єктивно біологічними (вік людини) процесами.

Вирішення проблеми безперервного навчання в основному має бути узгоджене з процесами, які характерні для особистості й суспіль­ства. Найперше, це обумовлено унікальним місцем і роллю освіти в житті кожної людини. Адже серед багатьох показників, за якими визначається рівень розвитку окремих країн і народів, найголовні­шим є інтелектуальний потенціал, тобто рівень освіти і науки.

Нерозуміння ролі та значення освіти взагалі й проблеми освіти впродовж усього життя людини пов’язано зі спрощеним розумін­ням її суті як найважливішого складника соціального, духовно- творчого процесу. Необхідно враховувати те, що освіта належить до індивідуальної, специфічної культури людини, є надбанням її свідомості та розуму. Знання набувають у процесі навчання, пізнан­ня світу, аналізу людиною власного життєвого досвіду, соціальної практики. З огляду на це, освіта — безперервний процес, що зале­жить від стану середовища, у якому відбувається розвиток людини, і від індивідуальної творчості людини.

У сучасному світі освіта має:

• бути максимально індивідуалізованою (з урахуванням природ­них здібностей, психологічних особливостей індивіда);

• будуватися на найкращих освітніх технологіях (найголовніше — навчити людину вчитися, тобто самовдосконалюватися, здобувати нові знання на базі існуючих);

• Філософія, 11 кл.

225

• перебувати в безперервному роз- витку.

Серед основних характеристик ос- віти, які мають першочергове значення, можна визначити такі:

• масовий, усеохоплюючий харак- тер освіти (не плутати з індивідуаліза- цією навчання), тобто освіта перестає бути елітарною сферою і перетворю- ється на предмет для більшості. На-

ситет імені Тараса Шевченка самперед для населення тих країн, які

гостро відчувають необхідність перехо­ду від індустріальних і постіндустріальних суспільств до суспільств інформаційних;

• принципова зміна не лише загальнолюдського, загальноцивілі- зованого призначення освіти, а й обов’язкова її безперервність. Тобто навчання, освіта, духовне й практично-прикладне, професійне зба­гачення, фахова підготовка людини під час здобуття знань мають здій­снюватися постійно.

Освіта впродовж усього життя є об’єктивною, реальною потре­бою сучасного буття людини й суспільства. Не можна забувати й те, що освіта значною мірою сприяє забезпеченню більш успішного пристосування до життя молоді, а також тих людей, життєвий шлях яких різко змінився.

Основні принципи освіти впродовж усього життя можна визначити як обумовлені реальною ситуацією, так і законами про освіту:

• доступність освіти;

• послідовність і доступність її здобуття;

• державна підтримка освіти на всіх її рівнях.

Система освіти сучасної України насамперед має базуватися, створюватися, удосконалюватися й розвиватися на таких основних засадах:

• безперервність, доступність в освіті відповідно до віку, ступеня соціального розвитку й професійної кваліфікації громадян;

• постійне врахування основних тенденцій розвитку конкрет­ного соціуму, його громадян.

З цих взаємопов’язаних засад визначальною, домінуючою є саме друга, пов’язана з об’єктивною закономірністю зміни й домінування головних сфер суспільства. Нині це духовна сфера, пов’язана не так з вольовим чи емоційним станом, як із пізнавальною діяльністю. Отже, не можна будувати систему освіти тільки як таку, що зорі­

Київський національний універ-

226