Тема 7

дженням іншого, унаслідок чого суб’єкт, який володарює, реалізує інтереси тих сил, які він уособлює.

Основними елементами влади є її су- б’єкт, об’єкт, а також засоби (ресурси) влади.

Суб’єкт влади втілює активне, регу- лююче її начало. Ним може бути держава, партія, колектив, інші спільності людей, організації, окрема людина. Суб’єктом влади може бути весь народ, світове спів- товариство (наприклад, ООН).

Суб’єкт стає носієм влади за наявності таких якостей:

• бажання володарювати, волі до влади (відомо, що багато людей не відчувають психологічного задоволення або комфорту від влади);

• компетентності, організованості, відповідальності, певних мо­ральних якостей;

• уміння створити (організувати) засоби для володарювання;

• авторитету й довіри людей.

Суб’єкт визначає зміст владного впливу, використовуючи для цього переконання, наказ, команду, у яких визначається поведінка об’єкта влади, указується або мається на увазі заохочення й пока­рання за виконання або невиконання наказів. Рівень обґрунтова­ності наказів впливає на характер відносин між суб’єктом і об’єк­том влади.

Об’єкт влади — це виконавець наказів суб’єкта влади. Влада неможлива без підкорення об’єкта. Готовність до підкорення зале­жить від таких факторів:

• збіг вимог суб’єкта влади з позицією об’єкта володарювання, відповідність його потреб характеру пред’явлених до нього вимог;

• особисті якості об’єкта влади, ситуації та засобів впливу, пси­хологічне сприйняття керівника виконавцями, наявність або відсут­ність у нього авторитету.

Якості об’єкта політичної влади визначаються насамперед полі­тичною культурою населення. Якщо більшість суспільства не знає законів суспільного розвитку, діє лише на основі здорового глузду, гіпнотично довіряючи засобам масової інформації, звикла беззапе­речно підкорятися та чекати благ від володаря, то це створює основу для тоталітарних (деспотичних) і авторитарних режимів. І навпа­ки: високий рівень політичної культури стимулює соціально-полі­тичну активність населення, забезпечуючи демократичний розвиток суспільства.

ФІЛОСОФСЬКА МУДРІСТЬ

Помиляються всі. Помилки великих людей, як затемнен­ня небесних світил, усім по­мітні. Не довіряй і другу своїх помилок, і, якщо це можли­во, — краще б самому про них не знати. І тут потрібне інше життєве правило — побільше забувати.

Б. Гоасіан

178

Ресурси влади — це всі засоби, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта. Ресурси влади дуже різноманітні, оскільки різноманітними є засоби задоволення різних потреб та інтересів людей, це зумовлює необхідність типо- логізаціїресурсів. За характером та сферами життєдіяльності ресур- си влади поділяються на утилітарні, примусові, нормативні.

Утилітарні ресурси — це матеріальні та соціальні блага, пов’яза- ні з повсякденними інтересами людей. Ці ресурси використовують як для заохочення, так і покарання (зменшення заробітної плати, ліквідація соціальних благ тощо).

Примусові ресурси — це заходи адміністративного й громадського осуду або покарання (коли утилітарні виявляються неефективними).

Нормативні ресурси — це засоби впливу на внутрішній світ людини, її ціннісні орієнтації та норми поведінки. їх завдання — пе- реконати підлеглих у спільності інтересів керівника та виконавців, схвалити дії суб’єкта влади, домогтися прийняття його вимог.

Відповідно до найважливіших галузей життєдіяльності суспільства, ресурси влади класифікуються на економічні, соціальні, духовно- інформаційні, силові.

Економічні ресурси — це матеріальні цінності, необхідні для су- спільного виробництва й споживання: засоби виробництва, земля, корисні копалини, харчові продукти, а також гроші як їх загальний

еквівалент.

Соціальні ресурси — це здатність змі- нювати (підвищувати, знижувати) со- ціальний статус, ранг або місце в соціа- льній стратифікації. До них належать: посада, освіта, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, у цілому — соціальний статус.

Духовно-інформаційні ресурси — це знання та інформація, а також засоби їх отримання та поширення: інститути науки й освіти, ЗМІ тощо. З розвитком цивілізації вплив цих ресурсів на полі- тичну владу постійно зростає.

Силові ресурси — це апарат фізично- го примусу, який має в розпорядженні зброю й спеціально навчених людей. їх ядро в державі становить: армія, поліція (міліція), служба безпеки, прокуратура, суд і т. д.

• У демократичному суспільстві народ має право на волевиявлення.

12*

179