У
відповідях на запити сучасності
принципове значення має з’ясування
проблеми: у якому соціокультурному,
історичному й національному середовищі
існує й розвивається та чи інша система
освіти? Це важливо для визначення
цільових установок освіти, її ціннісних
основ і предметного змісту, а також її
рівнів, форм і міри доступності різним
соціальним суб’єктам. Чи можливі на
її основі продуктивні комунікації,
взаєморозуміння й узгодженість дій?
Це передбачає класифікацію і відбір
предметного змісту знань, які забезпечують
інформаційний багаж і розвиток
особистісних здібностей, а також
ціннісне
обґрунтування мотивацій діяльності.
Усе це обумовлює наявність відповідних
засобів і освітньо-виховних технологій.
Однак і тут потрібне виокремлення
образу людини, її ідеалів і прагнень,
які створюють стійку мотивацію освітньої
діяльності.
З
ускладненням суспільно-економічних
систем, розвитком форм організації,
зміною культурних форм урізноманітнюється
освітній процес. Проблеми освіти
пов’язані із загальним процесом
глобалізації. Вони стосуються тих
кардинальних змін, які відбуваються з
людиною та умовами її існування.
Разом із тим значимість індивідуального
життя та особистісних досягнень зростає,
оскільки творчість окремого індивіда
може бути «точкою» розвитку всієї
системи і переходу її в нову якість.
Науково-технічний прогрес не лише
здійснюється через індивідуальну
творчість, а й дає могутні сили, здатні
зруйнувати суспільство й знищити життя
на землі. Усі ці реалії вимагають
осмислення в самосвідомості
суспільства. Для цього потрібно
активізувати всі інтелектуальні
сили, у тому числі й філософське
розуміння ролі й значення освіти в
житті суспільства та людини.
До
філософії освіти належить теоретичний
аналіз.
Питання про освіту й перспективи її
розробки закономірно виникли в період
кардинальної зміни світоглядних
орієнтирів. Стали актуальними проблеми,
які не вкладалися в парадигму педагогічної
науки: релігія і наука в сучасній
освіті; освіта як складова частина
соціального механізму виживання
людства; практичність в освіті; межі
її допустимості тощо. Необхідність
філософського аналізу для їх вирішення
стала очевидною.
Разом
із тим виокремлення філософії освіти
не означає заміни конкретного освітнього
дослідження «філософуванням» про
педагогічні реалії. Це принесе не
більше користі, ніж могла принести,
наприклад, ліквідація конкретних
наукових дисциплін, тобто біології,
фізики, історії та заміна їх філософією.
Унаслідок цього не варто§ 3. Філософія освіти: її зміст і значення
ФІЛОСОФІЯ
ОСВІТИ
ФІЛОСОФСЬКА
МУДРІСТЬ
Чим
розумніша людина, тим більше своєрідності
вона знаходить у кожного, з ким
спілкується. Для пересічної людини
всі люди одноманітні.
Б.
Паскаль
вимагати
засобами особливої дисципліни —
«філософії
освіти» — виробити інші по-
няття
про освіту, школу, форми викладання
тощо.
Так само не доцільно відносити до
об’єктів
філософії освіти систему і процес
виховання,
навчання, розвиток людини;
зміст,
методи, засоби й організаційні
форми
освітньо-виховної
діяльності. Необхідно
враховувати
існування й подальший роз-
виток
педагогічної науки.
Філософський
аналіз у сфері освіти повинен існувати
не замість
теоретико-педагогічного
(спеціально-наукового) пізнання, а
разом
із
ним. Звичайно, межа між ними, на перший
погляд, не вирізняється.
Однак
вона проявляється, якщо предмет
філософського аналізу ви-
значити
як зв’язок найбільш широких уявлень
про світ, суспільство
й
місце людини в ньому з освітньою
реальністю та її відображенням
у
педагогічній науці. Гуманітаризація
освіти
як спеціальна наукова
проблема
і як практичне завдання вимагає
використання результатів
філософського
аналізу подібних питань.
Філософія
освіти — це не лише спосіб мислення, а
й зміна куль-
тури
емоційних переживань, ціннісних
орієнтацій, діяльність, пове-
дінка
й образ життя людини як в індивідуальному,
так і в суспіль-
ному
масштабі. Звичайно, найважливішими
засобами вирішення
цих
проблем є культура, мистецтво й наука.
Проте для цього вони
самі
повинні пройти
зміну своєї самосвідомості,
зблизивши пред-
метний
зміст
діяльності з аксіологічною
спрямованістю,
увівши
гуманістичні
критерії в оцінки результатів цієї
діяльності. Цим вони
повинні
покласти в її ціннісну основу принципи
ненасилля на про-
тивагу
принципу «боротьби всіх проти всіх»,
який культивувався
віками.
У цілому цей процес передбачає зміну
само-
свідомості
суспільства й активізацію захисних
функ-
цій
освіти щодо морально-духовного здоров’я
суспіль-
ства,
до «екологіїлюдини».
У відносинах між людьми,
спільнотами,
групами й етносами має зайняти перше
місце
культура
діалогу
і згоди,
узгодження різних ін-
тересів,
терпимості та плюралізму, цінностей,
а не
моральний
хаос. Таким є одне з найважливіших
спрямувань
адекватної XXI ст. філософії
освіти.
Постійною
проблемою освіти є предметне забезпечення
педагогічного процесу. Адже освіта в
цілому є полем
комплексних міждисциплінарних досліджень
і системного аналізу.
Для філософської рефлексії як
АКАДЕМІЯ
НАУК
V
Ь
укр\\*+
1918
Емблема
Національної академії наук України
223
