- •§ 1. Від історії філософії до загальної філософії
- •9 Мудрість
- •§ 3. Завдання, особливості та структура курсу «Філософія»
- •§ 4. Предмет філософії, її' функції та призначення
- •Тема 1 філософське розуміння світу: буття, матерія Поняття матерії, руху, атому являють собою лише символи, з яких сучасні люди конструюють власний світ. О. Шпенглер
- •§ 1. Учення про буття
- •Тема 1
- •Тема 1
- •§ 2. Буття як реальність. Філософське розуміння категорії «буття»
- •Тема 1
- •§ 3. Об’єктивне буття і буття людини
- •Тема 1
- •§ 4. Єдність і різноманітність світу
- •§ 5. Матерія, рух, простір і час
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 2 людина та її буття у світі у житті немає іншого смислу, окрім того, який людина сама надає, розкриваючи свої сили, живучи творчо й продуктивно. Е. Фромм
- •§ 1. Загальне розуміння людини
- •§ 2. Багатовимірність людини
- •§ 3. Людина і суспільство
- •Тема 2
- •§ 4. Людина і людство
- •§ 5. Поняття «людина» — «індивід» — «індивідуальність» — «особистість» та їх співвідношення
- •Тема 2
- •§ 6. Основні цінності людського буття
- •Тема 2
- •§ 7. Особистість, її'основні ознаки і взаємозв’язок із суспільством
- •§ 8. Роль особистості в історичному процесі
- •Тема 2
- •§ 1. Душа та її розуміння
- •§ 2. Поняття і структура свідомості
- •§ 3. Походження і сутність свідомості
- •§ 4. Свідомість, мова, розум
- •§ 5. Свідомість і сфера несвідомого
- •§ 6. Суспільна свідомість та її структура
- •§ 7. Світогляд, ідеологія і суспільна психологія
- •Тема 4
- •§ 1. Сутність пізнання
- •§ 2. Пізнання як ставлення людини до світу
- •§ 3. Види пізнання
- •Тема 4
- •§ 4. Знання і віра
- •§ 5. Об’єкт і суб’єкт пізнання
- •§ 6. Чуттєве і раціональне пізнання та їх форми
- •X. Мейденс. Древо пізнання добра і зла. 2003 р.
- •§ 7. Проблема істини у філософи
- •§ 9. Співвідношення емпіричного і теоретичного знання
- •§ 10. Форми і методи наукового пізнання
- •§ 1. Предмет соціальної філософи
- •Тема 5
- •§ 2. Закономірне, стихійне і випадкове в соціальній історії
- •Тема 5
- •§ 3. Об’єктивне та суб’єктивне в соціально-історичному процесі
- •§ 4, Суспільство та його соціальна структура
- •§ 5. Нації, національності та народи в системі суспільства та суспільних відносин
- •§ 6. Сім’я і суспільство
- •§ 7. Демографічні проблеми сучасного суспільства
- •Тема 5
- •Тема 6 філософія економіки
- •§ 1. Філософсько-економічне мислення
- •Тема 6
- •§ 2. Праця та її філософське розуміння
- •Тема 6
- •§ 3. Людина у сфері економічних відносин
- •§ 4. Поняття «власність»
- •Тема 6
- •§ 5. Морально-етичні проблеми економіки
- •Тема 6
- •§ 6. Економічний розвиток і технічний прогрес, їх наслідки
- •Тема 6
- •§ 7. Проблеми екології
- •§ 8. Держава та її вплив на економіку
- •Тема 7 філософія політики Політика — це в кінцевому результаті форма, у якій здійснюється історія однієї нації в оточенні множини інших. О. Шпєнглер
- •§ 1. Держава та її осмислення філософською думкою
- •Тема 7
- •§ 2. Суть держави
- •Тема 7
- •§ 3. Ідея права: право влади та влада права
- •Тема 7
- •§ 4, Поняття «політична влада»
- •Тема 7
- •Тема 7
- •§ 5. Влада і мораль
- •Тема 7
- •§ 6. Демократія і тоталітаризм
- •§ 7. Ідея соціальної справедливості
- •Тема 8 духовне життя суспільства. Філософія культури Кожна культура обумовлена економічним життям в його стійкій формі. О. Шпенглер
- •§ 1. Духовне життя і суспільна свідомість
- •§ 2. Політична свідомість і політична культура
- •§ 3. Правова і моральна свідомість
- •§ 4. Поняття «культура» і «цивілізація»
- •§ 5. Взаємозв’язок культури і цивілізації
- •§ 6. Національні культури та культура загальнолюдська
- •Тема 8
- •; Елементи національної культури
- •Тема 8
- •§ 7. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 9 філософія освіти Якщо хочемо виміряти небо, землю і моря, повинні насамперед виміряти себе. Г. Сковорода
- •§ 1. Поняття «освіта»
- •§ 2. Роль освіти в житті людини й суспільства
- •Тема 9
- •§ 3. Філософія освіти: її зміст і значення
- •Тема 9
- •§ 4. Освіта впродовж життя
- •Тема 9
- •§ 5. Суспільство знань
- •Тема 9
- •§ 6. Освіта і сталий розвиток
- •Тема 9
- •Духовне життя суспільства. Філософія культури
- •Філософія
Різні
ресурси влади застосовуються в комплексі.
Залежно від
ресурсів,
на які спирається влада, вона поділяється
на політичну,
економічну,
соціальну та духовно-інформаційну.
Визначальними
ознаками політичної влади є: легальність
у ви-
користанні
сили та інших засобів влади в межах
країни; зверхність,
обов’язковість
рішень влади для всього суспільства,
у тому числі для
всіх
інших видів влади; публічність, що
означає можливість звер-
нення
до всіх громадян від імені всього
суспільства на основі права;
моноцентричність,
тобто наявність єдиного центру прийняття
рішень
(на
відміну, наприклад, від влади економічної);
різноманітність ре-
сурсів
впливу.
Політична
влада щодо інших видів влади постає як
верховна, ос-
кільки
з її допомогою приймаються рішення,
обов’язкові для всіх сфер
суспільного
життя.
Останніми
десятиліттями спостерігається бурхливе
зростання
політичного
впливу
духовно-інформаційної влади.
Відомий американ-
ський
філософ О.
Тоффлер
зазначає, що зміни, які відбуваються
на
початку
XXI ст. в природі влади, свідчать, що
влада, заснована на си-
лі
й багатстві, втрачає свій вплив, хоч і
не зникає повністю. А справж-
ньої
влади набувають знання в різних формах
— інформації, науці,
мистецтві,
етиці. Владі знання відповідає нова
«суперсимволічна»
економіка,
відповідно новий тип культури, а в
цілому нове постін-
дустріальне
суспільство.
Політику
розглядають як мистецтво уп-
равляти
людьми в суспільстві. Політична
діяльність
на всіх рівнях має як свої особли-
вості,
так і загальні риси. Однак безсумнів-
ним
і найголовнішим тут є одне —
основним
суб’єктом
політики є людина як особистість
і
'громадянин.
Закономірно
виникає запитання: кого ж ми
маємо
називати справжнім політиком?
Насамперед
потрібно нагадати, що в самій
природі
людини існує необхідність
займатися
політикою.
Адже політика — це відносини
між
людьми стосовно влади. Кожна людина
прагне
влади, навіть якщо сама собі в цьому
Статуя
Свободи не
зізнається. Проте влада має належати
м.
Нью-Йорк справжньому
політику. Ним називають гро
180Тема 7
§ 5. Влада і мораль
ФІЛОСОФІЯ
ПОЛІТИКИ
мадянина,
для якого політика стала пер-
шочерговою
справою життя і в матеріаль-
ному,
і в духовному аспекті. Однак полі-
тиком
може стати не кожна людина, а та,
яка
має своєрідне відчуття
влади.
Така
людина
навіть на формально скромних
посадах
має усвідомлювати свій вплив на
людей,
участь у владі над ними, відчуває
у
своїх руках «нерв історично важливих
подій».
Саме це здатне підняти політика .
Симв()Ш
монархіі> володм_
вище
від повсякденності, тобто на профе- ия
якими
робили її владу легі-
сійний
рівень. тимною.
Справжній
політик обов’язково повинен бути
моральною людиною. Тобто виховувати й
володіти такими рисами характеру, які
дають йому право і можливість справитися
з
владою (як би вузько вона не була
окреслена в кожному конкретному
випадку), відповідно — з тією
відповідальністю, яку вона на нього
покладає.
Отже,
справжній політик для ствердження
авторитета в суспільстві повинен
досягти рівня громадянської самоповаги
до себе. Її основним джерелом є
масштабне бачення та розуміння суті
справи й жагуча, нестримна самовіддача.
Головне — глибока, непохитна віра в
справедливість цієї справи та власна
здатність до звершень на благо суспільства
та держави.
Справжній
політик також має нести моральну
відповідальність у
своїй діяльності. Адже він може
реалізувати себе й мету свого життя
лише за умови усвідомлення необхідності
виконання моральних зобов’язань.
Людина,
яка прагне бути справжнім політиком,
повинна насамперед бути чесною
стосовно тих, кому вона підвладна.
Чесним політик буде тільки тоді, коли
буде компетентним, зібраним, зосередженим.
Політик,
який по-справжньому відчув і усвідомив
«солодкий» та «гіркий» смак влади,
повинен бути справедливим.,
особливо стосовно тих, кого він
використовує. Це означає, що реалізація
влади справжнім політиком має бути
пронизана відчуттям і розумінням міри
відносин між людьми.
Нарешті,
справжній політик повинен бути
добродійним.
Тобто стверджувати
своєю владою те благо, яке творять його
підвладні, і знешкоджувати
зло, що намагається посіяти та вирощувати
влада тих, кого він нею наділив.
Формування
та діяльність справжнього політика
мають дві основні складові: необхідність
і достатність.
181
