політика, мораль і право тощо. Поняття «сучасний рівень» є нічим іншим, як відповідністю зразкам надбань загальнолюдської куль­тури.

Проте, називаючи суспільство цивілізованим, ми ще мало що можемо сказати про становище й долю людини в ньому, про роз­виток її як особистості, про її щастя. В оточенні найсучасніших речей людина може не знайти себе, почуватися дискомфортно, самотньо, тобто перебувати в стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути їй чужою. І людина тікає від куль­тури, від самої себе. Причина цього вбачається в недостатності культури. Тобто предметний світ цивілізації повинен цілком під­порядкуватися розвиткові сутнісних сил людини. Якщо цього немає, суспільство стає ворожим їй, незважаючи на надбання техні­ки, технології, матеріальної культури в цілому, науки й освіти.

Отже, невід’ємною й суттєвою рисою сучасного цивілізаційного процесу є органічна єдність культури та цивілізації. Проте куль­тура ніколи не поглинається цілком цивілізацією. Вона залиша­ється жити відносно самостійно як характеристика людського буття, як його смислотворче начало. Якщо ж цивілізація виходить з-під контролю культури, вона стає на шлях занепаду.

§ 6. Національні культури та культура загальнолюдська

Кожен народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією і релігією, мораллю, правом тощо.

Головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Адже завжди мова висловлює душу певного народу, певного етносу. Розмаїття мов закладає основи поліфонії культур.

Нині у світі існує 5651 мова. З цієї кількості

_п майже 1400 невизнаних і відмираючих. До цієї

ЗІЛИЬИНИ ... __с.

........... категорії потрапили 250 австралійських мов

СТОЛІТЬ і 170 мов індіанців США. З 4200 визнаних мов

добре вивчені майже 500.

207

Тема 8

Мова є «органом культури», безпосереднім буттям культури, що твориться кожною нацією. Отже, розмаїття, багатоманітність культур зумовлені тим, що мова як основний елемент культури є завжди мо­вою певної нації.

У національній культурі (а безнаціональних культур немає) націо­нальні особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках: у побуті — форми розселення, особливості помешкань, досвід народ­них майстрів, переважаючі будівельні матеріали (дерево, камінь, цегла тощо); у національній самобутності життя — історичні та при­родні умови; особливості духовного розвитку нації; її побутові тра­диції та звичаї; особливості психології; виразові засоби, характерні для нації; у фольклорі з його самобутністю; у хореографії; один і той самий жанр літератури; гумор; у піснях народів, що співзвучні патріотичним почуттям народу; у ставленні до смерті; в архітектурі як престижі нації та її сучасних проблемах. Отже, у національній культурі відтворюється насамперед спосіб світосприйняття народу, його світорозуміння, що особливо позначається на мистецтві та фі­лософії.

; Елементи національної культури

.і ~ї З Т І

Загально- ґ _{Ментальний}Л (Національний ^ ( Синтезуюче- ^

^ людським ) ^ } і І І діалогічний і

Культура як спосіб людського буття має ряд загальнолюдських рис, притаманних усім націям, усім народам. Саме тому культури

різних народів світу, незалежно від їх розселення, мають багато спільного: люди використовують однакові знаряд- дя праці, розмірковують приблизно над одними й тими ж проблемами, пе- реживають однакові емоційні стани, сподіваються і закохуються, вихову- ють дітей тощо. Вони майже однаково усвідомлюють красу і велич Космосу, межі свого існування, свою смертність,

„ незахищеність перед загрозою ката-

Києво-Печерська лавра •,

208

Людство, очевидно, має певну глибинну основу свого існування. Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Взаємодія між культурами є способом збереження цілісності цивілізації як уні- кального витвору історії. Багатство культур народів світу є свід- ченням багатогранності вияву людського як такого. Культурні досягнення народів не суперечать одне одному, а, навпаки, по- повнюють скарбницю загальнолюдської культури новими над- баннями. Взаємообмін культурними здобутками народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, умовно інтеграції світової цілісності.

Активізація зазначених процесів у другій половині XX — на по- чатку XXI ст. стикається з не менш активними процесами розвитку національної свідомості, національних почуттів багатьох народів у різних регіонах світу. Національне аж ніяк не суперечить загаль- нолюдському, а, навпаки, — воно є його особливим виявом і вхо- дить до системи загальнолюдських надбань цивілізації.

Разом із тим потрібно мати на увазі, що перебільшення чи абсо- лютизація значення національного не тільки не сприяє зміцненню світової єдності, а й руйнує її. А водночас вона руйнує й саму націо- нальну культуру, оскільки ізоляція від загальнолюдської культури не приносила користі жодному з народів світу. Адже якщо культура замикається сама в собі й прагне увічнити застарілі форми життя, відкидаючи будь-який обмін і порівняння, тоді вона стає безплід- ною й рухається до занепаду. Лише в процесі порівняння поглядів, думок, міркувань народжуються нові конструктивні підходи, розширюється горизонт глибшого усвідомлення власної позиції, визначаються її місце та роль у контексті загальноцивілізаційного розвитку людства.

Духовною основою національної культури є самосвідомість на- ції, упредметнена в її святинях, у національній символіці, у звича- ях, обрядах і ритуалах; її духовні почуття (національні, моральні, естетичні, громадські, родинні та ін.).

Звичаї — це історично сформовані способи поведінки, які передаються з покоління в по- коління. Закріплюючись із плином часу, зви- чаї переростають в традиції. За основу кожної традиції взято досвід того соціального середо- вища, яке ним володіє і постійно його відтво- рює. Відбувається безперервний процес зміни традицій, відмирання консервативних і ви- никнення прогресивних, що відповідають потребам та інтересам суспільства.

ФІЛОСОФСЬКА МУДРІСТЬ

Оскільки у своїй глибинній суті життя є дія і рух, цілі, що переслідуються, ста­новлять невід’ємну части­ну життя людини.

X. Ортега-І-Гассет

14. Філософія, 11 кл.

209