Тема 7

Різні ресурси влади застосовуються в комплексі. Залежно від ресурсів, на які спирається влада, вона поділяється на політичну, економічну, соціальну та духовно-інформаційну.

Визначальними ознаками політичної влади є: легальність у ви- користанні сили та інших засобів влади в межах країни; зверхність, обов’язковість рішень влади для всього суспільства, у тому числі для всіх інших видів влади; публічність, що означає можливість звер- нення до всіх громадян від імені всього суспільства на основі права; моноцентричність, тобто наявність єдиного центру прийняття рішень (на відміну, наприклад, від влади економічної); різноманітність ре- сурсів впливу.

Політична влада щодо інших видів влади постає як верховна, ос- кільки з її допомогою приймаються рішення, обов’язкові для всіх сфер суспільного життя.

Останніми десятиліттями спостерігається бурхливе зростання політичного впливу духовно-інформаційної влади. Відомий американ- ський філософ О. Тоффлер зазначає, що зміни, які відбуваються на початку XXI ст. в природі влади, свідчать, що влада, заснована на си- лі й багатстві, втрачає свій вплив, хоч і не зникає повністю. А справж- ньої влади набувають знання в різних формах — інформації, науці, мистецтві, етиці. Владі знання відповідає нова «суперсимволічна» економіка, відповідно новий тип культури, а в цілому нове постін- дустріальне суспільство.

§ 5. Влада і мораль

Політику розглядають як мистецтво уп- равляти людьми в суспільстві. Політична діяльність на всіх рівнях має як свої особли- вості, так і загальні риси. Однак безсумнів- ним і найголовнішим тут є одне — основним суб’єктом політики є людина як особистість і 'громадянин.

Закономірно виникає запитання: кого ж ми маємо називати справжнім політиком?

Насамперед потрібно нагадати, що в самій природі людини існує необхідність займатися політикою. Адже політика — це відносини між людьми стосовно влади. Кожна людина прагне влади, навіть якщо сама собі в цьому

Статуя Свободи ^не зізнається. Проте влада має належати

м. Нью-Йорк справжньому політику. Ним називають гро­

180

мадянина, для якого політика стала пер- шочерговою справою життя і в матеріаль- ному, і в духовному аспекті. Однак полі- тиком може стати не кожна людина, а та, яка має своєрідне відчуття влади. Така людина навіть на формально скромних посадах має усвідомлювати свій вплив на людей, участь у владі над ними, відчуває у своїх руках «нерв історично важливих

подій». Саме це здатне підняти політика . _{Симв()Ш монархіі> володм}_ вище від повсякденності, тобто на профе- _{ия якими} робили її владу легі- сійний рівень. тимною.

Справжній політик обов’язково повинен бути моральною людиною. Тобто виховувати й володіти такими рисами характеру, які дають йому право і можливість справитися з владою (як би вузько вона не була окреслена в кожному конкрет­ному випадку), відповідно — з тією відповідальністю, яку вона на нього покладає.

Отже, справжній політик для ствердження авторитета в суспіль­стві повинен досягти рівня громадянської самоповаги до себе. Її ос­новним джерелом є масштабне бачення та розуміння суті справи й жагуча, нестримна самовіддача. Головне — глибока, непохитна віра в справедливість цієї справи та власна здатність до звершень на благо суспільства та держави.

Справжній політик також має нести моральну відповідальність у своїй діяльності. Адже він може реалізувати себе й мету свого життя лише за умови усвідомлення необхідності виконання мо­ральних зобов’язань.

Людина, яка прагне бути справжнім політиком, повинна насампе­ред бути чесною стосовно тих, кому вона підвладна. Чесним політик буде тільки тоді, коли буде компетентним, зібраним, зосередженим.

Політик, який по-справжньому відчув і усвідомив «солодкий» та «гіркий» смак влади, повинен бути справедливим., особливо стосовно тих, кого він використовує. Це означає, що реалізація влади справжнім політиком має бути пронизана відчуттям і розумінням міри відносин між людьми.

Нарешті, справжній політик повинен бути добродійним. Тобто стверджувати своєю владою те благо, яке творять його підвладні, і знешкоджувати зло, що намагається посіяти та вирощувати влада тих, кого він нею наділив.

Формування та діяльність справжнього політика мають дві основні складові: необхідність і достатність.

181