- •§ 1. Від історії філософії до загальної філософії
- •9 Мудрість
- •§ 3. Завдання, особливості та структура курсу «Філософія»
- •§ 4. Предмет філософії, її' функції та призначення
- •Тема 1 філософське розуміння світу: буття, матерія Поняття матерії, руху, атому являють собою лише символи, з яких сучасні люди конструюють власний світ. О. Шпенглер
- •§ 1. Учення про буття
- •Тема 1
- •Тема 1
- •§ 2. Буття як реальність. Філософське розуміння категорії «буття»
- •Тема 1
- •§ 3. Об’єктивне буття і буття людини
- •Тема 1
- •§ 4. Єдність і різноманітність світу
- •§ 5. Матерія, рух, простір і час
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 2 людина та її буття у світі у житті немає іншого смислу, окрім того, який людина сама надає, розкриваючи свої сили, живучи творчо й продуктивно. Е. Фромм
- •§ 1. Загальне розуміння людини
- •§ 2. Багатовимірність людини
- •§ 3. Людина і суспільство
- •Тема 2
- •§ 4. Людина і людство
- •§ 5. Поняття «людина» — «індивід» — «індивідуальність» — «особистість» та їх співвідношення
- •Тема 2
- •§ 6. Основні цінності людського буття
- •Тема 2
- •§ 7. Особистість, її'основні ознаки і взаємозв’язок із суспільством
- •§ 8. Роль особистості в історичному процесі
- •Тема 2
- •§ 1. Душа та її розуміння
- •§ 2. Поняття і структура свідомості
- •§ 3. Походження і сутність свідомості
- •§ 4. Свідомість, мова, розум
- •§ 5. Свідомість і сфера несвідомого
- •§ 6. Суспільна свідомість та її структура
- •§ 7. Світогляд, ідеологія і суспільна психологія
- •Тема 4
- •§ 1. Сутність пізнання
- •§ 2. Пізнання як ставлення людини до світу
- •§ 3. Види пізнання
- •Тема 4
- •§ 4. Знання і віра
- •§ 5. Об’єкт і суб’єкт пізнання
- •§ 6. Чуттєве і раціональне пізнання та їх форми
- •X. Мейденс. Древо пізнання добра і зла. 2003 р.
- •§ 7. Проблема істини у філософи
- •§ 9. Співвідношення емпіричного і теоретичного знання
- •§ 10. Форми і методи наукового пізнання
- •§ 1. Предмет соціальної філософи
- •Тема 5
- •§ 2. Закономірне, стихійне і випадкове в соціальній історії
- •Тема 5
- •§ 3. Об’єктивне та суб’єктивне в соціально-історичному процесі
- •§ 4, Суспільство та його соціальна структура
- •§ 5. Нації, національності та народи в системі суспільства та суспільних відносин
- •§ 6. Сім’я і суспільство
- •§ 7. Демографічні проблеми сучасного суспільства
- •Тема 5
- •Тема 6 філософія економіки
- •§ 1. Філософсько-економічне мислення
- •Тема 6
- •§ 2. Праця та її філософське розуміння
- •Тема 6
- •§ 3. Людина у сфері економічних відносин
- •§ 4. Поняття «власність»
- •Тема 6
- •§ 5. Морально-етичні проблеми економіки
- •Тема 6
- •§ 6. Економічний розвиток і технічний прогрес, їх наслідки
- •Тема 6
- •§ 7. Проблеми екології
- •§ 8. Держава та її вплив на економіку
- •Тема 7 філософія політики Політика — це в кінцевому результаті форма, у якій здійснюється історія однієї нації в оточенні множини інших. О. Шпєнглер
- •§ 1. Держава та її осмислення філософською думкою
- •Тема 7
- •§ 2. Суть держави
- •Тема 7
- •§ 3. Ідея права: право влади та влада права
- •Тема 7
- •§ 4, Поняття «політична влада»
- •Тема 7
- •Тема 7
- •§ 5. Влада і мораль
- •Тема 7
- •§ 6. Демократія і тоталітаризм
- •§ 7. Ідея соціальної справедливості
- •Тема 8 духовне життя суспільства. Філософія культури Кожна культура обумовлена економічним життям в його стійкій формі. О. Шпенглер
- •§ 1. Духовне життя і суспільна свідомість
- •§ 2. Політична свідомість і політична культура
- •§ 3. Правова і моральна свідомість
- •§ 4. Поняття «культура» і «цивілізація»
- •§ 5. Взаємозв’язок культури і цивілізації
- •§ 6. Національні культури та культура загальнолюдська
- •Тема 8
- •; Елементи національної культури
- •Тема 8
- •§ 7. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 9 філософія освіти Якщо хочемо виміряти небо, землю і моря, повинні насамперед виміряти себе. Г. Сковорода
- •§ 1. Поняття «освіта»
- •§ 2. Роль освіти в житті людини й суспільства
- •Тема 9
- •§ 3. Філософія освіти: її зміст і значення
- •Тема 9
- •§ 4. Освіта впродовж життя
- •Тема 9
- •§ 5. Суспільство знань
- •Тема 9
- •§ 6. Освіта і сталий розвиток
- •Тема 9
- •Духовне життя суспільства. Філософія культури
- •Філософія
Тема 8 духовне життя суспільства. Філософія культури Кожна культура обумовлена економічним життям в його стійкій формі. О. Шпенглер
Сила
культури в
тому,
що
вона виправляє природу.
Вольтер
Світ
духовного буття є вершина і сенс
суспільного розвитку. Реалізація
духовності здійснюється через політичну,
моральну, естетичну, філософську форми
суспільної свідомості, які є основою
духовної культури. У процесі здійснення
соціальних, економічних, політичних
перетворень проблеми культури набувають
великого значення. Рівнозначним з
культурою є поняття «цивілізація».
Головна мета філософії культури —
визначити основні стратегії й перспективи
розвитку сучасної цивілізації в
подоланні її глобальних проблем.
Складний
характер суспільного розвитку
визначається дією багатьох неоднорідних
факторів. Серед них найбільше місце
належить духовності. Вона є означенням
почуття й усвідомлення реальності, яка
безпосередньо чи опосередковано
спрямовує життєдіяльність людини.
Духовність — це те у світі, що реально
спрямовує життя людини й суспільства.
Духовність, поєднуючи об’єктивне й
суб’єктивне, являє собою специфічну,
духовну сферу життя суспільства.
Духовна
сфера
— сфера інтелектуалізації людини та
людства на основі духовних цінностей,
їх створення, поширення та засвоєння
всіма верствами суспільства. Духовні
цінності
— це не тільки музика, літературні
твори, а також і знання, наука, релігія,
традиції, моральні та правові норми, —
усе, що становить інтелектуальний,
творчий, знаннєвий, розумовий зміст
суспільного життя.
Ж
ФІЛОСОФСЬКА Духовна
сфера суспільного життя утво- .
. МУ7ТРІГТ, рюється
історично. Утілюючи національний
...... характер
народу, духовне життя є резуль-
, татом
спілкування людей, їхнього науко-
Не
з почуття доброти щодо ■’ . •’
„ вого
пізнання, освіти, виховання, випливає
ІНШОГО
я спокіинии, миро- . . . ...
, „ . з виявів моралі, мистецтва,
релігії. Усе це
любивии,
терпяячии І при- . ^ ^
є
змістом духовної сфери, розвиває духов-
вітнии
— я такии тому, що „ ^ „ .. ^ ^ ^ ^
, нии
світ людей, їхнє уявлення про сенс
такою
поведінкою забез- • . . .
, життя
в суспільстві, здійснює вирішальнии
печую
собі наиглибше са- ■’ . '
вплив
на формування духовних начал у
моствердження. . .і ..
А. Швейцер Діяльності
и
поведінці.
192
§ 1. Духовне життя і суспільна свідомість
ДУХОВНЕ
ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ
Велике
значення для духовного життя має
діяльність установ, які
виконують
функції освіти й виховання (від шкіл
до університетів),
сім’я,
релігія, коло духовного спілкування.
Важливу роль у форму-
ванні
духовності людини відіграє самобутнє
народне мистецтво,
а
також мистецтво професійне. Завдання
сучасного суспільства
полягає
в тому, щоб сформувати й збагатити
духовний світ людей,
залучити
до справжніх духовних цінностей та
зберегти їх від впливу
оманливих
ідей, які руйнують людську душу й
суспільство.
Суперечливий
процес розвитку суспільних відносин,
зростання
ролі
суб’єкта цих відносин — людини —
зумовлює необхідність по-
шуку
оптимальних шляхів функціонування,
збагачення духовного
життя
суспільства. Об’єктивними причинами,
що актуалізують
важливість
проблем духовного життя суспільства,
обумовлюють
розробку
нових, нетрадиційних підходів до шляхів
їхнього вирі-
шення,
є:
усебічне
відродження національного в духовній
культурі, його
зближення
із загальнолюдським на основі зростаючої
інтеграції життя
народів;
гостра
необхідність становлення нової якості
духовності людей,
їхнього
менталітету, культури, мислення,
свідомості;
утвердження
ефективних шляхів формування, виховання
сві-
домості
людей, що найповніше реалізовувало б
духовний потенціал
особистості;
переосмислення
класичних парадигм розвитку
духовного
життя
суспільства.
Головне
завдання, яке стоїть перед суспільством
у сфері духов-
ного
життя, полягає в створенні умов для
найповнішого освоєння
людиною
багатогранного потенціалу
як
української, так і світової
духовної
культури.
Надзвичайно важливо та-
кож
створювати умови для всебічної
самореалізації
духовно-культурного
потенціалу,
розвитку сутнісних сил
людини,
свого індивідуального ду-
ховного
світобачення та світосприй-
няття.
Духовне
життя суспільства — над-
звичайно
широке поняття, що включає
багатогранні
процеси, явища, пов’я-
зані
з духовною сферою життєдіяль-
ності
людей. Це — сукупність ідей,
поглядів,
почуттів, уявлень людей,
•
Духовність
— світ ідей, цінностей, мудрості та
творчості національних геніїв.
Філософія,
11 кл.
193
процес
їхнього виробництва, поширення,
перетворення суспільних,
індивідуальних
ідей у внутрішній світ людини. Духовне
життя
суспільства
охоплює світ
ідеального
(сукупність ідей, поглядів,
гіпотез,
теорій) разом з його носіями — соціальними
суб’єктами
—
індивідами,
народами, етносами. У цьому зв’язку
доречно говорити
про
особисте духовне життя окремої людини,
її індивідуальний
духовний
світ, духовне життя того чи іншого
соціального суб’єкта —
народу,
етносу або про духовне життя суспільства
в цілому. Основу
духовного
життя становить духовний світ людини
— її духовні цін-
ності,
світоглядні орієнтації. Разом із тим
духовний світ окремої
людини,
індивідуальності неможливий поза
духовним життям
суспільства.
Тому духовне життя — це завжди єдність
індивідуаль-
ного
й суспільного, яке функціонує як
індивідуально-суспільне.
Багатогранність
духовного життя суспільства має такі
складові:
духовне
виробництво, суспільну свідомість і
культуру.
Духовне
виробництво здійснюється в нерозривному
взаємозв’язку
з
іншими видами суспільного виробництва.
Як надзвичайно важлива
складова
суспільного виробництва, духовне
виробництво — це
формування
духовних потреб людей, а також формування
суспільної
свідомості.
Суспільна свідомість є сукупністю
ідеальних форм (по-
нять,
суджень, поглядів, почуттів, ідей,
уявлень, теорій), які охоплю-
ють
і відтворюють суспільне буття.
Життєдіяльність
суспільства — це завжди складний,
суперечливий
процес
органічної єдності матеріального й
духовного, суспільного
буття
й суспільної свідомості. Вони завжди
взаємодоповнюють
один
одного, стаючи одночасно як відносно
самостійні явища. Інши-
ми
словами, суспільна свідомість не тільки
відображає суспільне
буття,
а й творить його. Вона здійснює
випе-
реджаючу,
прогностичну функцію подальшого
розвитку
життя суспільства й людини.
Випереджаюча
роль суспільної свідомості
проявляється
в її соціальній активності. Вона
пов’язана
в основному з науково-теоретичним
рівнем
відображення дійсності, глибоким
усві-
домленням
суб’єктом своєї відповідальності
за
прогрес
суспільства. Теорії та ідеї не
можуть
обмежуватися
лише ідеальним існуванням.
Відображаючи
певні інтереси людей, вони
здатні
перетворюватись у реальність,
утілюва-
тися
на практиці. Активність,
функціонально-
регулятивний
зміст цінностей суспільної сві-
домості
потрібно розуміти як цілеспрямований
•
Світ
творчості
— це
велич людського духу.
