- •§ 1. Від історії філософії до загальної філософії
- •9 Мудрість
- •§ 3. Завдання, особливості та структура курсу «Філософія»
- •§ 4. Предмет філософії, її' функції та призначення
- •Тема 1 філософське розуміння світу: буття, матерія Поняття матерії, руху, атому являють собою лише символи, з яких сучасні люди конструюють власний світ. О. Шпенглер
- •§ 1. Учення про буття
- •Тема 1
- •Тема 1
- •§ 2. Буття як реальність. Філософське розуміння категорії «буття»
- •Тема 1
- •§ 3. Об’єктивне буття і буття людини
- •Тема 1
- •§ 4. Єдність і різноманітність світу
- •§ 5. Матерія, рух, простір і час
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 2 людина та її буття у світі у житті немає іншого смислу, окрім того, який людина сама надає, розкриваючи свої сили, живучи творчо й продуктивно. Е. Фромм
- •§ 1. Загальне розуміння людини
- •§ 2. Багатовимірність людини
- •§ 3. Людина і суспільство
- •Тема 2
- •§ 4. Людина і людство
- •§ 5. Поняття «людина» — «індивід» — «індивідуальність» — «особистість» та їх співвідношення
- •Тема 2
- •§ 6. Основні цінності людського буття
- •Тема 2
- •§ 7. Особистість, її'основні ознаки і взаємозв’язок із суспільством
- •§ 8. Роль особистості в історичному процесі
- •Тема 2
- •§ 1. Душа та її розуміння
- •§ 2. Поняття і структура свідомості
- •§ 3. Походження і сутність свідомості
- •§ 4. Свідомість, мова, розум
- •§ 5. Свідомість і сфера несвідомого
- •§ 6. Суспільна свідомість та її структура
- •§ 7. Світогляд, ідеологія і суспільна психологія
- •Тема 4
- •§ 1. Сутність пізнання
- •§ 2. Пізнання як ставлення людини до світу
- •§ 3. Види пізнання
- •Тема 4
- •§ 4. Знання і віра
- •§ 5. Об’єкт і суб’єкт пізнання
- •§ 6. Чуттєве і раціональне пізнання та їх форми
- •X. Мейденс. Древо пізнання добра і зла. 2003 р.
- •§ 7. Проблема істини у філософи
- •§ 9. Співвідношення емпіричного і теоретичного знання
- •§ 10. Форми і методи наукового пізнання
- •§ 1. Предмет соціальної філософи
- •Тема 5
- •§ 2. Закономірне, стихійне і випадкове в соціальній історії
- •Тема 5
- •§ 3. Об’єктивне та суб’єктивне в соціально-історичному процесі
- •§ 4, Суспільство та його соціальна структура
- •§ 5. Нації, національності та народи в системі суспільства та суспільних відносин
- •§ 6. Сім’я і суспільство
- •§ 7. Демографічні проблеми сучасного суспільства
- •Тема 5
- •Тема 6 філософія економіки
- •§ 1. Філософсько-економічне мислення
- •Тема 6
- •§ 2. Праця та її філософське розуміння
- •Тема 6
- •§ 3. Людина у сфері економічних відносин
- •§ 4. Поняття «власність»
- •Тема 6
- •§ 5. Морально-етичні проблеми економіки
- •Тема 6
- •§ 6. Економічний розвиток і технічний прогрес, їх наслідки
- •Тема 6
- •§ 7. Проблеми екології
- •§ 8. Держава та її вплив на економіку
- •Тема 7 філософія політики Політика — це в кінцевому результаті форма, у якій здійснюється історія однієї нації в оточенні множини інших. О. Шпєнглер
- •§ 1. Держава та її осмислення філософською думкою
- •Тема 7
- •§ 2. Суть держави
- •Тема 7
- •§ 3. Ідея права: право влади та влада права
- •Тема 7
- •§ 4, Поняття «політична влада»
- •Тема 7
- •Тема 7
- •§ 5. Влада і мораль
- •Тема 7
- •§ 6. Демократія і тоталітаризм
- •§ 7. Ідея соціальної справедливості
- •Тема 8 духовне життя суспільства. Філософія культури Кожна культура обумовлена економічним життям в його стійкій формі. О. Шпенглер
- •§ 1. Духовне життя і суспільна свідомість
- •§ 2. Політична свідомість і політична культура
- •§ 3. Правова і моральна свідомість
- •§ 4. Поняття «культура» і «цивілізація»
- •§ 5. Взаємозв’язок культури і цивілізації
- •§ 6. Національні культури та культура загальнолюдська
- •Тема 8
- •; Елементи національної культури
- •Тема 8
- •§ 7. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 9 філософія освіти Якщо хочемо виміряти небо, землю і моря, повинні насамперед виміряти себе. Г. Сковорода
- •§ 1. Поняття «освіта»
- •§ 2. Роль освіти в житті людини й суспільства
- •Тема 9
- •§ 3. Філософія освіти: її зміст і значення
- •Тема 9
- •§ 4. Освіта впродовж життя
- •Тема 9
- •§ 5. Суспільство знань
- •Тема 9
- •§ 6. Освіта і сталий розвиток
- •Тема 9
- •Духовне життя суспільства. Філософія культури
- •Філософія
дженням
іншого, унаслідок чого суб’єкт,
який
володарює, реалізує інтереси тих
сил,
які
він уособлює.
Основними
елементами влади є її су-
б’єкт,
об’єкт, а також засоби (ресурси) влади.
Суб’єкт
влади
втілює активне, регу-
лююче
її начало. Ним може бути держава,
партія,
колектив, інші спільності людей,
організації,
окрема людина. Суб’єктом
влади
може бути весь народ, світове
спів-
товариство
(наприклад, ООН).
Суб’єкт
стає носієм влади за наявності
таких
якостей:
бажання
володарювати, волі до влади (відомо,
що багато людей не відчувають
психологічного задоволення або комфорту
від влади);
компетентності,
організованості, відповідальності,
певних моральних якостей;
уміння
створити (організувати) засоби для
володарювання;
авторитету
й довіри людей.
Суб’єкт
визначає зміст владного впливу,
використовуючи для цього переконання,
наказ, команду, у яких визначається
поведінка об’єкта влади, указується
або мається на увазі заохочення й
покарання за виконання або невиконання
наказів. Рівень обґрунтованості
наказів впливає на характер відносин
між суб’єктом і об’єктом влади.
Об’єкт
влади
— це виконавець наказів суб’єкта
влади. Влада неможлива без підкорення
об’єкта. Готовність до підкорення
залежить від таких факторів:
збіг
вимог суб’єкта влади з позицією об’єкта
володарювання, відповідність його
потреб характеру пред’явлених до
нього вимог;
особисті
якості об’єкта влади, ситуації та
засобів впливу, психологічне
сприйняття керівника виконавцями,
наявність або відсутність у нього
авторитету.
Якості
об’єкта політичної влади визначаються
насамперед політичною культурою
населення. Якщо більшість суспільства
не знає законів суспільного розвитку,
діє лише на основі здорового глузду,
гіпнотично довіряючи засобам масової
інформації, звикла беззаперечно
підкорятися та чекати благ від володаря,
то це створює основу для тоталітарних
(деспотичних) і авторитарних
режимів.
І навпаки: високий рівень політичної
культури стимулює соціально-політичну
активність населення, забезпечуючи
демократичний розвиток суспільства.
ФІЛОСОФСЬКА
МУДРІСТЬ
Помиляються
всі. Помилки великих людей, як затемнення
небесних світил, усім помітні. Не
довіряй і другу своїх помилок, і, якщо
це можливо, — краще б самому про них
не знати. І тут потрібне інше життєве
правило — побільше забувати.
Б.
Гоасіан
178
Тема 7
ФІЛОСОФІЯ
ПОЛІТИКИ
Ресурси
влади
— це всі засоби, використання яких
забезпечує
вплив
на об’єкт влади відповідно до цілей
суб’єкта. Ресурси влади
дуже
різноманітні, оскільки різноманітними
є засоби задоволення
різних
потреб та інтересів людей, це зумовлює
необхідність типо-
логізаціїресурсів.
За характером та сферами життєдіяльності
ресур-
си
влади поділяються на утилітарні,
примусові, нормативні.
Утилітарні
ресурси
— це матеріальні та соціальні блага,
пов’яза-
ні
з повсякденними інтересами людей. Ці
ресурси використовують
як
для заохочення, так і покарання (зменшення
заробітної плати,
ліквідація
соціальних благ тощо).
Примусові
ресурси
— це заходи адміністративного й
громадського
осуду
або покарання (коли утилітарні виявляються
неефективними).
Нормативні
ресурси
— це засоби впливу на внутрішній
світ
людини,
її ціннісні орієнтації та норми
поведінки. їх завдання — пе-
реконати
підлеглих у спільності інтересів
керівника та виконавців,
схвалити
дії суб’єкта влади, домогтися прийняття
його вимог.
Відповідно
до найважливіших галузей життєдіяльності
суспільства,
ресурси
влади класифікуються на економічні,
соціальні, духовно-
інформаційні,
силові.
Економічні
ресурси
— це матеріальні цінності, необхідні
для су-
спільного
виробництва й споживання: засоби
виробництва, земля,
корисні
копалини, харчові продукти, а також
гроші як їх загальний
еквівалент.
Соціальні
ресурси —
це здатність змі-
нювати
(підвищувати, знижувати) со-
ціальний
статус, ранг або місце в соціа-
льній
стратифікації. До них належать:
посада,
освіта, медичне обслуговування,
соціальне
забезпечення, у цілому —
соціальний
статус.
Духовно-інформаційні
ресурси
— це
знання
та інформація, а також засоби їх
отримання
та поширення: інститути
науки
й освіти, ЗМІ тощо. З розвитком
цивілізації
вплив цих ресурсів на полі-
тичну
владу постійно зростає.
Силові
ресурси
— це апарат фізично-
го
примусу, який має в розпорядженні
зброю
й спеціально навчених людей. їх
ядро
в державі становить: армія, поліція
(міліція),
служба безпеки, прокуратура,
суд
і т. д.
•
У
демократичному суспільстві народ має
право на волевиявлення.
12*
179
